«Лікарі» з Червоної книги

Сьогодні дельфінарій у нашій країні — таке ж звичне розважальне явище, як, скажімо, цирк. Одеса, Київ, Донецьк, Харків, Бердянськ, Севастополь, Євпаторія та інші міста (у Криму — навіть маленькі селища) за останні роки обзавелись басейнами і вольєрами для морських ссавців. Там афаліни (а задіяний переважно цей вид) досхочу тішать і малого, і старого своєю вправністю та кмітливістю. А ще ці розумні тварини, як відомо, наділені даром цілительства. Тому дельфінотерапія з кожним роком набирає обертів і посідає чільне місце серед поширених методик медико-психологічної реабілітації і корекції.

Утім, не всі фахівці близькі до її беззаперечного визнання як такої собі панацеї. Серед них, приміром, провідний вітчизняний дельфінолог, голова наукового комітету ACCOBAMS (міжнародної угоди зі збереження китоподібних Чорного та Середземного морів і прилеглої акваторії Атлантичного океану), кандидат медичних наук сімферополець Олексій БІРКУН (на знімку).

— Доречніше це називати плавання із дельфінами, уникаючи при цьому терміну терапія, — пояснює мені Олексій Олексійович. — Тому що це парамедичний метод. Наукових досліджень з цього приводу небагато. Але вони показують, що користь, яку хтось отримує від спілкування з дельфінами, на тому само рівні методів психотерапії, коли використовується спілкування з іншими тваринами (скажімо, кіньми, котами, собаками). Утім, я не критикую цей метод. Просто констатую, що це сфера комерційної діяльності, яка має право на існування, бо не суперечить закону.

Одначе, перш ніж відважитись на таке лікувальне плавання, потрібно добре розуміти й усі очевидні виклики. За словами медика, «спільна» вода значною мірою інфікується кишковою мікрофлорою дельфінів (памперсів же вони не мають). Окрім того, афаліна сильна і досить масивна тварина — понад два центнери ваги. Ударом хвоста може запросто покалічити. Можуть бути й укуси. Ясна річ, до дельфінаріїв підбирають тварин спокійних, проте вони, як і люди, мають різні темпераменти і приховані риси характеру. Якийсь зовнішній фактор може викликати у них непередбачуваний за наслідками стрес. Відомі випадки, коли добрі та врівноважені до того тварини кидались на своїх тренерів, серйозно травмували їх. Особливо це важливо враховувати, коли справа стосується дітей — надто тих, хто й так має серйозні розлади розвитку. Для деяких діток спілкування з дельфіном справді цікаве, може викликати відчутне покращення здоров’я, але трапляється й зворотній ефект. Декілька років тому на одній міжнародній науковій конференції, як розповів Олексій Біркун, він був присутній на показі документального фільму про так звану дельфінотерапію. Неприпустиме видовище: аутичну дитину проти її волі кинули у басейн із дельфінами. Мій співрозмовник на знак протесту покинув залу, незважаючи на те, що виступав модератором того солідного форуму.

Олексій Біркун, до слова, медик у третьому коліні (його батьки — відомі професори Кримського медуніверситету), майже три десятиріччя опікується чорноморськими дельфінами, що занесені до міжнародної та національної Червоної книги. Цікаво, що певною мірою перекваліфікуватись із патологоанатома на дельфінолога його спонукали... військові.

— Тоді, наприкінці 1981 року, я працював у цивільному науково-дослідному інституті, — згадує сімферополець. — Так вийшло, що залишився без роботи. Натомість мені запропонували перейти до Кримського медінституту, де саме отримали цікаве прикладне замовлення. Це була так звана закрита науково-дослідна робота на замовлення військового відомства. На той час дослідження військових з дельфінами океанаріума у Козачій бухті були досить ефективними: вони навчали тварин виконувати спеціальні завдання. Приїжджали фахівці з Ленінграда, Москви, генштабу. Коротше кажучи, унікальних дельфінів потрібно було представляти державним комісіям, а тут — украй небажана їхня висока смертність. 

З’ясувалось, що причина смерті службових дельфінів — інфекційні хвороби. Вони ж виникали через умови утримання, а саме — забруднення акваторії. Тому були запропоновані схеми медикаментозної профілактики, зокрема антибіотиками та імуномодуляторами. Смертність серед тварин впала з 70% до 2%.

Причому не лише рідного чорноморського, а й середземноморського регіонів. Побував у багатьох міжнародних морських експедиціях із моніторингу. Зібраний багатий матеріал ліг в основу вичерпного наукового дослідження «Збереження китів, дельфінів і морських свиней у Середземному і Чорному морях», яке торік у співавторстві з італійським колегою вийшло окремою книгою. До слова, передмову до неї написав сам принц Монако Альбер ІІ.