Звичайно, декриміналізувати можна все що завгодно. Навіть за аналогією з думкою про корисність для зайців вовків у лісі можна визнати убивць корисними для суспільства, якщо це для когось дуже треба. І видати це за мудрість законодавця. Взагалі, як казали мої мудрі вчителі, «всякая глупость, возведенная в закон, есть мудрость законодателя». Але до чого призведе така гуманність і така «мудрість»?

Кожному декриміналізатору треба знати, що в кожній державі кожна службова особа має свій рівень повноважень. Вихід за межі цих повноважень є небезпечним, бо він спонукає до хаосу і анархії, до порушень прав і свобод людини, а в цілому — до дестабілізації обстановки в державі.

Саме відповідно до цього правила, як і в кожній державі, статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конститу-цією та законами України. Тобто, як кажуть росіяни, «каждый сверчок должен знать свой шесток». Кожен повинен знати своє місце і межі для реалізації своїх бажань.

А для тих, хто не рахується з цим правилом, передбачена стаття 365 Кримінального кодексу України. Зокрема, відповідно до цієї статті, перевищення влади або службових повноважень — це умисне вчинення службовою особою дій, які вочевидь виходять за межі наданих їй прав чи повноважень. Стаття має три частини, покарання в яких передбачені залежно від характеру дій та наслідків, які ними спричинені.

Що ж таке перевищення влади або службових повноважень? Відповідь на це запитання дає Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень». Цією постановою роз’яснено, що під перевищенням влади або службових повноважень треба розуміти:

1) вчинення дій, які є компетенцією вищої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства;

2) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, — за відсутності цих умов;

3) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально;

4) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

Декриміналізувати, тобто виключити цю статтю із Кримінального кодексу, — означає визнати, що названі діяння не є небезпечними і їх можна безкарно вчиняти.

Уявімо, який хаос буде в Україні, якщо кожен міністр візьме на себе повноваження Прем’єр-міністра чи Президента і не буде рахуватися з останніми. Ми уже знаємо, що відбувається в державі, коли Прем’єр-міністр бере на себе повноваження Президента держави.

Заборона одноособово вчиняти дії, які можуть бути вчинені лише колегіально, — означає заборону на узурпацію влади, заборону на ігнорування народу та його самоврядних організацій, заборону на диктатуру. Невже цього не розуміють люди, які пропонують декриміналізувати статтю 365 Кримінального кодексу? До чого вони підштовхують владу?

Відповідно до Конституції України та її законів, на те, щоб тримати людину в ув’язненні більш ніж 72 години, необхідна санкція суду. 

Така само санкція необхідна для зняття інформації з каналів зв’язку особи, на примусове проникнення в житло, на проведення там обшуку та виїмки, на багато інших дій правоохоронних структур. Вилучивши із Кримінального кодексу статтю 365, декриміналізатори в такий спосіб хочуть, щоб їх безкарно без санкції суду тримали в ув’язненні стільки, скільки кому заманеться. Вони хочуть, щоб працівники міліції безкарно без санкції суду вдиралися до них в помешкання або вторгались у їхнє особисте життя.

Таке враження, що люди, які пропонують такий законопроект, не усвідомлюють, що роблять, або не розуміють значення статті 365 Кримінального кодексу для життя суспільства. А вони повинні знати, що ця стаття має колосальне стримуюче профілактичне значення для кожного службовця. Вона змушує його діяти лише в межах, передбачених законом, і в спосіб, передбачений законом.

Особливе стримуюче значення вона має для тих службовців, які мають бажання вчиняти дії четвертої категорії, тобто дії, які ніхто не має права виконувати або дозволяти. Що це за дії? Це дії, пов’язані з насильством над людиною.

Коли жінка б’є чоловіка — це небезпечно, але багаторазово небезпечніше, коли з цього чоловіка знущається працівник міліції при виконанні службових обов’язків.

Упродовж віків працівники правоохоронних структур, щоб розкрити злочин, намагалися силою витягти із затриманого зізнання. Але сьогодні XXI століття, час сили інтелекту, а не сили кулаків.

Саме до цього спонукає стаття 365 Кримінального кодексу України. Вона стоїть могутньою перешкодою на шляху гумових молотків на столах правоохоронців з написом на ручках «Хочу все знати», на шляху протигазів та поліетиленових кульків у їх арсеналі, на шляху багатьох прийомів насильства над беззахисною затриманою людиною.

Скасувати статтю 365 Кримінального кодексу — означає опустити Україну в каземати середньовіччя, в дикість.

У цьому контексті дивує не позиція наших доморощених декриміналізаторів, а позиція закордонних доброзичливців. Вони не пропонують такого шляху заради спасіння президентів Франції та Ізраїлю, прем’єр-міністрів Ісландії чи Італії. Боже, допоможи Україні прозріти.

Василь МАЛЯРЕНКО, доктор юридичних наук, професор, Голова Верховного Суду України 2002—2006 років, ректор Національної школи суддів України.