Делегація з Вінниччини у складі керівників усіх районів та фахівців АПК — 75 осіб — протягом трьох днів вивчала досвід роботи тваринницької та переробної галузей у Гродненській області Білорусі.
— Тільки через п’ять—сім років Вінниччина вийде на ті показники у тваринництві, які вже сьогодні мають білоруські сябри, — зазначив керівник делегації перший заступник голови Вінницької облдержадміністрації Іван Мовчан.
Найбільше вразило, як швидко сусіди запроваджують нові технології — 120 великотоварних тваринницьких комплексів збудували тільки у Гродненській області. І це за сім років. Протягом двох наступних тут планують ввести в дію ще сорок таких само «будиночків» для корів.
Наші умови кращі, а результати — гірші
Будують білоруси за власні кошти. Держава дає позичку. Пільгову, звичайно. Але гроші все одно треба повертати.
— У нас нині умови кращі, — каже Іван Мовчан. — Держава повертає половину вартості затрат на спорудження молочних комплексів. Маємо намір максимально скористатися такою пільгою, щоб уже в наступному році збудувати сім комплексів. У нинішньому вже ввели три. Загалом плануємо реалізувати у тваринництві 45 інвестиційних проектів, щоб до 2015 року виробляти мільйон тонн молока. Цього року буде приблизно вісімсот тисяч тонн. Тим часом білоруси вже прагнуть отримати по тонні молока на кожного жителя. Країна вийшла на п’яте місце у світі з виробництва молока на душу населення. Нині в середньому — від малого до старого — виходить по 680 кілограмів молока. «Наше завдання довести цей показник до однієї тонни на людину, — сказав під час перебування у Вінниці наприкінці листопада Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Білорусь в Україні Валентин Величко. — Наміри цілком реальні, якщо взяти до уваги ті нові технології, що запроваджуємо у тваринництві і переробній галузі». Левову частку молока сусіди виробляють на тваринницьких комплексах. Цього прагнуть на Вінниччині. Поки що більшість продукції надходить на переробку від індивідуальних господарів. Молоко з дійниць — гіршої якості. Через це втрачають і ті, хто доглядає корів у сільських дворах, бо їм платять меншу ціну, і переробники.
— На Гродненщині я звернув увагу на незначну, на перший погляд, деталь, — каже заступник голови Вінницької облради Ігор Кревський. — Паралельно з будівельниками працювали кормозаготівельники. Запитав, для кого вони заготовляють корми, якщо худоби ще нема. «Скоро буде, тоді чим годувати?» — почув у відповідь. Тобто білоруси роблять все, щоб із завершенням будівництва одразу були умови і для годівлі худоби. Навіть у цьому прагнуть не втрачати час, ефективно використовують те, що вже зробили.
75 тисяч квартир для аграріїв
Хоча Гродненщина менша від Вінницької області, як за територією, так і за населенням, але має кращі результати не тільки у тваринництві, а й в рослинництві. До речі, там тільки 36,4 відсотка людей проживають у селах. На Вінниччині цей показник становить 50,1 відсотка. Наприклад, цукрових буряків у Гродненській області збирають у середньому майже по 600 ц/га, у третині господарств результати ще кращі — врожайність сягає до семиста центнерів на круг (на Вінниччині цього року зібрали в середньому по 424 ц/га). Зернових гродненці виростили більше як по 50 центнерів (у нас — 40,1 ц/га), від корови за рік надоюють по шість тисяч літрів молока (у нас буде по чотири тисячі).
Білоруські фахівці жартома кажуть, що вирощувати високі врожаї зернових і технічних культур їм допомагають ті само... корівки. Завдяки їм вносять у ґрунт необхідну кількість перегною. У нас про такі добрива у більшості господарств забули, бо не всі мають тваринництво.
Загалом протягом п’яти останніх років білоруси збільшили виробництво сільськогосподарської продукції на 52 відсотки. Кажуть, не біда, що країни ЄС не купують їхню продукцію. Не тому, що вона не відповідає європейським стандартам. Причина в іншому. Але мова не про це. «Світ великий», — кажуть гродненці, які експортують свої вироби у більш як 30 країн. Загалом продукцію свого АПК білоруси поставляють до 46 країн. Обсяги експорту товарів сільського господарства становлять майже чотири мільярди доларів. А до 2015 року цю цифру планують подвоїти.
Фахівців-аграріїв, так само як інших жителів села, заохочують до роботи на землі створенням насамперед належних умов для проживання. У селах Білорусі популярні так звані агромістечка. Умови проживання в них мало відрізняються від міських. За п’ятирічку в селах збудували 75 тисяч квартир. У кожному агромістечку є своя школа, дитячий садок, заклади побутової сфери. Дуже важливо, що до них прокладають надійні дороги.
Невдовзі після повернення вінничан з Гродненщини, до нас приїхала делегація з Білорусі, яку очолив заступник міністра сільського господарства сусідньої держави Леонід Маринич. Гості дізнавалися, на яких умовах на Вінниччині будують відносини з приватними інвесторами, тими, хто вкладає кошти в розвиток аграрної сфери і переробної галузі. З цією метою сябри побували на реконструйованому цукрозаводі в Гайсині, кондитерській фабриці «Рошен», їм показали найбільше в державі фруктосховище, яке здали в експлуатацію нинішньої осені у Тиврівському районі. Керівник делегації запропонував вінничанам створити спільне підприємство з переробки насіння ріпаку та соняшнику. Пропозиція сподобалася господарям. Принаймні таку думку висловив перший заступник голови Вінницької облдержадміністрації Іван Мовчан. За його словами, вона цікава вже тим, що білоруси готові купувати навіть відходи з переробки насіння ріпаку.
Щороку на Вінниччині збирають у середньому 150 тисяч тонн насіння цієї культури. Майже все експортують. Переробляти не мають можливості. Саме через це втрачають чимало грошей.
Вінницька область.
Під час зустрічі у Вінниці — заступник міністра сільського господарства Білорусі Леонід Маринич, перший заступник голови Вінницької ОДА Іван Мовчан та заступник міського голови Вінниці Володимир Кістіон (зліва направо).
Фото автора.
