Тарас М-к повертався із школи з хорошими оцінками у щоденнику, але без настрою. У мами і без того клопотів вистачає — трирічний братик хворіє. Стомилась.
— І тут я зі своїм «сюрпризом», — каже дванадцятирічний хлопець, не наважуючись зайти у під’їзд.
— Як це сталося? — цікавлюсь, киваючи на обідрані коліна школяра.
— Мене ззаду хтось міцно схопив за шию, намагаючись повалити на землю. Я цього не очікував, проїхав по асфальту на колінах, порвав штани. Ось так зі мною «пожартував» однокласник, з яким ми ніколи не конфліктували. Я, звичайно, обурився, а Віктор робив вигляд, ніби нічого не трапилося.
На жаль, такі жорстокі розіграші у школі не рідкість. «Жартують» одна над іншою, навіть б’ються до крові і дівчата...
Нещодавно у селі Городище Березнівського району з’ясування стосунків між старшокласниками закінчилося розривом селезінки і реанімацією. А в одній із ЗОШ Корецького району свого часу сутичка призвела до смерті учня.
Цікаво, чи пропонують педагоги і психологи своїм вихованцям якісь інші, гуманніші, способи самоствердження?
Рівне.
