Із них 1746 осіб свою провину за скоєний злочин спокутуватимуть довічно. Однак багато хто з цих людей відбуває покарання незаконно. Мовляв, правоохоронці допомогли їм зізнатися в діях, яких вони не робили.
Про це повідомяють українські правозахисники. Вони стверджують: кількість випадків нелюдського поводження і катувань засуджених у місцях позбавлення волі останнім часом побільшала.
— Типовим прикладом є справа Олександра Рафальського. Чоловіка викрали міліціонери й два тижні катували в різних СІЗО Київщини, — розповідає координатор Харківської правозахисної групи Андрій Діденко. — В річній доповіді «Міжнародної амністії за 2010—2011 роки зазначено: щодо Олександра застосовувалися тортури. Його засудили до довічного ув’язнення за вбивство чотирьох людей. Уже більше десяти років мама доводить, що її син невинний, і змогла зібрати чималеньку доказову базу. Однак чоловік і досі перебуває в тюрмі.
На жаль, такі випадки в країні не поодинокі. Так, відсидівши два з половиною роки, 39-річний мешканець Житомира Ігор Б. зміг довести, що невинний. За це він розплатився свободою та здоров’ям. Уся його провина в тому, що він уже був раніше судимий. «Повісити» вбивство на колишнього ув’язненого виявилося простіше простого. Вирок чоловіка приголомшив: довічне ув’язнення. Важкою ціною дісталася Ігорю його свобода. За цей час померла, не витримавши переживань, матір. Дружина отримала нервовий зрив. Однак, на щастя, нині чоловік на волі. На цьому можна було б закінчити сумну історію зі щасливим кінцем. Якби не одна маленька обставина: зараз, уже перебуваючи на волі, Ігор кожен свій крок контролює. Наприклад, зберігає всі чеки з магазинів, запам’ятовує щохвилини, з ким і коли розмовляв. Готує алібі на випадок, якщо його знову в чомусь звинуватять...
За словами правозахисника Богдана Хмельницького, в країні нині немає судової системи. Простіше сказати невинній людині, що вона — бандит і злочинець, ніж покарати оперативника, який увірвався до квартири й пограбував її. «Наприклад, я одного разу перебував у товариша в квартирі, ми дивилися телевізор. Хтось постукав у двері. З’ясувалося, що приїхав наряд «Беркута». Вони виламали двері й забрали нас до РУВС, де й почали бити. Потім привезли мене до Фастова, де повідомили, що я вкрав тут машину, але цього я не міг зробити, адже перебував у Києві. Однак ніхто цього не перевіряв. Із цього приводу порушено кримінальну справу — за фальсифікацію матеріалів. Відтоді минуло вже п’ять років, однак ніхто з вартових порядку не покараний», — зазначив нещодавно під час «круглого столу» на тему: «Скільки невинних українців відбуває довічне ув’язнення» правозахисник.
Однак підсумок у таких історій не завжди щасливий. Так, нещодавно тривожне повідомлення прийшло з Івано-Франківська. Там у СІЗО помер чоловік через завдані йому тілесні ушкодження. Принаймні про це стверджують його рідні.
— Увечері в слідчому ізоляторі сину стало зле і його відправили до наркодиспансеру. А вранці, о 6-й годині, нам зателефонували і сказали, що він помер, — розповідає «Голосу України» батько померлого Анатолія С. — Коли ми його побачили, то перелякались. У нього було багато синців на руках, ногах та спині...
Батьки переконані, що сина забили до смерті в міліції або ізоляторі. Вони поскаржилися до обласної прокуратури. Поки що правоохоронці пояснень ніяких не дають, а в СІЗО кажуть: «Помер не на їхній території».
Щоб змінити ситуацію, необхідні комплексні реформи, вважає Аркадій Бущенко, голова правління Української Гельсінкської спілки з прав людини. «Треба змінювати людей, треба змінювати підходи, треба реформувати міліцію, треба щось робити з цією прокуратурою, із цими суддями, оскільки і найкращий закон не змінить мислення, підходів і моралі людей, які його застосовують», — наголоcив під час «круглого столу» правозахисник.
Довічно ув’язнений Олександр Рафальський тримає мішок із листами, які на його підтримку надходять із усього світу.
Фото Дмитра КУПРІЯНА.
