Конституція 1996 року визначила напрями модернізації судової системи, але реформа просувалася дуже повільно й, можна сказати, донедавна «тупцювала на місці». І нарешті, торік з ініціативи Президента України ми стали на шлях кардинальних змін нашої правової системи, якими посилюються європейські стандарти незалежності суддів, гарантії їхньої діяльності та відповідальності, утвердження пріоритету прав людини, і цей курс повинен залишитися незмінним.

Як то кажуть — іноді шукати свій шлях змушує бездоріжжя. Хоча рік, що минає, був непростим для становлення та реалізації нового закону «Про судоустрій і статус суддів», уже сьогодні можна бачити певні успіхи.

Говорячи про незалежність суддів, хочеться підкреслити розуміння Україною її важливості та величезного значення як базового принципу архітектури всієї судової системи. Нинішні керівники держави поважають суд, суддю й судову владу в цілому. Саме тому Президент і Верховна Рада поступилися цілою низкою повноважень: від квот у складі Вищої кваліфікаційної комісії суддів і Вищій раді юстиції до процедури призначення суддів уперше й обрання їх безстроково, залишивши собі лише «церемоніальні» функції.

Нові положення українського законодавства, безумовно, зміцнили верховенство суддівського корпусу та гарантії незалежності суддів. Так, правила формування важливих органів судової влади створили умови, коли більшість Вищої кваліфікаційної комісії становлять судді, при якій створено й функціонує під контролем судової влади Національна школа суддів, що володіє всіма повноваженнями з організації спеціальної підготовки суддів. Можна констатувати, що й у Вищій раді юстиції вже сьогодні, без зміни Конституції, майже половина її членів — це судді. Крім того, Державна судова адміністрація вийшла з-під впливу виконавчої влади й здобула статус органу в судовій системі, тим самим ліквідувавши конфлікт, закладений первісно, і ставши значно ближче для співробітництва з органами суддівського самоврядування.

Повинен особливо зазначити, що більшість рекомендацій європейських експертів українським законодавцем виконуються. Яскравий тому доказ — закон, що нещодавно набрав чинності, про статус і повноваження Верховного Суду України, яким відновлюється діяльність чотирьох судових палат, збільшується кількість суддів Верховного Суду, істотно розширюються його повноваження, надаючи право за результатами розгляду справ приймати нове рішення, яке має враховуватися всіма суддями нижчестоящих судів.

Усі ці та багато інших нововведень були зроблені з урахуванням рекомендацій Венеціанської комісії та Ради Європи, спрямованих на захист прав і свобод громадян. Але в будь-якої мотузки два кінці — очікуючи високих і якісних результатів здійснення правосуддя, необхідно створити належні умови для роботи суддів. Тому хочу запевнити, що судово-правова реформа, яку здійснює чинна влада на чолі із Президентом, має на меті, крім зміцнення незалежності служителів Феміди, поліпшити умови роботи суддів і підняти престиж суддівської професії. І ці устремління послідовно знаходять матеріальні форми.

Цього року запроваджено в дію автоматизовану систему документообігу, що дало змогу забезпечувати не тільки об’єктивний і неупереджений розподіл справ між суддями, а й дотримуватися рівномірності навантаження справ для кожного судді за принципом черговості та кількості.

З 1 січня 2012 року почнуть діяти положення про нову систему суддівської винагороди й допомоги на оздоровлення, якими поетапно в рази буде збільшуватися заробітна плата суддів усіх рівнів, а її розмір прив’язується до загальнодержавної мінімальної заробітної плати. Тобто судді точно знатимуть, що їхня зарплата постійно зростає відповідно до змін індексу інфляції та цін на споживчі товари.

Традиційно животрепетним залишається питання бюджетного фінансування судової системи, що протягом багатьох років мало тенденцію до постійного зменшення. Але й тут є істотні позитивні зрушення. По-перше, тепер законодавством передбачено, що бюджетні кошти на утримання судів належать до захищених статей видатків загального фонду держбюджету, що є гарантією фінансування судів протягом усього року. По-друге, з 1 листопада набув чинності закон «Про судовий збір», яким закріплено, що всі кошти, які надходять від оплати судового збору, будуть спрямовані на фінансування судової системи. Це дасть змогу істотно підвищити рівень фінансового та матеріально-технічного забезпечення органів судової влади. За рахунок цих надходжень, у тому числі, буде реалізовуватися нова система оплати праці суддів, визначена законом.

Ми розуміємо, що поки що не прийшли до ідеального законодавства в цій сфері. На практиці чітко стають видно всі достоїнства та недоліки діючих норм. Але навіть із усіма недоліками, досягнуті результати й сам напрямок руху реформи позитивно характеризують новий етап у розвитку судової системи України. Адже як учить народна мудрість, якщо ти перестав зустрічати труднощі — значить, ти збився зі шляху.

Хочу відзначити, що робота над законами після їхнього прийняття не припиняється. У наш комітет постійно надходять листи як від громадян, так і від служителів правосуддя із пропозиціями, спрямованими на вдосконалення закону «Про судоустрій і статус суддів». І ми із вдячністю приймемо нові конструктивні напрацювання від діючих суддів, які особисто я готовий розглянути й виступити із законодавчою ініціативою. Запевняю, що жодне звернення не залишається без уваги.

Користаючись нагодою, від імені Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя й від себе особисто щиро вітаю шановних суддів, працівників апаратів судів — із Днем працівників суду!

Бажаю Вам міцного здоров’я, плідної праці, творчого натхнення, добра та сімейного щастя, і щоб витримка й оптимізм ніколи Вас не залишали.

Сергій КІВАЛОВ, голова Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя.