Знайома вже півроку хоче здати квартирантам свою двокімнатну квартиру в центрі міста, що дісталася у спадок, але боїться потрапити в яку-небудь брудну історію. Адже в Луганську останнім часом зафіксовано чимало випадків квартирного шахрайства.

Здається квартира

Андрій приїхав до Луганська з Баку більше десяти років тому. Хоч і отримав українське громадянство, однак ні власного житла, ні постійної роботи не придбав. Став він думати, як змінити своє незавидне становище. Через газету в рубриці «Здається квартира» Андрій пообіцяв допомогти знайти житло, тим, хто цього потребує, повідомив свій контактний телефон, але не сказав про район міста й інші подробиці. Однак бажаючих зняти житло виявилося чимало. Вони телефонували й повідомляли, в якому районі міста і на якій площі хотіли б жити. Андрій переглядав різні оголошення про здавання квартир і підбирав варіанти, що цікавлять, того або того квартиронаймача. Якщо квартира їх влаштовувала, Андрій одержував за посередницькі послуги 100 гривень. За рахунок цього й жив.

В Андрія виникла нова ідея. Помістивши, як зазвичай, оголошення про здавання квартири на необмежений строк, він став чекати клієнтів. Незабаром відгукнулася 22-літня Алла, якій необхідно було знайти житло на один місяць у східних кварталах обласного центру. В поле зору маклера потрапило оголошення про те, що здається однокімнатна квартира в Сонячному на добу. Не гаючись, він домовився з хазяїном про оренду житла на цей строк, сплатив 40 гривень і одержав ключі. Далі парубок зустрівся з квартиронаймачкою Аллою, відрекомендувався господарем квартири і здав їй чужу житлоплощу на місяць за 300 гривень. Поклавши три сотні в кишеню, липовий господар вручив дівчині ключі й побажав успіхів. Можна лише уявити здивування дівчини, коли вона відчинила двері знятої квартири й побачила там людей, які сказали, що вони — хазяї тієї житлоплощі. Сторони проаналізували ситуацію, що склалася, і зрозуміли, що Алла стала жертвою шахрая. Дівчина звернулася до міліції. Зараз Андрій перебуває під слідством.

За рахунок «божих кульбабок»

Останнім часом Юрій жив винятково за рахунок бабусь. Знаходив їх дуже просто: відвідував навчальні заклади обласного центру й цікавився адресами, які пенсіонерки залишали на вахті для студентів. Нібито шукав житло для своєї дочки. На літніх господарок Юрій справляв гарне враження: ввічливий, із гарними манерами. Коли всі організаційні й фінансові моменти теоретично були вирішені, Юрій переходив до кульмінації. Він придумував будь-які приводи, щоб бабусі, не запідозривши нічого поганого, самі вивели його на заховані заощадження. Наприклад, просив розміняти купюру і, поки бабуся діставала гроші зі схованки, продумував метод заволодіння ними. В іншому випадку, поки бабусі на прохання «квартиронаймача» йшли на кухню по склянку води, Юрій забирав те, «що погано лежить», — золотий ланцюжок, гаманець із грошима, мобільний телефон. Одне слово, без краденого ніколи не йшов. В інші дні він ловив свої жертви просто на вулиці. Підходив до бабусі, що ледве волочила за собою «кравчучку», і пропонував свою допомогу. Бабуся висловлювала велику подяку цьому «шляхетному, інтелігентному чоловікові, що допомагає бідним», а потім... заявляла в міліцію про крадіжку грошей. В однієї з потерпілих із сумки, що він напросився піднести, «помічник» украв 186 гривень.

Звідки бабусі знати, що 48-річний Юрій — професійний злодій, котрий за сім ходок провів за колючим дротом загалом п’ятнадцять років.

Рік тому Юрій вийшов на волю і знову взявся за старе... І знову сидітиме.

Учора мав житло, сьогодні став бомжем

Ця історія цілком може претендувати на кіношний детектив. Слава Богу, потерпілий залишився живий-здоровий. От тільки житло втратив...

Рік тому в Жовтневий райвідділ міліції звернулася жителька Старобільского району Луганської області й повідомила про зникнення свого рідного брата. 54-річний Олексій жив у Луганську в однокімнатній квартирі на вул. Волкова самотньо. Колишній льотчик-інструктор хоч і поповнив лави пенсіонерів, але продовжував трудитися в авіацентрі техніком. У вересні Олексій вирішив продати квартиру й купити флігель — ближче до сестри. Збираючи інформацію про купівлю-продаж житла, Олексій звертався в різні агентства нерухомості й, собі на лихо, натрапив на шахраїв. Якось до нього підійшов незнайомець років сорока й зав’язав розмову про життя. Увійшовши в довіру,  запропонував продовжити спілкування в машині, що стояла неподалік. Мовляв, поговоримо, вип’ємо горілочки... В салоні автомобіля «Хюндай» сиділи двоє парубків, які зустріли появу Олексія радісними привітаннями. Розливаючи по пластикових склянках самогон, новий знайомий став пропонувати Олексію серйозну високооплачувану роботу. Ця пропозиція Олексія зацікавила, однак на наступну він відреагував уже не так активно. Незнайомці пропонували написати їм доручення для подальшого продажу квартири Олексія, а натомість обіцяли купити рівноцінну житлоплощу в г. Соледарі Донецької області. Поки Олексій міркував над цим, його довели до потрібної кондиції, витягли з кишені штанів ключі від квартири й забрали паспорт разом із трудовою книжкою.

Прийшов він до тями в чужому будинку. За два дні викрадачі перевезли його до незнайомої квартири, яку знімали, а потім — до квартири одного з нових знайомих. 

Увесь цей час Олексій був заручником. Його тримали під наглядом, не випускали на вулицю, погрожували фізичною розправою, якщо не напише доручення на власну житлоплощу. Кілька разів заручник намагався тікати, але спроби не увінчалися успіхом. Його наздоганяли й повертали назад. За тиждень наляканий і пригнічений Олексій погодився на умови викрадачів і дав доручення на продаж власної квартири. Попередньо неабияк напоївши Олексія спиртним, його привезли до одного з приватних нотаріусів міського нотаріального округу м. Артемівська Донецької області. Але нотаріус звернув увагу на те, що чоловік, котрий повинен був дати доручення на продаж своїх квадратних метрів, перебуває в стані помітного алкогольного сп’яніння, й відмовився оформляти угоду. На жаль, знайшовся інший фахівець, що посвідчив доручення, яке дає зловмисникам право розпоряджатися чужою квартирою.

Покупців знайшли швидко, виручивши за квартиру майже 20 тис. доларів. Олексій, зрозуміло, не одержав ні копійки. Обіцяне комфортабельне житло залишилося міфом. Олексія вивезли в селище Ялинка, де жила мати одного з викрадачів, і замкнули в напівзруйнованому будинку, що зовсім не був пристосований до нормального життя. У ньому не було вікон і частини покрівлі даху, були відсутні електрика, вода й газ. Від пережитих подій Олексієві стало зле, боліли нирки, і він попросив одного з наглядачів привезти йому ліки. Скориставшись відсутністю хазяїна, Олексій утік. 

Невідомо, чим закінчилася б ця історія, якби Олексій не опинився на волі. Він приїхав до рідної сестри. Зараз Олексій живе в неї й досі не може повірити, що все це було з ним насправді. Але свідомість того, що залишився без житла, одразу повертає в реальність. Шахраїв затримали й будуть судити. Олексій сподівається, що йому повернуть квартиру. Невже в 54 роки йому судилося стати безперитульним?

Хто кого?

Сьогодні кількість сучасних хакерів, шулерів, професійних злодіїв і власників фінансових пірамід так зросла, що боротися з ними стало дуже важко. Доводиться визнати той факт, що всякого роду злочини й шахрайства є невід’ємною частиною нашого суспільства. І хоч би що правоохоронні органи не робили для поліпшення законодавчого апарату, шахраї теж шукають нові методи для здійснення своєї кримінальної майстерності. 

Коментар

—  Шахрай — це передусім гарний психолог, — коментує начальник відділу розкриття майнових злочинів управління карного розшуку УМВС у Луганській області Олег Михайлов. — Він уміє увійти в довіру до незнайомої людини, заприязнитися з нею, переслідуючи одну мету — заволодіти майном і заощадженнями. Вік ролі не грає. Це можуть бути і парубок 20 років, і 65-річна жінка. Крім афер, пов’язаних з майном, в області останнім часом активізувалися шахраї, які ходять по квартирах під виглядом соціальних працівників і обманюють пенсіонерів. Приходить, наприклад, така людина до самотньої бабусі й пропонує їй гречку по дуже низькій ціні. А поки бабуся шукає свої документи, щоб показати їх «офіційній особі», той, що назвався «соціальним працівником», досвідченим оком зиркає, де лежать заощадження, і одразу перекладає їх собі в кишеню. Особливо розповсюдженим шахрайством стало «зняття псування й пристріту». Зазвичай на вудку пройдисвітів потрапляють в основному дві категорії населення — молоденькі дівчата й жінки похилого віку.

Нас турбує той факт, що населення так щиро довіряє пройдисвітам і шахраям, попри велику роботу правоохоронців у засобах масової інформації, — продовжує Олег Михайлов. — Психологію людей старшого покоління змінити важко. Вони живуть за звичними для них правилами, за якими жили все своє свідоме життя, але тепер уже настав час інших законів. І їх треба знати.