Україна — велика країна і за територією, і за своїми стратегічними завданнями. І немає сумніву, що нам під силу з ними впоратися, якщо кожен регіон буде ширше використовувати та розкривати свої нові економічні можливості. Їх розкриття — це щось на кшталт, як віднайти у собі та оживити власну «харизму», оту притягуючу натхненну неповторність, яка допоможе досягти найбільшої вершини. У наш час розвиток економіки кожного регіону повинен іти через досягнення конкретних конкурентних переваг, а не через спроби дублювання того, що успішно спрацьовує «у сусідів». Такої точки зору дотримується голова Миколаївської облдержадміністрації Микола Круглов.

Тезисно про анатомію позиції

Миколаївщина, особливо її обласний центр, традиційно належала до регіонів з багатоструктурною економікою, що свого часу, у 90 роки, поглиблювало вплив системної кризи. Суднобудування, яке ми почали втрачати саме у цей період, набуло непоганий імпульс з прийняттям пролобійованого нами Закону «Про вільну економічну зону «Миколаїв». Однак після того, як дію закону було заблоковано, і шанс на участь у суднобудівному бумі виявився пропущеним, — виникла об’єктивна необхідність у перегляді усталеної попередніми десятиріччями стратегії розвитку регіону.

У 2003 році, ще будучи депутатом Верховної Ради України, я спробував сформулювати у статті «Територія взаємодії», опублікованій на сторінках «Голосу України», основи нетрадиційного для нас підходу до розроблення регіональних економічних програм.

Ця «нетрадиційність» полягала насамперед у необхідності відмови від політики державної підтримки так званих пріоритетних галузей промисловості (щодо нашого випадку — суднобудування) та окремих (стратегічних) підприємств, що характерне для патерналістської економіки. Знадобилось змінити акцент на вияв конкурентних переваг регіону та оптимізацію вже існуючих мереж економічної взаємодії, що були зконцентровані у межах географічного регіону. Тобто потенційних кластерів (Кластери — це об’єднання підприємств та інших суб’єктів господарювання, розташованих в одному регіоні, які мають на меті спільне виробництво і реалізацію інноваційної продукції. — Ред.).

Кластерам — зелене світло

По суті, перший крок на шляху кластеризації економіки регіону було зроблено ще до публікації моєї точки зору з цього приводу у центральній пресі. Так, у 1999 році прийнято рішення щодо продажу незадіяних потужностей Чорноморського суднобудівного заводу (зокрема, незавершеної набережної для будівництва авіаносців) потужному зерновиробнику і зернотрейдеру — СГП «НІБУЛОН». Продаж незавершеного об’єкту разом із земельною ділянкою вважався оптимальною альтернативою його консервації.

Ми розцінювали цей крок також як імпульс у відродженні статусу Миколаєва як «столиці морської хліботоргівлі», якою він вважався ще у XІX столітті.

Після цього, у повній відповідності з теорією кластерів, у регіональній економіці мають місце дві тенденції. Так, «НІБУЛОН» став базовим підприємством для створення кластеру, задіявши згодом і суднобудування (будування барж і буксирів на ТОВ «ВаданЯрдс Океан»), і проект відродження річкового судноплавства. Водночас відповідно до теорії кластерів посилення місцевої конкуренції стимулювало зростання місцевої економіки. Слідом за «НІБУЛОНівським» терміналом один за одним у Миколаєві почали з’являтися перевантажувальні комплекси для зернових вантажів, харчової олії, рибопродуктів, металопродуктів, нафтопродуктів тощо. Водночас «НІБУЛОН» також почав будувати нові зерноперевантажувальні термінали і у Миколаївській області, і за її межами.

Цей напрям розвитку регіону є пріоритетним і нині. Про його перспективність і у подальшому можемо заявляти, судячи з особливої уваги, що приділяється нині проблемі продовольчої безпеки в Україні та світі, а також належної оцінки міжнародними організаціями (інвесторами) як зернового потенціалу нашої країни, так і можливостей розвитку портового господарства (яке має вигляд більш перспективним, ніж у сусідній Росії).

У Миколаївській області, якій історично притаманна (як і сусідній Одеській області) економіка так званого прибережно-фасадного типу, ще є достатньо вільних ділянок для розвитку портів. А той факт, що через нашу територію проходить Дніпровсько-Бузький канал, і саме наша компанія — ДП «Дельта-лоцман» здійснює його обслуговування та лоцманське проведення суден, створює додаткові стимули для розвитку потужного морегосподарського кластеру. З одного боку, порти є сполучною ланкою між підприємствами, галузями промисловості. З іншого — воротами для міжнародної торгівлі.

До того ж не варто забувати й про потенційні можливості України як транзитної держави. Зокрема, «попутність» регіону з традиційними транспортними коридорами. Саме ця географічна перевага Миколаївщини взята до уваги при прокладанні частини нової автомагістралі Одеса—Київ через нашу територію. Тож будівництво об’їзного мосту навколо Миколаєва (а цей проект уже реалізується) надалі зв’язує Кримсько-Російський напрям із трасою Одеса—Київ.

Економіка багатоструктурна — а ланцюг один

Крім Миколаєва, потужний потенціал у цьому плані має і портове місто Очаків. Тут реалізація проекту будівництва порту, як прогнозують спеціалісти, буде поштовхом для розвитку виробництва будматеріалів, оскільки порт — це ще й залізниця, а на території області знаходиться ціла низка кар’єрів. Зазначу, що декілька інвестиційних проектів уже реалізується, а загалом — наша будівельна індустрія посідає другу позицію в Україні.

Крім того, до Очакова безпосередньо прилягає Кінбурнська коса — з національним заповідним парком, а також заповідник «Ольвія». Сукупність цих чинників, враховуючи благодатні можливості узбережжя та близькість виноградарських та виноробних комплексів, у перспективі обіцяє нам розвиток багатопрофільного кластеру по каліфорнійському типу: виноградарство, виноробство плюс ексклюзивні можливості для розвитку туризму. До речі, на цій території регіону вже не раз проводилися міжнародний фестиваль вина та ціла низка культурологічних заходів із залученням міжнародної спільноти.

Окремий акцент нині можна робити і на перспективах розквіту виноградарсько-виноробських кластерів довкола компаній «Коблево» і «Зелений Гай». В останньому випадку цей комплекс також охоплює інновації з вирощування та зберігання фруктів і овочів, використання гібридних установок для вироблення електроенергії (вітрогенератори та сонячні батареї). В області розпочата реалізація й декількох інших інвестиційних проектів щодо видобування електроенергії з альтернативних джерел, враховуючи те, що для цього у нашій місцевості є унікальні природні особливості («рози вітрів»).

Помітний інвестиційний прорив спостерігається у переробній промисловості регіону, питома вага якої у загальному обсязі реалізованої продукції становить 78 відсотків. Такі підприємства, як «Сандора», «Лакталіс-Миколаїв», «Агро-ф’южн» нині мають відверті переваги для подальшої успішної роботи в умовах багатоструктурної економіки.

Більше того, вже чітко вимальовується модель продовольчого кластеру з центром у Жовтневому районі на базі холдингу «Агро-ф’южн». Підприємство одночасно вирощує томати для власного переробного виробництва, а задля дотримання сівозмін ладне вирощувати цукровий буряк.

Поблизу із холдингом розташоване ТОВ «ЮкрейнианШугаркомпани» (Засільський цукровий завод). Підприємству для розвитку потрібна сировинна база. Водночас відходи сільгосппродукції — це потенційна кормова основа для тваринництва, розвиток якого вже у планах холдингу «Агро-ф’южн». І, насамкінець, продукція тваринництва — сировинна база для ПАТ «Лакталіс-Миколаїв».

Орієнтир на вигоду як прикмета нового часу

Зрозуміло, що цей взаємовигідний партнерський ланцюг не був справою одного дня. Під час численних зустрічей топ-менеджерів компаній в облдержадміністрації ми поступово, крок за кроком, шукали свій шлях до кластерів на досвіді їх застосування у нашому регіоні. Такий, який принесе найбільшу вигоду всім сторонам, які будуть у ньому задіяні.

Переконаний: у кінцевому результаті регіон отримає економічну систему, яка за рахунок ефекту від синергії виявиться більш значущою, ніж проста сума її складових частин. У відпрацюванні такої системи корисним бачиться внесок не лише підприємців та управлінців, а й наших науковців.

Зважаючи на це, Миколаївська облдержадміністрація нині працює у тісному контакті з університетами та науково-дослідними інститутами, запрошуючи на засідання Комітету економічних реформ при облдержадміністрації експертів із різних галузей науки та виробництва. Зрештою, ми беремо до уваги і пропозиції пересічних миколаївців, висловлені з цього приводу в онлайн-режимі та через веб-сайт ОДА. Це важливо ще й тому, що розвинені комунікації є однією із складових кластеру.

Микола КРУГЛОВ, голова Миколаївської облдержадміністрації.