Однією зі складових загрозливої екологічної ситуації у столиці є багаторічна практика застосування технічної солі як протиожеледного засобу. Погляньте уважніше на київські дерева, зокрема, на ті, що ростуть уздовж доріг: вони масово всихають щороку. А ті, які ще живі, мають такий жалюгідний вигляд, що й на дерева не схожі. Саме в цих місцях вони хворіють і гинуть більше, ніж будь-деінде...
Чи не найголовніша причина недуги — сіль, яку комунальні служби використовують узимку для танення криги на тротуарах і дорогах. Вона потрапляє у грунт і робить його непридатним для життя дерев, руйнує дорожнє покриття й огорожі, а про взуття перехожих — годі казати.
Натомість комунальники посилаються на те, що сіль — найдешевший протиожеледний засіб. Але з огляду на збитки від безкінечного пересаджування дерев, фарбування огорож, ремонту дорожнього покриття, зіпсованого взуття (хто з нас не лаяв «посипачів» вулиць, побачивши, на що перетворилися просохлі за ніч чоботи і черевики?) аргумент про «економію» — просто несерйозний. Та й про дешевизну цього продукту варто поміркувати.
Наведу декілька цифр, які зазвичай приховуються від городян. Технічну сіль як протиожеледний засіб почали застосовувати 1994-го. Відтоді щороку в Києві закуповується і використовується її 30 тис. тонн, а 2009-го — дуже сніжного року — 38 тис. тонн. Тож за 17 років на київську землю і дороги висипали приблизно 0,5 мільйона тонн солі! Щоб краще зрозуміти цю шалену цифру, уявіть 277 потягів із сіллю, або всю забудовану частину Києва (8 млн. кв. м), вкриту 20-сантиметровим її шаром. Уся вона або осідає в грунт, або як розсіл потрапляє у Дніпро. До речі, біологи кілька років тому виявили у Канівському водосховищі рибу-голку, яку досі знаходили лише у морській воді...
Щодо дерев. 10—15 років тому в Києві їх щороку гинуло 1000, а нині — майже 8 тис.! Якщо перекласти це на «мову» грошей, то столиця витрачає на посадку нових дерев 24 млн. грн. (оціночна вартість одного — приблизно 3 тис. грн., що є вочевидь заниженим показником). Щороку комунальне підприємство «Київеленбуд» висаджує приблизно 4 тис. дерев і кущів на 12 млн. грн. За статистикою, 80% їх гине! А головним чинником такої смерті є перенасичення землі сіллю і відсутність достатньої вологи. Щодо поливання: щоб вода для дерев потрапила в грунт, на тротуарі його — відкритого — залишено квадратик «метр на метр», а часто й менше, що спричиняє збитки (дерева всихають) — 9,6 млн. грн. щорік. Загалом у зв’язку з цим за рік місто втрачає близько 45 млн. грн.
Вартість придбання технічної солі становить приблизно 15 млн. грн. на рік. Але сучасні протиожеледні засоби коштуватимуть (за того само обсягу — 30 тис. тонн) близько 40 млн. грн. Тож усі витрати окупляться за два-три роки та ще й даватимуть прибуток. Київ має негайно відмовитися від технічної солі і замінити її сучасними сполуками або прибирати сніг технічними засобами.
Тим часом на київські дерева, що ростуть обабіч вулиць, чатує смерть від солі, як і годиться — страшної і білої. Вона прийде і цього року...
Володимир КОЛІНЬКО, віце-президент благодійного фонду «Київська ландшафтна ініціатива».
Фото агентства «Прес-КІТ» (з архіву «Голосу України»).
