Луганське ЗАТ «Автомотозапчастина» — єдиний в Україні завод, що виготовляє клапани для автомобільної галузі. Серед країн СНД таких виробництв лише три, але луганське вважають найкращим. Цей статус довелося завойовувати протягом багатьох років.

 

Повернення до життя

Десять років тому Андрій Недовєс і кілька його товаришів здійснили вчинок, який багато хто вважав форменим безумством. Вони взяли великий банківський кредит і викупили завод. До того ж ці оптимісти ризикнули вкласти свої капітали у відновлення вже агонізуючого виробництва. Ситуація на Луганському заводі автоклапанів на той час була справді вкрай драматична. Верстатний парк знищено, приміщення частково зруйновано, трудовий колектив зубожів кількісно і матеріально. З півтори тисячі працюючих на підприємстві залишилося більш як сто, та й ті два роки не отримували зарплату. Але найнебезпечніша ситуація для заводу була в наступному: на той момент було зруйновано, втрачено, знівечено всі партнерські контакти і зв’язки, напрацьовані ще в радянський період. Треба бути дуже амбіційною і упевненою в собі людиною, щоб звалити на власні плечі таку непосильну ношу. Андрієві Недовєсу і його команді, судячи з усього, впевненості у своїх силах було не позичати. Вони знали, чого прагли. А ще дуже важливим моментом було те, що у напрацюванні стратегії дій вони не мали розбіжностей.

Повернення до життя великого виробництва розпочалося з відновлення верстатного парку, виплати заборгованості у зарплаті з кредитних коштів і реанімації відносин зі споживачем. Остання ділянка роботи була найважливішою й важкою, тому голова наглядової ради Андрій Недовєс взяв її на себе.

— Часто доводилося розраховувати тільки на людський чинник, — розповідає він. — Але в більшості випадків доводилося переконувати економічно обґрунтованою логікою. Наприклад, на тих підприємствах, де ми з’являлися, альтернативний постачальник автоклапанів, як правило, був відсутній. Мені доводилося доводити необхідність альтернативного варіанта, який ми представляли, і така логіка спрацьовувала.

На споживчий ринок пробивалися з «боями»

На теренах СНД у Луганського ЗАТ «Автомотозапчастина» були й залишаються сьогодні два головні конкуренти. Це Челябінський і Самарський заводи, які також виготовляють клапани для автомобільної промисловості. Поділивши сфери впливу, вони працювали спокійно, доки на ринку раптом не з’явився старий-новий гравець. Він повівся досить кмітливо і упевнено. До того ж, граючи на чужому полі, досить успішно всіх обігравав. Завойовувати ринок керівники «Автомотозапчастини» спочатку планували за допомогою двох «китів» — якості та ціни, а свої відносини з партнерами почали будувати за європейськими стандартами. Луганським власникам доводилося вивчати менеджмент на двох німецьких підприємствах, і це допомогло визначити для себе головні критерії сучасного партнерства й бізнесу, тверезо оцінити свої можливості.

— На нашому обладнанні сьогодні можна виготовляти будь-яку продукцію для автоскладальних заводів, які випускають, наприклад, «Мерседеси» чи «Тойоти», — вважає Андрій Недовєс. — Але поки що ми реалізуємо свій продукт двом російським і одному білоруському підприємствам. Наше підприємство, наприклад, історично тісно пов’язане з Ярославським моторним заводом, тому не дивно, що половину випуску відвантажуємо йому. Водночас активно співпрацюємо з ВАТ «КамАз», Мінським моторним заводом. Власне, це наші головні споживачі, яким ми віддаємо 90 відсотків усього обсягу продукції. На превеликий жаль, в Україні таких потужних споживачів немає. Якби вони з’явилися, наші позиції на ринку були б ще упевненіші. Хоча ми непогано тут стоїмо, залишивши позаду своїх російських конкурентів. Я думаю, що такого успіху досягли за рахунок передового менеджменту, сучасних принципів побудови партнерських відносин зі споживачем і єдності команди власників.

Варто вважати, що ці якості допомогли заводу не тільки вижити в період економічної та фінансової кризи 2008—2010 років, не лише утримати на ринку свої лідируючі позиції, але в цих умовах ще й нарощувати виробництво. Криза змінила ситуацію на ринку й розставила сили на користь луганчан. Конкуренти пережили кризовий період надто важко, втративши деякі активи, а луганчани навпаки збільшили обсяги випуску продукції. Крім того, зуміли навіть взяти у свою структуру місцевий завод, що випускає автомобільні радіатори. За великі борги воно виявилося під банківською заставою. Вирішувалася його доля: або виробництво, як цілісна структура, буде продано вроздріб, або залишиться жити, зберігши 70 робочих місць. Для Луганська, який за два десятиліття значно знизив свій промисловий потенціал, втрата ще одного виробництва досить істотна. Власники заводу автоклапанів викупили занедбане підприємство й сьогодні ставлять його на ноги. Передбачається, що разом з радіаторами обсяг виробництва становитиме 100 млн. грн. на рік. Є передумови й для збільшення кількості робочих місць. Сьогодні на підприємстві працює понад 550 осіб.

Як зламати стереотип?

Який виробник не мріє підкорити європейського споживача? Перш ніж відповісти на це запитання, Андрій Недовєс веде мову про складності психологічного характеру.

— Дуже важко переломити стереотип наших західних партнерів, — вважає він. — Вони не можуть зрозуміти, що, скажімо, у Луганську можуть робити таку саму високоякісну, високотехнологічну продукцію, як і в Європі. Ми виготовили кілька пробних партій клапанів для німців, і вони оцінили нашу продукцію, наші можливості, однак сумніваються в тому, що ми можемо налагодити масове виробництво. Переломити таке ставлення до українського виробника на цьому етапі надто важко. Це перша причина. А друга полягає в тому, що Європа переживає кризу промислового надвиробництва, тому ще один конкурент, який пропонує добру якість за низької ціни, їм не потрібний. Я сподіваюся, що ми все-таки відкриємо двері західного ринку.

Оптимізм голови наглядової ради заводу з виробництва автомобільних клапанів має міцне підгрунтя. За його словами, в області створюється гарний мікроклімат для розвитку бізнесу. Голова облдержадміністрації Володимир Пристюк постійно стежить за станом луганського бізнесу й намагається допомогти. А Андрій Недовєс, як його радник з економіки, підказує розв’язання проблем.

 

Луганськ.

Фото автора.

 

На заводі працює багато молоді. Учень шліфувальника Ігор Гончаров.

 

Голова наглядової ради заводу Андрій Недовєс.