Подвиг — зворотний бік чиєїсь дурості чи злої волі

В орієнтуванні на затримку значилося, що троє підозрюваних, котрі залишили сліди в Закарпатті, можуть пересуватися на автомобілі ВАЗ-2110 чорного кольору, держномер ВЕ 6181 АР. Передбачалося, що в машині може перебувати громадянин Російської Федерації Аслан Імранович Дикаєв, що має на руках паспорт громадянина Росії 9600 №322042 або закордонний паспорт Російської Федерації №627423531.

Прикмети Аслана Дикаєва: зростом — 160—165 сантиметрів, сухорлявої статури, обличчя худе, смугляве, волосся темне, коротке, високе чоло, густі брови, тонкі губи.

Усі троє підозрюваних — особливо небезпечні та озброєні.

У засідці перебували бійці спецпідрозділу «Беркут» і ДАІ — загалом 12 осіб: двоє працівників ДАІ, екіпаж «Беркута» і 6 оперативних працівників. О 23.45 «чорна десятка» наблизилась до місця засідки. Машину зупинив співробітник ДАІ, а водій, який перебував за кермом, передав документи інспекторові й вийшов із неї. Потім Аслан Дикаєв спробував відкрити багажник. У ці секунди почалася операція з його затримки — із засідки вийшли бійці «Беркута». Дикаєв кинув в їхній бік, за спини, дві гранати й відкрив вогонь із пістолета ТТ — міліціонери опинилися у вогненному мішку між осколками гранат і пістолетних куль. У цей час пасажир, що перебував на передньому сидінні, відкрив вогонь по правоохоронцях з автомата Калашникова.

Унаслідок перестрілки двоє міліціонерів загинули, четверо отримали поранення. Автомобіль з убивцями зник у напрямку Одеси. Опівночі було оголошено і введено в дію план «Перехоплення» і почалася операція з виявлення й затримання бандитів.

Сьогодні на місці нічного бою міліції з бандитами нічого не нагадує про жорстоку перестрілку — жодних слідів: повз проїжджають машини, вдалині хлюпочеться Тилигульський лиман. Тут, на місці кривавої бойні, ставиш собі запитання: чи все було зроблено для того, щоб спецоперація завершилась успішно?

Питань багато, відповідей, на жаль, мало.

Отже, чому керівник спецоперації виставив у засідку бійців «Беркута» та інспекторів ДАІ? Затримкою озброєних злочинців займається спецпідрозділ Управління з боротьби з організованою злочинністю «Сокіл», якого на місці передбачуваної зустрічі не виявилося. Я ставив це запитання багатьом ветеранам міліції, в тому числі й тим, хто вже брав участь у затримках збройних бандитів. Відповіді практично отримував однакові: абсолютно всі були впевнені в успіху й вийшли на затримку, як на прогулянку. А «беркутівці» були без засобів захисту й вели вогонь по озброєних до зубів бандитах «резинострілами»? І, по-друге, повіривши в успіх спецоперації, міліцейські керівники не захотіли ділитися майбутньою славою: орденами, позачерговими званнями.

Загибель працівників міліції під час збройного зіткнення зі злочинцями — це наслідок того, що всіма інструкціями із затримки було повністю знехтувано. Зупинену машину повинні були взяти на приціл ті, хто не брав участі в контактній затримці. Цьому є такий доказ: 30-патронний магазин АК-74У розстрілюється за три секунди. Тобто за час, коли Дикаєв почав стрілянину з пістолета, а його подільник стріляв з автомата, всіх бандитів можна було просто зрешетити вогнем з автоматів. Запитання: а чи були взагалі бойові патрони в міліціонерів?

По-друге, вогонь по затриманій машині не почався, імовірно, через те, що «беркутівці», котрі кинулися до неї, бігли юрбою й у разі відкриття вогню могли б просто перестріляти один одного. А сам Дикаєв опинився ніби за живим щитом — між ним і «беркутівцями» стояли працівники ДАІ, котрі зупинили машину для перевірки.

Усе це свідчить на користь версії, що автомобіль із бандитами з моменту його зупинки даішниками не було взято під приціл.

І подальші події підтверджують, що міліціонери опинилися просто в шоковому стані. Чому ніхто не переслідував чорну десятку зі злочинцями? Невже бензину в баках не було?

Які дії не зробила міліція під час затримки розшукуваної машини? Після того, як вона зупинилася, необхідно було представитися й у мегафон роз’яснити, що найкраще не пручатися, а здатися. Далі бандитам треба було запропонувати здати зброю й покинути машину. Виходити з неї слід було по одному. Зброю в них повинен забирати й обшукувати беззбройний боєць, прикритий автоматниками. Робиться це для того, щоб унеможливити спробу затримуваних заволодіти зброєю або заручниками. Потім убивці в наручниках забирають із зони видимості.

Це — арифметика затримки, проста, як ясне небо над Одесою: вовків потрібно зустрічати по-вовчи.

29-річний Аслан Дикаєв з подільниками, відірвавшись від засідки, абсолютно спокійно, проїхавши стаціонарний пост ДАІ на в’їзді до міста, прибув до Одеси. У готелі «Особняк», де не раз зупинявся раніше, в той час, коли його розшукували, він зареєструвався не під вигаданим, а під справжнім прізвищем.

Відпочивши, бандити, яким добре відома Одеса (тут були їхні спільники, конспіративні квартири), стали будувати плани, як вибратися з міста. За свідченням працівників готелю, вели вони себе спокійно, жартували.

Установивши, що їхнє місцезнаходження виявлено, бандити перебралися зі зброєю й боєприпасами до літньої прибудови, де розташовувалася більярдна кімната. Під прибудовою, на літньому майданчику, розміщується автостоянка, у день штурму тут опинився й морський катер.

1 жовтня, в суботу, вранці почалася операція з нейтралізації бандитів. Слово «нейтралізація» вжито тут не випадково, тому що силовики не мали чітких указівок — знищувати чи брати їх живими.

Кілька слів про місце проведення спецоперації. Готель «Особняк» розташований поруч із багатоповерховим гуртожитком Національного університету «Одеська юридична академія». Практично стіна до стіни поряд із нею розташовуються вілли — адже район курортний. Неподалік жвава автомагістраль і трамвайна лінія. Погодьтеся, в такій ситуації вступати у вогневий контакт з убивцями ризиковано, передусім небезпека чигає на мирних жителів.

Оперативний штаб ухвалив рішення — жителів не евакуювати, обмежилися декількома кільцями зовнішнього оточення.

Бандити, що засіли у прибудові, зухвало огризалися вогнем на стрілянину правоохоронців. Міліція вела щонайпотужніший обстріл помешкання, побудованого із пластикової вагонки — кулі прошивали його наскрізь. Ну а коли з даху готелю по бандитах почали стріляти із гранатометів, сумнівів у тому, що їх знищать, уже не було.

300 співробітників правоохоронних органів випустили за п’ять годин понад 7000 куль і зробили п’ять пострілів із гранатомета.

Серед мешканців студентського гуртожитку були співробітники однієї з місцевих телевізійних компаній, які й зафіксували на відеоплівку всі перипетії штурму готелю.

Із будинку прибудови вибіг з автоматом у руках Аслан Дикаєв. Він біг і відстрелювався, а потім впустив автомат. Він отримав поранення в ноги й упав. Є інформація, що він заявив про те, що здається. Після короткої наради в оперативному штабі було ухвалено рішення про ліквідацію Дикаєва — його вбито автоматною чергою. Серед убитих виявився і його спільник — Хасан Хадисов. Третьому бандитові, ймовірно, ним міг бути Андрій Шемятенков, — вдалося зникнути.

Така коротка хронологія бою на 9-й станції Великого Фонтана. Перемогою її назвати важко, тому що немає відповідей на безліч запитань, на які могли відповісти тільки вбиті. А вбиті мовчать найпромовистіше. І вони не можуть відповісти на запитання, чому, наприклад, керівництво міста не зажадало від силовиков здійснення евакуації громадян? Скільки вбитих тіл вивезли з території бойовища — два чи чотири, як повідомляють деякі ЗМІ? Якщо чотири, то хто загинув ще в тій перестрілці? І таких запитань багато. Відповідей на них не дасть ніхто. Аслан Дикаєв мертвий.

А чи були кілери?

Сьогодні найбільш ходова версія про події в Одесі — знищено штатних кілерів, що виконували замовлення на вбивство. Вона зручна всім: силовикам — в першу чергу, суспільству — тому що воно зітхне спокійніше, без живих убивць і дихається легше. Але є й інша, менш популярна, скажімо так, версія. Аслан Дикаєв і його спільники — не пересічні вбивці, котрі за гроші виконують замовлення. Публікації, що з’явилися в деяких ЗМІ, інтерв’ю з братом Дикаєва Адамом мимоволі наштовхують на думку, що знищене в Одесі злочинне угруповання є спецпідрозділом чеченських бойовиків, що діють на території України. Про це свідчать й оприлюднені Адамом Дикаєвим факти. За його словами, його брат Аслан кілька років служив у російському спецназі, нагороджений за хоробрість медалями. Звільнившись з армії, Аслан Дикаєв працював у карному розшуку Грозного.

Потім Аслан Дикаєв зненацька опинився в Україні — влаштувався в Криму, одружився, став батьком двох дітей. За словами Адама Дикаєва, його брат вступив у робочі контакти з керівництвом МВС України й за їхнім завданням виконував «делікатні доручення». Справді, як міг нелегально проживати в Україні Аслан Дикаєв протягом півтора року? Чому він, оголошений спочатку у всеросійський, а потім у міжнародний розшук, вільно роз’їжджав територією України? Чому в його мобільному телефоні зафіксовано розмови з керівництвом МВС АРК? Ось які слова загиблого брата наводить Адам Дикаєв: «Востаннє бачився з ним в Одесі, в санаторії імені Чкалова, де лікувався. Аслан приходив до мене, ми довго розмовляли. Тоді він розповів, що працює на заступника дуже високого міліцейського чина з українського МВС, виконує для нього якісь спеціальні завдання. Брат був дуже невеселий, казав, що хоче виїхати з України, мовляв, йому набридло співробітництво з українськими правоохоронцями, які змушують його робити те, чого не хоче. Він так і сказав: українська міліція перетворилася на справжніх бандитів. Ще брат не раз згадував, що дружить із багатьма великими чинами у МВС і СБУ. Навіть квартиру в Сімферополі знімав у полковника СБУ, а свою попередню машину купив у начальника УБОЗ Маріуполя».

2 листопада це інтерв’ю прокоментував народний депутат Ігор Плохой на засіданні Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, де він був доповідачем з питання дій співробітників МВС і СБУ під час затримки злочинців 

1 жовтня. Він, зокрема, заявив, що «комітет зробив свої висновки, які свідчать самі за себе. Особливо — у світлі інтерв’ю брата вбитого Дикаєва, що підтверджує деякі версії трагедії, які насторожують. Адам Дикаєв згадує про зв’язки його брата Аслана не тільки з начальством одеської і кримської міліції, а й на рівні заступника глави МВС. Він порушує доречне питання: якщо Аслана Дикаєва не покривало керівництво міліції, то де він роздобув такий арсенал зброї? Відповідь на це запитання цікавить громадськість».

У світлі вищевикладеного вже не здається фантастичною заява народного депутата Геннадія Москаля, опублікована днями на його офіційному сайті. Там ідеться про те, що «так званий «третій кілер» банди Дикаєва Андрій Шемятенков, якого з подачі екс-міністра МВС Анатолія Могильова шукає вся міліція, помер за два тижні до трагічних подій в Одесі.

Як зазначає депутат, Анатолій Могильов, будучи ще міністром внутрішніх справ, на прес-конференції заявив, що третім злочинцем, який брав участь в убивстві співробітників міліції, а потім утік з готелю, був Андрій Шемятенков, 24-річний житель Сімферополя. МВС України оголосило його спочатку в міждержавний, а потім і в міжнародний розшук.

«У кожному райвідділі міліції досі висять його фотографії, прикмети й зазначено що злочинець може пересуватися на чорному або коричневому автомобілі марки ВАЗ», — нагадав  Г. Москаль.

Однак, за інформацією Геннадія Москаля, за два тижні до трагічних подій в Одесі, на території АР Крим у Сімферопольському районі міліція знайшла труп невідомого чоловіка з вогнепальним пораненням у голову. Але ніхто й не збирався шукати того, хто застрелив невідомого, тим паче вжити заходів із встановлення особи застреленого. Міліція, не встановивши особу, поховала людину як невідому. Родичів і знайомих Шемятенкова, які з першого дня повторювали працівникам міліції, що останній не міг бути в компанії Аслана Дикаєва, оскільки ще задовго до зазначених подій зник безвісти, — ніхто до уваги не взяв.

Тоді родичі самі почали пошуки зниклого А. Шемятенкова і знайшли інформацію, що останній похований як невідомий на одному із цвинтарів на території АР Крим.

«Цей факт повністю підтвердився. Родичі впізнали вбитого і на сьогодні встановлена його особа, — йдеться в заяві. — Тоді постає запитання: а хто ж був третій? Хто брав участь у розстрілі співробітників міліції? Хто втік із готелю під час проведення міліцією операції із затримки банди Дикаєва».

Тобто ім’я третього учасника скоєного злочину невідомо досі. Або відомо, але зберігається в таємниці? Хто це був? Можливо, сам Аслан Дикаєв, якому вдалося вислизнути зі свинцевого моря куль і який десь заліковує рани, не боячись за свою долю. А раптом він ще стане у пригоді для здійснення якогось резонансного вбивства? До речі, сьогодні в Одесі вже не напівголосно, а на повну силу кажуть про можливу причетність Дикаєва і його заступників до вбивства лідера політичної партії промисловців і підприємців України Олександра Коробчинського, скоєного в січні 2011 року в центрі Одеси.

З офіційних джерел стало відомо, що трьох посадових осіб Головного управління МВС України в Одеській області звільнили, трьох — попередили про не повну службову відповідність, ще один отримав сувору догану за істотні прорахунки в організації спецоперації із затримки російського кілера Аслана Дикаєва в Одесі.

За результатами службового розслідування за істотні прорахунки в організації спецоперації і в оперативно-службовій діяльності деяких працівників ГУ МВС України в Одеській області притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

«Щодо заступника начальника управління карного розшуку ГУ МВС ухвалено рішення про звільнення з органів внутрішніх справ (зазначене рішення буде реалізовано після виходу його з лікарняного); начальника відділу професійної підготовки управління кадрового забезпечення ГУ МВС звільнено з посади; підлягав звільненню з органів внутрішніх справ заступник начальника ГУ МВС — начальник кримінальної міліції, але, з огляду нате, що він подав рапорт про звільнення з ОВС, цим обмежилися», — йдеться у відповіді прес-служби МВС України.

Крім цього, начальника ГУ МВС України в Одеській області, начальника управління карного розшуку цього ж підрозділу і начальника відділу ГИРФО ГУ МВС попереджено про не повну посадову відповідність кожного, а начальникові управління кадрового забезпечення ГУ МВС оголошено сувору догану.

Як повідомляє прес-служба Міністерства внутрішніх справ, за фактом надзвичайної події, що відбулася під час затримки злочинців в Одесі, проводиться додаткове службове розслідування, за результатами якого «можливе коригування остаточних заходів дисциплінарного впливу».

Обставини перестрілки з кілерами в Одесі будуть розслідувати ще раз на вимогу нового керівника МВС Віталія Захарченка. Про це журналістам повідомив депутат України Ігор Плохой після зустрічі із главою МВС.

«Про те, що людина має глибокі професійні й людські якості, можна було судити хоча б із доповіді Захарченка про службове розслідування відомих подій, коли 1 жовтня цього року правоохоронні органи перетворили мирне місто Одесу на поле бою. Міністр наказав повторно провести службове розслідування», — сказав депутат.

За його словами, з’ясувалося, що генерал-майор Яцков (начальник Головного управління МВС в Одеській області) досі командує обласним міліцейським Головкомом і навіть не відсторонений від посади на час службового розслідування. «Колишній міністр ніяк не відреагував на рекомендацію комітету про доцільність кадрових висновків стосовно Яцкова», — додав Ігор Плохой.

Водночас депутат зазначив: «Особливо несправедливо, що досі не повернули на роботу начальника кримінальної міліції Хлєвного, котрий має заслужений авторитет серед працівників обласної міліції».

І на завершення. 870 тисяч гривень як грошову компенсацію Кабінет Міністрів України виплатить особам, майно яких постраждало під час проведення спецоперації в Одесі.

Одеса.