Полювання на бомжів і знущання над тими, хто не може за себе постояти, — улюблена розвага херсонської шпани. У приміському селищі Зеленівка об’єктом справжнього цькування став 31-річний безробітний. Чоловік страждав на епілепсію, мешкав у своїй халупці самотньо й нікому не заважав — навпаки, з кожним був готовий поділитися шматком хліба, який йому приносила сестра.
Однак хворого так і норовили зачепити п’яні молодики з місцевих, які валандаються вулицями селища в пошуках сумнівних «пригод», — то вдарять його під час зустрічі, то вилають без причини. Демонстрація своєї переваги над тим, хто не в змозі відповісти ударом на удар, так сподобалася трійці 20-річних покидьків, що ті після пиятики вирушили до жертви просто додому й там протягом декількох годин знущалися над хворою людиною, б’ючи її так холоднокровно, начебто це була боксерська груша.
Садисти один перед одним вихвалялися вмінням з одного удару рукою або ногою вибити з людини дух. Помалу вони ввійшли в раж: хтось приніс знадвору камінь і обрушив його селянинові на голову. Тут він перестав кричати й затих. Його мучителі зрозуміли, що скоїли справжнє вбивство, і розбіглися. Викликані сусідами співробітники міліції знайшли свідків, які помітили трьох хлопців у дворі вбитого. Детективи встановили їхні адреси, однак удома нікого з розшукуваних не виявилося — вони «пересиджували» у друзів. Сподіваючись, що переполох затих і їх ніхто не бачив, убивці прийшли додому й... потрапили в засідку. У скоєнні злочину вони зізналися, та й дітися їм було нікуди — закривавлений одяг говорив сам за себе.
Правоохоронці зазначають: за кілька останніх тижнів у приміських селищах Зеленівка, Киндійка та Текстильників розкрито вже п’ять жорстоких і зовсім невмотивованих побутових убивств. І така само тенденція «озвіріння» не лише знайомих, а й часом навіть рідних і близьких людей спостерігається в області загалом.
— Тільки за минулий рік до адміністративної відповідальності за насильство в сім’ї в нас притягали 4559 осіб. На побутовому ґрунті скоєно 138 злочинів, із них 32 — тяжкі. Порівняно з 2009 роком «побутових» убивств стало більше майже на третину, — підбивають невтішні підсумки в обласному управлінні МВС.
Убивати через те, що хтось не так подивився, недолив горілки, відмовив в інтимній близькості, у нас стало мало не цілком природно. Вартові порядку вважають, що жорстокість провокує безкарність: адже людині, яка роками п’є й тероризує домочадців, загрожує тільки адміністративна відповідальність у вигляді символічного штрафу на суму від 17 до 160 гривень. Та й виплачувати ці гроші часто доводиться самим дружинам і матерям, відриваючи їх від сім’ї.
Хоча б тимчасова ізоляція від дружини та дітей часом пішла б домашньому тиранові тільки на користь, однак примусове лікування від алкоголізму у нас нині не практикується, а в Кримінальному кодексі статті про можливість позбавлення волі за насильство в сім’ї просто немає. У міліції залишається мало можливостей вплинути на ситуацію: або збирати докази для притягнення дебошира до кримінальної відповідальності за загрозу вбивством (а свідчити проти нього навіть жертви сімейного самодура рідко погоджуються), або чекати, коли «клієнт» і справді когось вб’є чи покалічить. Тоді вже точно його запроторять за ґрати, але жертвам насильства в сім’ї від цього легше вже не буде.