То чому безсила ціла галузь
Створенню сільськогосподарської техніки, доктор технічних наук, винахідник СРСР, заслужений винахідник України Юрій Козловський присвятив не одне десятиліття. Однак останніми роками змушений був відійти від справи свого життя. Причини сумні: практично припинило роботу не тільки рідне підприємство, а й уся вітчизняна галузь сільськогосподарського машинобудування переживає часи застою. Однак від своєї ідеї мати надійну, зручну, високопродуктивну, а головне — безпечну для ґрунтів та екології українську техніку Юрій Козловський не відмовився дотепер. Переконаний, наші трактори можуть і повинні скласти конкуренцію будь-якій закордонній техніці. Головне — бажання. Наперекір усім твердженням вирішив продемонструвати, що навіть колектив із п’яти чоловік може створити свій трактор. То чому безсила ціла галузь?
У дворі приватної науково-технічної фірми, яку очолює Козловський, стоїть новенький трактор, а поруч — зразок того, з чого він народився. В розпорядженні ентузіастів механіків і конструкторів Віктора Бернада, Віктора Ткачука, Валерія Навроцького, Миколи Краковецького та Віктора Романюка не було практично нічого, крім списаного гусеничного трактора Т-74, конструкторського досвіду та вмілих рук. У результаті від старого трактора залишились хіба що гусениці, задній міст та двигун. До речі, саме ці складові Юрій Козловський вважає неабияким досягненням розробників цієї машини. З одного боку, саме в них закладений великий потенціал надійності цього трактора. З другого, саме техніка на гусеничному ходу, на думку академіка, найбільш бережно й делікатно ставиться до родючого шару ґрунту:
— Щорічно ерозія ґрунтів призводить до втрат 15 мільйонів тонн гумусу. Якщо й надалі так буде, то за кілька десятиліть Україна може втратити свої славнозвісні родючі чорноземи. Причина цього — не тільки екологічні проблеми, а ще й використання такої сільгосптехніки, котра хоча й забезпечує високу продуктивність, проте не щадить землі.
Головна ідея конструктора та винахідника — замінити парк суперважких іноземних комбайнів та тракторів на легкі українські, причому повернутись від колісної техніки до гусеничної. А паралельно перейти до обробітку ґрунту плоскорізами, котрі не перевертають шар орної землі, а лише делікатно зрушують верхні пласти. На підтвердження своїх думок наводить і деякі цифри. Скажімо, маса багатьох не тільки імпортних, а й цілого ряду вітчизняних технічно недосконалих тракторів та комбайнів становить 8—20 тонн. А той же невеликий Т-74 важить не більше шести тонн. То яка техніка обережніше ставиться до землі?
Свої теоретичні розробки вирішив проілюструвати практичною роботою. Оскільки вести мову про те, що самотужки можна налагодити тракторне виробництво, просто безглуздя, відновив та реставрував кілька старих гусеничних тракторів. В останньому не просто обновили всю зовнішню обшивку, а й удосконалили низку вузлів, запропонували свій варіант кабіни — просторішої і набагато зручнішої.
Звичайно, трактор при цьому не втратив свого раритетного вигляду. Через це багато хто дорікає конструктору, мовляв, нічого повертатись до дідівських методів, так дійдемо до того, що й ціпами молотитимемо. А тим часом у світі давно панують потужні високопродуктивні машини. Чимало скептиків вважають пропозиції Козловського кроком назад.
Натомість він не перестає доводити на всіх рівнях: головна ідея — зовсім не в тому, щоб вивести на поля техніку піввікової давності. Відновлений трактор — це лише приклад того, як потрібно використовувати на практиці кращі конструкторські знахідки. А невідкладне завдання — відновити українське тракторо- та комбайнобудування, причому на основі сучасних технологій. Для конструкторів, технологів, інженерів теперішній технічний світ відкриває чималі можливості. То чому ними не скористатись, вдягнувши геніальні технічні розробки в сучасний зовнішній «одяг»? Адже не йдеться про жодні обмеження в дизайні, використанні сучасних матеріалів, створенні комфортних умов для механізаторів.
Є в проблеми ще одна важлива складова. Малогабаритна легка, маневрена, а головне — не дуже дорога техніка може бути основою для невеликих селянських господарств. Адже для більшості з них просто недоступні дорогі імпортні машини. Та й не завжди вони потрібні. Адже те, що дає добрі результати на полях у десятки тисяч гектарів, видається просто громіздким на ділянках у кілька сотень гектарів. Проте й від шарахань у бік так званої фермерської міні-техніки варто відійти. Вона має бути не «декоративною», а справді професійною.
Ефективність роботи реконструйованого трактора команда Юрія Козловського демонструє на своїх експериментальних полях. Наукових знань та інженерного досвіду вистачило для того, щоб, вклавши мінімум коштів, практично металобрухт перетворити на дуже симпатичні робочі машини. Але хоч би які були таланти окремих умільців, їм не зробити прориву в сучасному машинобудуванні. Тому Юрій Козловський шукає не просто однодумців, а тих, кому небайдужа доля вітчизняного машинобудування та аграрної галузі. Своїм прикладом хоче переконати, потрібні не такі вже захмарні інвестиції, щоб зрушити справу з місця.
Головне — бажання та чітка державна політика. А на місцях завжди знайдуться ті, хто підтримає добру справу.
Хмельницька область.
