Громада Кам’янця-Подільського завжди вирізнялася серед інших українських малих та великих громад особливою ініціативністю, схильністю до передового, свідомістю своїх членів у вирішенні загальноміських проблем та питань. Тут навіть діти пишуть заявки, шукаючи фінансування для реалізації своїх ідей. Нещодавно Фонд братів Кличків, відгукнувшись на таку ініціативу, допоміг відкрити філію дитячої спортивної школи зі справжнім, професійним спорядженням у «спальному» мікрорайоні міста. Можливо, в цій громаді ще із середньовіччя, коли місто одним із перших в Україні отримало Магдебурзьке право, закладено «ген самоврядності». Уже рік на посаді керівника стотисячного заповідного міста працює Михайло Сімашкевич.
— Якими здобутками можете похвалитися, Михайле Євстафійовичу?
— Нещодавно в Асоціації міст України я розповідав про наші проекти, які вдається реалізовувати виключно за участі мешканців. Там були вражені, як у нас люди розуміють та підтримують місцеву владу. Ось, зокрема, більше двохсот будинків узимку потерпають від впливу холоднечі, в квартирах з’являється грибок. Вихід один — утеплювати стіни. Але бюджет ледве справляється із захищеними статтями. Влада разом із будівельниками пішла до людей. І мешканці погодилися вкласти й свої власні кошти в утеплення багатоповерхового житла. Спочатку планували «50 на 50». В деяких випадках для людей це обійшлося значно дешевше. Першу теплу стіну на вулиці Затонського, 2-а ще й прикрасили гарним панно із символами Євро-2012. У дворі на околиці міста стало якось веселіше. Мешканці загорілися ідеєю впорядкувати дитячий майданчик, висадити квіти та дерева. Планувалося цього року зробити в рамках проекту два будинки, утеплили дев’ять, ще 25 стоять у черзі.
Схожі проекти — «Світлий двір», «Комфортний під’їзд» — теж реалізовуємо там, де мешканці будинків готові до співпраці. В нашому місті чи не найкраще в державі розвиваються об’єднання співвласників житла, які виховують у людях відповідальність за їхній спільний дім. У нас ОСББ уже майже сотня. З ними значно легше працювати владі. До прикладу, внутрішньодворові проїзди жодному голові не вдалося привести в належний стан. Ми розпочнемо цю роботу. Хочу привчити людей до розуміння, що це їхній двір, їхня власність, і вони можуть взяти участь у його благоустрої. Плануємо наступного року запровадити методику, коли бюджетні кошти спрямовуватимуться в першу чергу туди, де мешканці додають хоча б десять відсотків кошторису.
— Досвід попередніх керівників громади для вас щось важить?
— Так, у кожного з моїх попередників є чому повчитися, деякі ідеї зародилися в місті ще до мене. Люди повсякчас ідуть до влади й просять про те чи інше. До прикладу, багато відвідувачів приносили старі фотознімки чарівних колись куточків міського парку й просили їх упорядкувати. Шукаючи кошти, влада натикалася на їх дефіцит. Перш за все на місцевому рівні ми робимо все, щоб не сталося перебоїв у життєзабезпеченні громади теплом, водою, електроенергією та газом, дбаємо про чітку роботу комунального господарства, установ освіти, медицини та інших галузей. А тут іде мова про красу. Долучивши підприємців міста, ми таки виконали бажання кам’янчан, і подарували місту до 20-річчя незалежності України сквер «Лебедине озеро». Багато років цей куточок парку був у запустінні.
— Ви кажете, що найважливіше завдання, яке ставить перед собою міський голова, полягає не тільки в тому, щоб стратегічно правильно управляти містом, а ще й надавати можливість самим кам’янчанам долучатися до творення якісного життя.
— Так, я переконаний: громадськість та місцева влада «приречені» на співпрацю. А тепер і наша практика засвідчила: участь громади в таких міні-проектах, як «Теплий дім», «Комфортний під’їзд», інших, породжує ініціативу, об’єднує громаду і владу для вирішення нагальних проблем. При сьогоднішньому надто куцому бюджеті іншого виходу, як співфінансування влади і громади, наприклад, в утепленні будинків, просто немає.
— А великі інвестори не цураються Кам’янця?
— Ми плідно працюємо над залученням додаткових інвестицій до нашого міста. Нещодавно в нас відкрили гіпермаркет мережі «Епіцентр», лише за право оренди земельної ділянки до бюджету свого часу надійшло шість мільйонів гривень. Приватний бізнес допоміг коштами на придбання автобусів, які тепер працюють на міських маршрутах, ми створили комунальне підприємство «Комунтранссервіс», це вирішило проблему перевезення пільгових категорій населення, люди можуть користуватися пільгою щодня, а не двічі-тричі на тиждень, як це було раніше.
— Ви вважаєте, що тримаєте руку на пульсі громади?
— Прийоми, зустрічі в мікрорайонах, численні заходи громадських організацій, «гаряча лінія» допомагають мені в цьому. Діє постійний моніторинг проблемних питань, порушених у ЗМІ. На заклик сформувати нові взаємозв’язки із владою та забезпечити своєрідну громадську експертизу рішень влади відгукнулись 67 недержавних громадських організацій, які утворили Громадську раду при виконавчому комітеті міської ради.
Записала Віра ШПИЛЬОВА.
