Народжувати вдома — ризиковано

Про те, що акушерство — непроста наука, достеменно знає Дмитро Говсєєв, заступник головного лікаря Київського міського пологового будинку №5. Адже під час пологів лікар відповідальний як мінімум за два життя.

— У медиків навіть є такий вислів: усі знають, як починаються пологи, проте мало кому відомо, як вони закінчаться. Звісно, народити вдома можна цілком благополучно, без стороннього «втручання». Та у випадках, коли лікарська спеціалізована допомога таки потрібна, рішення доводиться приймати дуже швидко. І рахунок тут іде не на години, а на секунди.

На превеликий жаль, майже половина вагітних, що вирішують народжувати вдома, на обліку в жіночій консультації не перебувають. А тому спрогнозувати, як пройдуть пологи, взагалі неможливо.

До того ж жінки, вирішуючи для себе питання, де та з ким народжувати, часто забувають, що насправді увага у цей момент потрібна не тільки їм. І, на жаль, не кожні успішні пологи закінчуються народженням здорової дитини.

— Пологи вдома приймає, як правило, акушерка. Вона, якщо і знає, то тільки те, як надати допомогу жінці. Проте й гадки не має, як оцінити ступінь здоров’я новонародженої дитини, — каже Валерія Тишкевич, головний спеціаліст із неонатології Головного управління охорони здоров’я КМДА. — А маленьке немовля — це не дорослий в мініатюрі. У нього є свої особливості дихальної та серцево-судинної систем. Є певний період адаптації новонародженого, триває він до трьох діб.

Тому, пояснює лікар, проблеми можуть виникнути не одразу після народження. Дитина наче й закричала, але оцінити: крик це був чи стогін, правильне в неї дихання чи ні — здатен тільки фахівець. І якщо проблема таки є, то з кожною хвилиною вона тільки посилюватиметься. Так, приміром, для діагностування асфіксії (нестачі кисню у новонародженого) потрібно спеціальне обладнання, і у 80 відсотках таких випадків малюк потребує реанімаційної допомоги.

Усе-таки переважна більшість жінок народжувати вдома не ризикують.  

Щоправда, прихильники домашніх пологів будь-які занепокоєння відкидають. Їхня мотивація приблизно така: пологи — це таїнство. І відбуватися вони мають у дружній обстановці, а не в оточенні байдужих до майбутньої мами людей. Мовляв, удома жінка може обрати зручну для неї позу, поруч із нею будуть найближчі люди і ті, хто зазвичай називає себе «духовними акушерами». Послуги останніх, попри всю їхню духовність, не безплатні. За неперевіреними даними, за це правлять від 500 до 1500 доларів.

Усе б нічого, кажуть лікарі, коли б вони, окрім психологічного комфорту, гарантували породіллі та дитині безпеку. «Ми потрапляли в ситуації, коли жінок залишали один на один з їхніми проблемами в дуже тяжких станах. І коли ми приїжджаємо, тих, хто зголошувався допомагати жінці під час пологів, уже немає», — каже Михайло Макаренко, головний спеціаліст з акушерства та гінекології Головного управління охорони здоров’я КМДА. До того ж запевняє: пологові будинки змінюються, стають дедалі комфортніші для жінок. А майбутня мама на власний розсуд може для себе обрати підходящий пологовий будинок, лікаря тощо.

Тим часом лікарі запевняють: заради збереження життя мами і малюка, готові йти на компроміс. Духовним акушерам, бабкам-повитухам, іншими словами, всім тим, хто береться допомагати жінці народжувати вдома, пропонують співпрацю.

— У розвинутих країнах також проводять пологи вдома. Але там цим займаються високопрофесійні лікарі. Під будинком породіллі зазвичай чергує реанімобіль на випадок ускладнень. Якщо ж ні, то людина, яка прийматиме пологи, розраховує та облаштовує все так, щоб протягом 4—5 хвилин за потреби вагітну могли доправити до найближчої лікарні. Фахівці останньої, до речі, про пологи вдома попереджені заздалегідь. Давайте і ми до цього питання підійдемо цивілізовано. Ми готові йти на поступки: якщо проводите пологи вдома — повідомляйте нам про це. І тоді ми будемо готові вас підстрахувати, — каже Михайло Макаренко.

Звичайно, вказувати майбутнім батькам, де і як їм народжувати своїх дітей, ніхто не має права, та, власне, ніхто і не береться. Лікарі хіба що радять зайвий раз подумати та зважити, що саме стоїть на кону. І самим собі відповісти на запитання: якщо, не доведи Господи, щось таки піде не так і життя малюка опиниться під загрозою, чи зможете ви це собі пробачити.