У селі Токарі Лохвицького району відкрили меморіальну дошку одному з найяскравіших представників народного малярства Григорію Ксьонзу. Саме тут у 1946 році він знайшов свій вічний спочинок.
Потерпаючи від злиднів, художник мандрував селами, малюючи на замовлення. Спочатку писав ікони, а потім, коли в державі запанувало войовниче безбожництво, — переважно портрети селян. Його твори стали класикою так званого наївного мистецтва і прикрашають сьогодні зали найпрестижніших музеїв та галерей. Про іконописця, котрий через тяжку хворобу ще в дитинстві втратив слух, говорили, що він чув голос самого Бога... Тож не випадково меморіальну дошку до 140-річчя від дня його народження встановили на будівлі Свято-Миколаївської церкви. А подбали про це фундатори Духовно-просвітницького центру імені Паїсія Величковського, що діє при полтавському Свято-Успенському соборі УПЦ Київського патріархату. Керівник центру, краєзнавець і колекціонер Сергій Козлов, організував також у Токарях одноденну пересувну виставку ікон і картин Григорія Ксьонза.
