Від низького попиту — до великого клопоту

До такої міри низький рівень зростання споживчої інфляції у листопаді — це, поза всяким сумнівом, приємний сюрприз для громадян і несподіваний — для уряду. Нагадаю, він закладав у бюджет середньорічний показник інфляції у 8,9 відсотка, тоді як за підсумками 12 місяців маємо лишень 5,2. Офіційно споживчі ціни не зростають уже впродовж п’яти останніх місяців, а така мізерна корекція, як у листопаді, спостерігалася за останнє десятиріччя лише торік, коли посилили тиск на ціноутворення.

Якщо поглянути на динаміку продовольчих цін у листопаді, то все нібито логічно. Різке подорожчання яєць (на 12,7 відсотка), молока (4,1 відсотка), сиру (2,5 відсотка) нівелювало зниження цін на м’ясо, фрукти та овочі, цукор. Роздрібні ціни на м’ясо вочевидь знизилися під впливом літньої динаміки гуртових цін. Традиційне о цій порі подорожчання фруктів та овочів затримали по суті рекордний урожай і тепла погода. Але це неприємний сюрприз для сільгоспвиробників, оскільки низькі ціни, скажімо, на фрукти та овочі, вже обвалили обсяги експортних продажів, на що скаржаться «консерватори». Здебільшого тому, що традиційні ринки збуту, передусім у Росії, не потребують імпортних надходжень через не менш пристойний урожай і помірні ціни на плодоовочеву продукцію. Факт, що розчарує, приміром, — виручка від експорту помідорів на російський ринок. Несприятлива для торгівлі ситуація утримує «консерваторів» від закупівлі продукції у фермерів за більш високими цінами. Тож дуже ймовірно, що вони не покриють своїх витрат на вирощення рекордних врожаїв, а той, хто інвестував у овочесховища, нескоро компенсує свої видатки.

Не дивує і слабка (в межах статистичної похибки) динаміка зростання цін на побутові товари, одяг та взуття, що обумовлено вкрай низьким платоспроможним попитом і прагненням споживачів до економного витрачання коштів. А от зниження (на 0,1 відсотка) тарифів на житлово-комунальні послуги дещо спантеличує. По-перше, жодна з послуг не подешевшала — ані квартплата, ані подача гарячої води. По-друге, левову частку в собівартості комунальних послуг забирає природний газ, про високу вартість якого у владі не говорить лише той, хто мовчить. Неясно, куди вивітрився потенціал гуртових цін першого півріччя, якщо він не зачепив роздрібний ринок. Уже на Різдво споживчий попит активізується за рахунок передноворічних виплат, заощаджень і споживчих позик, ставки за якими почали зростати вже з листопада. Але це жодним чином не вплине на загальну тенденцію року — низьку платоспроможність населення, зумовлену адміністративними та фіскальними обмеженнями.

За місяць до календарного фінішу року забили на сполох місцеві органи влади, їм забракло близько 800 мільйонів гривень на виплати соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, одиноким матерям та дітям-інвалідам, не менше — й на заробітну платню працівникам бюджетної сфери. Знову «перелопачували» доходи та видатки бюджету, аби уникнути зростання заборгованості, але це — гіркий пряник. Такі грошові перепасування дотацій на місця за кілька тижнів до кінця бюджетного року не гарантують, що належне дійде до адресата своєчасно. І, звісно, викликає неабиякий подив, як так можна прорахуватися! Тим паче, що Міністерство фінансів ще недавно запевняло, що місцеві бюджети перевиконали план із мобілізації доходів за 11 місяців! (Нагадаю, зірвали його лише Закарпатська, Львівська, Чернівецька, Чернігівська області та Київ). На такому тлі заяви про зростання наступного року розмірів соціальної допомоги не сприймаються свідомістю громадян.

Економити на видатках регіонів уряд почав задовго до листопада — не доплачували й бюджетникам, й пільговикам, і державним службовцям органів місцевої влади, представникТочка зренияам місцевого самоврядування, яке звітного тижня відзначило своє професійне свято, у тому числі. В такий спосіб фактично знижували платоспроможний споживчий попит на ринку. Тоді як ефективною вважається та система державного управління, яка стимулює, а не пригнічує споживчий попит. За такого перебігу бюджетного процесу, коли під твоїми вікнами голодують чорнобильці, про позитиви соціального забезпечення краще не розводитися — не повірять. Скасувавши старий алгоритм розподілу субвенцій і трансфертів, влада не створила новий. Чинна система управління має сприяти піднесенню споживчого попиту, а не стримувати його.

До чого це призводить, проілюстрував разом з іншими глава Укрзалізниці Володимир Козак. Деякі місцеві адміністрації мають борг перед його відомством за перевезення пільгових категорій пасажирів по 30 і більше мільйонів гривень. За попередніми підрахунками залізничників, вони закриють рік зі збитками від пасажирських і приміських перевезень у 6 мільярдів гривень. Тому вже зараз порушують перед урядом питання про перегляд залізничних тарифів, які не рівня російським. В уряді назвуть це не зростанням тарифів, а природним вирівнюванням у контексті кризових явищ за межами країни, або якось інакше, але на пропозицію пристануть. А там, дивись, знову почнуть дорожчати цукор та овочі... Тож одержимо зворотний сюрприз — інфляційний.