Яка міліція потрібна державі та як досягти високого європейського рівня фахової освіти? Що треба зробити, щоб у суспільстві поважали закони і не принижували людської гідності?На ці та інші запитання відповідає ректор Національної академії внутрішніх справ, доктор юридичних наук Валентин Коваленко (на знімку).
— Валентине Васильовичу, багато наших читачів звернули увагу на ваш виступ на парламентських слуханнях «Про реформування системи органів внутрішніх справ України і впровадження європейських стандартів». На вашу думку, можновладці та політики покінчили з деклараціями і серйозно налаштовані на радикальні перетворення?
— Гадаю, сьогодні у вищого керівництва країни є політична воля щодо проведення системних змін в органах державної влади, до яких належить і МВС України.
Уже завершено перший етап перебудови судової гілки влади. На заключній стадії — реформа кримінальної юстиції. Активно здійснюється робота над модернізацією державного управління.
Науковці академії внутрішніх справ зробили аналіз стану перебудови органів державної влади впродовж 20 років її незалежності. Висновки невтішні.
Були неодноразові спроби провести адміністративну реформу, проте жодна з них не доведена до логічного завершення. Очевидно, не знайшлося ані політиків, здатних генерувати ідеї, ані професійних виконавців, спроможних поетапно, системно втілити ці ідеї в життя. Вважаю, на цьому етапі створено умови, щоб перейти від слів до діла.
— Чи можливі зміни в МВС без перебудови кримінальної юстиції загалом?
— Потрібен насамперед системно-функціональний підхід, який дасть змогу вдосконалити діяльність правоохоронних органів шляхом оптимізації завдань та функцій, структури й чисельності, фінансового, матеріально-технічного, організаційно-правового та кадрового забезпечення. Саме про ці напрями йдеться у двох проектах Концепції реформи органів кримінальної юстиції України, розроблених колективом учених НАВС за дорученням уряду і за власною ініціативою.
Вони передбачають реформування МВС, СБУ, Державної прикордонної, Державної податкової та Державної пенітенціарної служб України, МНС, а також комплексне вирішення завдань з реалізації політики у сфері охорони громадського порядку, протидії злочинності, охорони кордонів, контролю митних і податкових зборів.
Уже завершена робота над новим кримінально-процесуальним кодексом, який відповідає європейським стандартам. Проект КПК прискіпливо вивчається Венеціанською комісією і з урахуванням її рекомендацій парламентські комітети матимуть можливість доопрацювати окремі його положення і прийняти. Ми також сподіваємось, що розроблені за участі науковців НАВС концептуальні засади комплексу питань щодо реформування кримінальної юстиції також будуть компетентно розглянуті і прийняті за основу.
Якщо ж говорити про реформування МВС, то воно відбувається у рамках загальної концепції, паралельно з реформами у системі центральних органів виконавчої влади. За роки незалежності, до речі, вносились до законів «Про міліцію» — майже 50 змін, «Про оперативно-розшукову діяльність» — 30, не раз коригувалось законодавство щодо змін підслідності та організації слідства в органах внутрішніх справ.
Однак розроблені кілька змістовних концепцій не були реалізовані, насамперед через політичні причини, а також тому, що реформатори не враховували національних особливостей економіки, ієрархії державного управління, розвитку громадянського суспільства тощо.
Закономірно, що громадяни дедалі наполегливіше вимагають від правоохоронців встановлення партнерських відносин, зокрема, у запобіганні правопорушенням і профілактиці злочинності.
— Валентине Васильовичу, а як перебудовується освітній заклад під вашим керівництвом?
— Наша академія — відомчий провідний навчальний заклад МВС і водночас структурна складова національної юридичної освіти. Оскільки його визнано провідним, тож закономірно, що ми беремо активну участь у реформуванні і МВС, і його освітньої галузі. У цій роботі керуємось настановами міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка щодо поетапного перетворення органів на правоохоронне відомство європейського зразка з відповідною мотивацією працівників до сумлінного виконання службових завдань.
Людина має бути в центрі уваги. Вона повинна почуватися захищеною та твердо знати, що міліція завжди прийде на допомогу. Саме цими базовими принципами керується нещодавно створена за дорученням міністра комісія з розробки проекту Концепції реформування органів внутрішніх справ України, до складу якої ввійшли провідні науковці відомчої освіти та досвідчені практики — керівники центрального апарату, обласних управлінь та територіальних органів, а також кращі фахівці за напрямами діяльності служб ОВС.
На мою думку, міліціонерам слід надати статус державних службовців. Тоді вони діятимуть як особи, що надають послуги платнику податків, який не тільки утримує міліцію, а й фінансує її навчання та оснащення. А погононосіям, у свою чергу, слід бачити в громадянах партнерів у справі забезпечення порядку і безпеки.
Як відомо, реформа освіти, зокрема вищої, є однією із складових програм економічних перетворень на 2010—2014 роки. Без надання ВНЗ реальної автономії, яку вже давно практикують провідні університети Європи, і яка є засобом поліпшення якості навчання, запровадження змагальності ВНЗ змін не буде. Про це йдеться в усіх документах, ухвалених за роки незалежності, в тому числі і у новій редакції закону про вищу освіту, до підготовки якого залучались і знані не тільки в Україні провідні фахівці НАВС Анатолій Колодій, Лариса Удалова, Станіслав Гусарєв, Василь Шакун, Олександр Джужа, Юрій Орлов.
Украй важливо, що перспективи організаційних перетворень передбачають здійснення відповідних змін у діяльності ВНЗ, підпорядкованих Міністерству внутрішніх справ. Насамперед йдеться про вдосконалення змісту та якості спеціальної освіти, оптимізації мережі, їх структури і штатної чисельності.
Упевнений, тільки навчальні заклади правоохоронного профілю мають готувати фахівців для органів внутрішніх справ, які поряд зі знанням «букви» і «духу» закону отримають міцну практичну базу.
— Очевидно, академія має певний досвід, який готова запропонувати колегам.
— Щодо вдосконалення навчального процесу і посилення його практичної складової нам справді є про що звітувати і чим поділитись, що, власне, вже робимо і робитимемо. Саме для цього ми створили вісім кафедр на громадських засадах, залучили до них кваліфікованих фахівців-практиків, у тому числі керівників головних управлінь внутрішніх справ у столиці та Київській області. Поставлено завдання перейти від паперових звітів до реальної участі у всіх формах навчання, активніше використовувати сучасні засоби і технології.
Ми переглянули бюджет навчального часу з наданням пріоритету профільним і спеціальним дисциплінам, заняттям на полігонах і тренувальних центрах тощо.
Ми значно посилили вимоги і до науково-педагогічного складу. Запроваджено, наприклад, обов’язкове і на постійній основі стажування викладачів в управліннях та міськрайвідділах, а всі ад’юнкти без досвіду роботи відряджені до практичних підрозділів. З 2012 року запровадимо систему ротації стосовно штатних викладачів прикладних кафедр, які не мають досвіду роботи. Вони протягом трьох років проходитимуть «обкатку» практикою.
— Ви порушили вкрай актуальну для всієї освітньої галузі МВС проблему про підготовку фахівців для роботи в органах, а не в фірмах. Розкажіть докладніше, як розв’язуєте її.
— Передусім час дати чесні відповіді на ключові запитання: чи можемо ми й надалі поєднувати широку загальноюридичну підготовку зі спеціалізованою? Чи може людина за таких умов бути і висококваліфікованим юристом, здатним працювати на будь-якій ділянці практичної юридичної спрямованості, і водночас фахівцем у галузі правоохоронної діяльності, готовим з першого дня виконувати найскладніші оперативно-службові завдання?
Практика останніх років показала, що підготовка фахівців у навчальних закладах міністерства за напрямом «Правознавство» не забезпечує набуття ними достатніх професійних навичок, необхідних для якісного виконання завдань з охорони громадського порядку і протидії злочинності.
Сьогодні влада та суспільство, а найбільше МВС України, зацікавлені в тому, щоб отримати після навчання міліціонера-професіонала, а не міліціонера-теоретика. Тому закономірно, що урядом затверджено Концепцію програми оптимізації системи підготовки фахівців для МВС. Насамперед йдеться про створення нормативно-правової основи відомчої освіти й оптимізацію її структури.
Спрямованість відомчих навчальних закладів на підготовку фахівця-юриста має бути переглянута й натомість напрацьована інша концепція, мета якої — підготовка багатофункціонального працівника міліції. Для цього, крім певної суми знань, він має навчитись спілкуватись з людьми, приймати ситуаційні рішення, документувати події, вживати заходів щодо правопорушників.
Відповідно, у навчальний процес треба запроваджувати системи комп’ютерного моделювання оперативних ситуацій, сучасні комп’ютерні тренажери, криміналістичні та оперативні полігони. При цьому майбутнім правоохоронцям слід опановувати методи протидії новим видам злочинів, зокрема тим, що скоюються із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних технологій.
Відомчі навчальні заклади не можуть обмежуватися лише підготовкою фахівців-правоохоронців. Важливим їх завданням має стати розроблення сучасних методик протидії злочинності, формування відповідного відомчого банку правоохоронних методик; створення автоматизованих робочих місць для профільних фахівців, прикладних експертно-аналітичних комп’ютерних програм та банків даних; створення сучасних технічних засобів.
Слід негайно долати й відрив відомчої науки від практики, що сформувався останніми роками. Наукові дослідження треба спрямовувати на розв’язання актуальних проблем протидії сучасній злочинності, виходячи з того, що сьогодні зловмисники як ніколи активно вдосконалюють свою протизаконну діяльність, винаходять нові способи вчинення та приховування злодіянь, в тому числі із використанням новітньої комп’ютерної техніки.
Стратегічним напрямом подальшого розвитку навчального процесу вважаємо запровадження інноваційних методів навчання на базі інформаційно-телекомунікаційних технологій. Прагнемо створити систему безперервного навчання правоохоронця протягом всього строку служби, як це практикується в розвинених демократичних країнах, а також зекономити державні кошти. Відомчі ВНЗ мають готувати фахівців-правоохоронців за новими спеціалізаціями, зорієнтованими на ефективну протидію сучасним видам злочинів та новим способам їх вчинення. Цю роботу ми розпочали. З цього навчального року готуємо фахівців за спеціальностями: протидія кіберзлочинності, оперативно-технічне документування протиправної діяльності, судова експертиза тощо.
Не менш актуальне завдання — створити нову ефективну систему трирівневого неперервного професійного навчання: початкове, середнє та вище.
Кожен рівень має передбачати поступове нарощування і теоретичних знань, і практичних навичок.
Не забуватимемо, звісно, і про підвищення кваліфікації, яка має бути орієнтована на додаткове отримання певних вмінь і навичок за напрямами категорій керівного складу.
Мета реформування системи відомчої освіти, якщо підсумовувати, —формування працівника міліції нового типу, здатного ефективно забезпечувати громадський порядок та безпеку, протидіяти злочинності, дотримуючись конституційних прав людини та прагнучи до суспільного сприйняття і схвалення своїх дій.
— Валентине Васильовичу, інститут наставництва — одна з візитівок Академії і нині?
— Ветерани міліції — це воістину золотий фонд ОВС. Їхня діяльність немислима без наставників. Завдання ветеранів — виховання підшефних, формування у них професійно важливих навичок, допомога якнайшвидше адаптуватися на посаді та в колективі.
Найголовніше в цій роботі — виключити формалізм. Він ворог, між іншим, і в процесі національно-патріотичного виховання молоді.
Розмову вів Іван ІЛЛЯШ.
Фото з архіву «Голосу України».
