Селище Козацьке в Бериславському районі Херсонщини прогриміло на всю Україну неймовірною кількістю підпільних цехів з виготовлення фальшивого коньяку та горілки: їх «продукцією» ще нещодавно були буквально завалені всі придорожні ринки й магазини. А ще — такою само неймовірною завзятістю фабрикантів сурогатного спиртного, котрих від кримінального бізнесу не могли віднадити ні штрафи, ні суди. Сторонні тільки дивувалися, а от для місцевих це було звичайним явищем: просто донедавна заробити на життя іншим способом тут було майже неможливо. І вибір у них був невеликий: браконьєрський лов риби у Дніпрі і його притоках, відкриття вдома нелегального цеху з розливання хмільного, або від’їзд на шабашку якщо не в сусідню область, то взагалі за кордон. Однак схоже, що зараз для Козацького все-таки замерехтіло світло в кінці тунелю.
Козацьке — унікальний для степової Херсонщини населений пункт, де орних земель практично немає. Розташований він на схилах над Дніпром, де пшениці не посієш. За радянських часів селище існувало в основному за рахунок чотирьох «гігантів індустрії районного значення»: асфальтобетонного заводу, райсільгоспхімії, ремонтно-транспортного підприємства та бази «Сільгоспкомплект». Але останнім часом всі вони або закрилися, або й зовсім були розтягнуті по цеглинці, після чого Козацьке й зайнялося тіньовим підприємництвом. Звичайно, чотирьом сотням місцевих безробітних (кожному п’ятому працездатному жителю селища) якось вдавалося викручуватися, та тільки виживанню соціальної інфраструктури це ніяк не допомагало. Як результат, «посипалися» дороги, система водопроводу й каналізації, ні за що стало опалювати дитячий садок, ремонтувати школу й Будинок культури.
Після декількох років животіння на жалюгідні бюджетні дотації із центру більшість у Козацькому зметикувало, що якщо ти собі не допоможеш, то не допоможе ніхто. Настав час збирати каміння, а не розкидати його. І от люди вибрали нову селищну раду, нового голову Андрія Чирко, і орган самоврядування перш за все відкрив зелене світло малому бізнесу.
Судіть самі: сьогодні тут на 4 060 жителів — шістнадцять магазинів, сім кафе, молодіжний дискоклуб, перукарня, будуються відразу два сучасні готелі. Такою насиченістю інфраструктури не кожний райцентр на Херсонщині може похвалитися. Крім того, щомісячні надходження від оренди землі (яка, нагадаємо, не може використовуватися для потреб сільського господарства) від підприємців дають селищному бюджету солідну щомісячну прибавку в 260 тисяч гривень!
Підключилася й влада Бериславського району: оскільки землі, що не має сільськогосподарського значення, тут з надлишком, інформацію про земельні ділянки, що гуляють, зібрали й надали до неї відкритий доступ, виклавши на сайт райдержадміністрації. Це спрацювало: недобудовану причальну «стінку» колишнього асфальтобетонного заводу в Козацькому уподобала велика українська компанія. Вона й викупила раніше приватизовані іншими підприємцями руїни для зведення на їхньому місці зернового термінала ємністю 75 тисяч тонн. Перше, що зробили нові господарі, — прийшли в селищну раду і попросили продати їм землю під об’єктом, сплативши за 6,3 гектара 2,8 мільйона гривень. Тож тепер у вчора ще бідного Козацького немає проблем ні з грошима, ні з тим, як їх витратити — гіркий досвід виживання добре навчив селищних керівників і рахувати їх, і витрачати.
— Колись всі доходи селищного бюджету не перевищували двох мільйонів гривень у рік. Після продажу ділянки під зерновий термінал громада одержала набагато більше за цю суму. Цей капітал ми, будьте впевнені, розбазарювати не збираємося: вже склали цілу інвестиційну програму. Майже півтора мільйона піде на реконструкцію очисних споруд, які колись закладалися переважно для знезаражування промислових стоків, і трьох насосних станцій каналізації. Інше вкладемо в монтаж нової системи опалення нашого Будинку культури й дитсадка на 160 місць і розіб’ємо на пустирі новий парк замість того, що земляки нишком вирубали на дрова у важкі роки. Загалом, настав час зробити все, щоб Козацьке знову було привабливим для бізнесу й затишним для жителів, — підсумовує селищний голова Андрій Чирко.
Зерновий термінал у Козацькому повинен бути уведений в експлуатацію вже наприкінці весни 2012 року. І селище цьому дружно радіє: додасться 70 робочих місць, а скарбниця та Пенсійний фонд одержить ще два мільйони обов’язкових відрахувань щорічно. Заради впевненості в завтрашньому дні можна потерпіти неминучі незручності, пов’язані з розгортанням будівництва на березі малої річки Козак, і вантажівки, що роз’їжджають тихими колись вулицями. Однак для реалій херсонської глибинки приклад такого співробітництва громади та бізнесу — скоріше виняток, ніж правило. Скажімо, у сусідньому з Козацьким селі Тягінці кілька підприємців вирішили взяти в оренду 20 гектарів землі біля Дніпра. І відразу збирається сходка, що виносить категоричне рішення: землю «стороннім» не давати, тому що «самим потрібна». А без інвестицій і робочих місць як-небудь переб’ємося. Словом, все у кращих національних традиціях — сам не з’їм, так хоч понадкусую.
Фото Сергія ЯНОВСЬКОГО.
Селищний голова Козацького Андрій Чирко.
Руїни асфальтобетонного заводу в Козацькому — будмайданчик для майбутнього зернового термінала.
