Сьогодні — День працівників суду

Сьогодні, у день професійного свята служителів Феміди, в апеляційному суді Волинської області відкривають Музей історії становлення судової влади краю. Це єдиний просвітницький заклад такого типу в регіонах України.

 

А розпочалося все з видання книг

Ідея створення музею виникла п’ять років тому. Спочатку, в 2007 році, була видана книга «Історія становлення судової влади на Волині», а в 2009-му світ побачила ще одна — «Апеляційний суд Волинської області, 70 років діяльності», вже більше присвячена історії радянського та сучасного періоду. Ще протягом року група ентузіастів працювала в архівах, у пошуку документальних матеріалів допомагали працівники краєзнавчого музею області. Зібраного у такий спосіб цікавого історичного матеріалу виявилось дуже багато, тож було вирішено поділитися ним з громадою. Загалом експозиція музею складається з 12 розділів, у яких розміщені копії та оригінали документів про роботу суду в різні історичні періоди.

Історія створення судових установ починається за часів Київської Русі перших років ХІ ст., де слово «суд» вперше згадується в Статуті князя Володимира Святославовича «Про десятини, суди і людей церковних». Оскільки більш давнього нормативного акта, в якому б згадувався суд, не знайдено, то саме із цим Статутом пов’язується відокремлення суду від княжої влади на території України.

Перша спроба конституційного закріплення судової влади і принципів її діяльності в історії Української держави пов’язана з «Конституцією прав і вольностей Війська Запорозького» («Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького» від 5 квітня 1710 р.) гетьмана Пилипа Орлика.

Серед відомих юристів Волині був і Петро Косач

У матеріалах, присвячених історії діяльності судів періоду Російської імперії, є багато різних оригіналів документів та копій: квитанція про сплату судового мита, обкладинка справи, протокол, який вівся під час судового засідання... Привертає увагу «Уставь гражданского судопроизводства», датований 1913 роком, та оригінал прохання, поданого до Луцького окружного суду у 1901 році, до речі, написаного на бланку з водяними знаками.

У червні 1880 року утворено Луцький окружний суд, як суд першої інстанції, головою якого був Десницький Іван Степанович. Він був дуже шанованою людиною в Луцьку і в знак пошани до його пам’яті мешканці міста поховали Десницького на території Свято-Троїцького собору.

Як свідчать архівні дані, мав юридичну освіту та займався розглядом спорів і батько поетеси Лесі Українки — Петро Косач. 15 жовтня 1865 р. Косача призначили секретарем «по крестьянским делам присутствия» Новоград-Волинського мирового з’їзду.

Є в музеї цікавий архівний документ, датований 1861 роком. Це прохання писаря 1-го розряду Стахія Рафальського до всеросійського самодержця імператора Олександра Миколайовича про переведення його на посаду журналіста Володимирського повітового суду Волинської губернії. Це свідчить, що вже тоді розуміли важливість інформування громадськості про діяльність суду, а в тогочасних судах була посада журналіста.

Під знаком білого орла

Досить широко в експозиції представлено період польського судочинства на Волині. На фотознімках ми бачимо приміщення окружного суду в місті Луцьку, кабінети його голови, суддів, зал громадських засідань. Суд тоді мав велику повагу у громадян. Про це свідчить лист рабина Голдшміта з Ковеля від 18 вересня 1919 року до голови окружного суду в Луцьку: «Вітаю вас, пане голово, від імені всього єврейського народу Луцького округу. Щоб ви нам жили довго. Дякуємо вам за те, що тепер можна буде жити спокійно, не боячись нічого». Були створені мирові суди, які підпорядковувалися Луцькому окружному суду. Суд розпочав діяльність у 1919 році і завершив її у вересні 1939-го. На території сучасної Волинської області були окружні й міські (гродські) суди, складалися з кримінального, цивільного і кримінально-фінансового відділів. Суди діяли в містах Луцьку (два), Володимир-Волинському, Горохові, Локачах, Камені-Каширському, Ковелі, Рожищах. Перший голова суду Вітовт Яловіцький. У той період висвітленню діяльності суду теж приділялася велика увага. Про це свідчить інформація з газети «Українське життя» 1923 року із судової зали.

Від обласного до апеляційного суду

У грудні 1939 року, після утворення Волинської області, розпочав діяльність Волинський обласний суд, який очолив Марко Захарович Школьний. Тоді ж засновано народні суди І та ІІ дільниць міста Луцька, судові дільниці Володимир-Волинського, Ковеля, Любомля. 1940 року утворюються Ківерцівський, Турійський та інші районні суди. 

Після визволення Волині в 1944 році Волинський обласний суд відновив свою роботу, головою суду був призначений Григорій Іванович Федорко, який фронтову шинель змінив на суддівську мантію та працював на цій посаді до 1954 року. Жилося тоді суддям, як і всім лучанам, нелегко. Про це свідчить розміщений в експозиції наказ від 6 березня 1945 року, що у зв’язку із самовільним залишенням роботи суддею Катериною Устимівною Зірко передати матеріал до народного суду для притягання судді до кримінальної відповідальності. Як згодом з’ясували, жінка не вийшла на роботу і порушила трудову дисципліну, бо було холодно і суддя не мала у що взутися. Тож обмежилися оголошенням догани.

В експозиції розміщені фотографії тогочасних суддів, перші накази.

У листопаді 2001 року Волинський обласний суд перейменовують у апеляційний суд Волинської області, і в жовтні 2004 року очолює його П. Філюк. Саме завдяки старанням Петра Тодосьовича суд кілька років тому переїхав у нове приміщення по вулиці Червоного Хреста, з його ініціативи відкрито й музей. Чимало праці для створення його експозиції доклали секретар судової палати з розгляду цивільних справ Оксана Завидовська-Марчук та заступник керівника апарату суду Оксана Підгайна.

Нинішній склад апеляційного суду — це колектив 33 висококваліфікованих професійних суддів, котрі мають досвід роботи в усіх ланках судової системи, та 72 працівники апарату. Колектив суду є гідним продовжувачем справи своїх попередників, високий професіоналізм, правова культура і самовідданість яких слугуватимуть взірцем ще не одному поколінню юристів.

Починається експозиція зі слів молитви судді, які глибоко проникають в душу...

«Господи! Я єдина істота на світі, якій Ти дав частку своєї всемогутності: силу засудити або виправдати подібних до себе...

Допоможи мені, Господи! Дай мені сили бути справедливим і рішучим, чесним і щиросердечним, стриманим і добрим, щирим і скромним! Щоб я був непримиренним до помилок, але з розумінням ставився до тих, хто помиляється. Другом істини і поводирем для тих, хто її шукає...

Коли мене мучитиме невпевненість — проясни мій розум; коли коливатимусь у прийнятті якогось рішення — надихай мене; коли буду спантеличеним — укріпи мене; коли впаду — підніми мене!

І, нарешті, коли настане день, і я умру, і як підсудний повинен буду з’явитися перед Твоїм Найвищим Ликом для останнього суду — подивись на мене із співчуттям. Вимов, Господи, свій вирок!

Суди мене, як Бог.

Я судив, як людина».

 

Волинська область.

Фото з архіву Апеляційного суду.

 

Зал громадських засідань Окружного суду в Луцьку (1929 р.).