Батьки кажуть: цю інформацію від них приховували два місяці
Ще й досі стотисячний Кам’янець-Подільський бурхливо обговорює телепередачу каналу «1+1» про те, що в самому центрі міста, в одному з кращих дитсадків виявлено факт захворювання на туберкульоз. Дехто дізнався, що в садочку, куди щоранку водить своє дитя, про «НП»... з телепередачі. Новина збурила громадськість: батьки й містяни вимагають пояснень. На зустрічі з лідером ВО «Свобода» Олегом Тягнибоком 24 листопада кам’янчанка порушила питання про притягнення до кримінальної відповідальності адміністраторки дитсадка, яка за повідомленням «1+1», приховувала інформацію про туберкульоз від батьків два місяці. Тож депутати, які представляють «Свободу» в міській та обласній радах, отримали доручення подати відповідні депутатські запити...
Що ж насправді сталося? Вихователька старшої групи, яку відвідувало 30 діток, 20 вересня потрапила на лікарняний. На роботу більше не повернулася, а опинилася в Хмельницькому обласному тубдиспансері. Тут, зазначає начальник міського управління охорони здоров’я Юрій Пливанюк, мокротиння хворої, подане на дослідження, попереднього діагнозу довго не підтверджувало. Аж до 3 листопада. Попередження, однак, про можливе джерело туберкульозу в міськсанепідемстанції було вже з 23 вересня. «Повідомляти громадськість про факт захворювання адміністрація не мала права, доки не прийшов остаточний діагноз, — каже заступник міського голови Василь Сукач. — Це медична таємниця».
«Не очікуючи на «так, чи «ні», в дитячому дошкільному закладі провели весь комплекс протиепідемічних, профілактичних, дезінфекційних заходів, «працювали на випередження», — розповідає Юрій Пливанюк.
«У Кам’янці-Подільському картина захворюваності на туберкульоз значно краща, ніж у області, — інформує пан Сукач. — На цей час — 362 хворих на сто чотири тисячі населення».
Але це не тішить ні медиків, ні владу. Адже далеко не всі люди регулярно обстежуються. Джерел туберкульозу в місті більше ніж достатньо, ризикує захворіти кожен. «Сьогодні ви пройшли флюорографію, у вас усе нормально, а сіли в маршрутку, в якій їде хворий, чи купили продукти сумнівної якості, які так часто продають просто із землі біля ринку та на самому ринку — і маєте проблему...» — каже заступник міського голови Василь Сукач.
У місті працювало дві спеціальні комісії — міська та обласна, як намагалися встановити істину. За результатами для ЗМІ провели брифінг та заявили: медики, санітарні лікарі, педагоги діяли правильно. Ще до того, як вихователька (у якої була до кінця жовтня дійсна санітарна книжка), пішла на лікарняний, в її групі 12 вересня проводили планову туберкуліно-діагностику. Це свідчить, як каже Юрій Пливанюк, що діти були раніше під необхідним контролем. Тоді випадків захворюваності дітей не зареєстрували. 10 листопада провели загальносадківські батьківські збори, пояснили батькам необхідність обстеження. Нині воно позаду, хворих не виявили. Але оскільки інкубаційний період цієї хвороби триває рік, то вирішено, що вихованці цієї групи будуть під пильним наглядом фахівців увесь цей час. З області прислали полівітаміни. Усі діти, крім двох, батьки яких відмовилися, пройшли хіміопрофілактику. Міська влада також прийняла рішення фінансувати посилене харчування старшої групи з першого грудня цього року.
Здається, більше питань не мало б виникати. Батькам по-людськи жаль молоду виховательку, вона працювала з дітьми, вкладаючи всю свою душу. Жаль її родину, бо в розпал «НП» батьки дізналися: у виховательки хворів на туберкульоз чоловік. «Він вилікувався, його зняли з обліку», — каже Юрій Пливанюк. Дитину виховательки нині відправили до санаторію. «А чи не можна було обстежувати такого працівника дитячого закладу, в якого родина має підвищений ступінь ризику, частіше, ніж раз на рік?!» — апелює дехто з батьків. «Якби мені сказали, що є хоч підозра на туберкульоз, я тут же забрала б дитину з садка, — не заспокоюється одна бабуся. — Як щось, не дай Боже, станеться, то я цю завідуючу...»
Щоб стримати емоції, посадові особи вказують на інструкції. Але туберкульоз хитріший за застарілі правила, він видозмінюється, пристосовується. Незважаючи на всі заходи, яких вживають для запобігання хворобі, щогодини туберкульозом заражаються троє жителів нашої країни, щогодини вмирає один хворий. З’явилась нова небезпечна форма — хіміорезистентний туберкульоз, тобто не чутливий до дії лікарських препаратів. В Україні якраз високий рівень хіміорезистентних форм: первинної — 30%, вторинної — 75%. Один хворий на туберкульоз може інфікувати в середньому 10—15 здорових осіб, а якщо він знаходитиметься в школі, театрі чи в громадському транспорті, то більше. Тож епідемія шириться. Всесвітня організація охорони здоров’я проголосила туберкульоз глобальною небезпекою.
Наразі дехто з батьків заспокоївся: у дітей тепер санаторна група, харчування буде посилене. Інші ж вважають, що довіра батьків до адміністрації садка помітно похитнулася. Вони обурюються: доведеться цілий рік, а то й більше тремтіти в страху за своїх діток. Туберкульоз може «вилізти» і через 10 років після контактування.
«Нехай навіть 3 листопада адміністрація дізналася про остаточний діагноз, — поділилися дехто з батьків, — то чому збори в групі провели лише 18 листопада?!» У телепередачі завідувачка Людмила Кірик зізналася: батьків боялися налякати. Садок, де, здавалося б, існує велика довіра сторін, і який свого часу висунув таку гарну ініціативу гуртом збудувати басейн (за підтримки олімпійської чемпіонки Яни Клочкової), раптом продемонстрував, що довіра може бути й фікцією. Наш кореспондент хотів про це побесідувати з Людмилою Кірик. Але та навідріз відмовилася від усіх інтерв’ю, наче вона й не посадова особа, ніби не з нею батьки підписують договір, коли віддають своє найдорожче в заклад. У тому документі, як кажуть батьки, є й рядки про особисту відповідальність завідувачки за дитяче здоров’я. Людмила Кірик вказала на управління освіти та науки: там вам розкажуть усе. А телебачення, за її словами, вирізало лише те, що йому було потрібно.
У свою чергу, медики закидають і батькам: як часто обстежуються вони самі? Тож чи не краще всім сторонам відверто говорити про те, чого в нашій країні не вистачає, щоб якщо не подолати епідемію, то хоч досягти маленького спаду?! Зокрема, про державні кошти на те ж повноцінне харчування в садках...
Юрій Пливанюк насамкінець розповів журналістам таке: «У суботу вранці я зустрів у своєму дворі біля смітника бомжа. Він зібрав тут мішок пластикових пляшок. За сорок хвилин я знов побачив його, на центральному ринку: він уже продав пляшки реалізаторкам молока і з втіхою тримав у руках гроші. Хочу запитати тих, хто купує молоко у таких пляшках: «Ви не боїтеся?» Я найбільше боюся базару. Це — порохова бочка. Тут криється найбільша небезпека, особливо в продуктах, які після придбання не проходять термічної обробки. Скажімо, домашній сир... Нині ми боремося за необхідність систематичних обстежень самотужки. А всі повинні жити з культом власного здоров’я».
