Ігри з ігристим

Однією з умов приєднання нашої держави до Зони вільної торгівлі в рамках укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС є відмова нашої держави від використання географічних зазначень країн Євросоюзу в українському виноробстві.

Переговори з цього питання між Україною та ЄС ведуться уже майже п’ять років. Позицію закордону можна зрозуміти — їм потрібно заполонити ринок України своєю виноробною продукцією. Натомість офіційна українська делегація на чолі з Валерієм Пятницьким, здавалось би, повинна відстоювати позиції вітчизняних виробників. Водночас складається враження, що доморощені чиновники готові в обмін на приєднання України до Зони вільної торгівлі з Європейським Союзом здати державницькі позиції і вже закликають вітчизняні виноробні компанії готуватися на вимогу ЄС міняти на пляшках етикетки. Тож цілком ймовірно, вже незабаром покупці замість звичного закарпатського коньяку смакуватимуть напій під назвою «бренді», а під новорічний бій курантів урочисто наповнюватимуть бокали вже не шампанським України, а якимось «ігристим».

Зміна традиційних для України назв, на думку виноробів, що викладено в їх зверненні до уряду України, призведе до того, що обсяги реалізації вітчизняних напоїв одразу впадуть на дві третини. І зрозуміло чому. Яке весілля, Новий рік або День народження без шампанського? Кожен з нас не раз запрошував друзів посидіти за келихом шампанського, а не якогось ігристого. А як бути з цим: «Хто не ризикує, той не п’є шампанського»? Може, європейським чиновникам і лоскоче вухо «не п’є ігристого». Але нашій людині таке вимовити — певне, язик не повертається! А фільми?! «З легким паром» або «Карнавальна ніч»? Щоб там не казали лінгвісти, а тепер — ще й політики з Європейського Союзу, але «шампанське» — наше слово, українське: рідне, тепле і майже завжди викликає ностальгію. Не уявляю, як ми без нього!? Думаю, важко буде пережити втрату й мільйонам співвітчизників. Годі собі уявити, що українці почнуть одразу масово перебудовуватись і купувати до свят напій з незрозумілим написом «ігристе» або «бренді» — не дай Боже, перед гостями осоромитися. Пояснювати покупцям, що всередині те саме шампанське, тільки з легкої руки політиків, в ім’я нашої євроінтеграції воно тепер зветься інакше — марна праця. Та що й казати — коли б хто з політиків ще два-три роки тому проголосив, що ми наше шампанське та коньяк віддамо в обмін за можливу й ілюзорну поки що євроінтеграцію — такому б тільки й залишалося відказати: «Здається ви, дядьку, добряче таки хильнули!». 

Логічно, покупці вперто продовжуватимуть вишукувати пляшку з етикеткою «шампанське». І тут у виграші, звісно, будуть виробники з країн ЄС, яким це слово на їхніх товарах можна писати, а нам, як хочуть зробити в Євросоюзі, буде зась.

Ситуацію, яка виникла нині з українською виноробною продукцією, інакше, як здача національних інтересів й не назвеш. Політики та чиновники, котрі ведуть  перемовини, схоже, не вміють чи не бажають грати на користь нашій економіці. Або ще гірше, вони воліють не помічати ні відчутних втрат для галузі через перейменування напоїв, ні мільйонів, а то й мільярдів гривень, які недоотримає державний бюджет. І проблема ця лежить винятково у політичній площині. Адже, за словами першого заступника генерального директора корпорації «Укрвинпром» Володимира Кучеренка, на галузевому рівні ця проблема давно вже вирішена. «Укрвинпром» останніми роками підписав кілька меморандумів, де окреслені вигідні для українських виробників позиції: двосторонній — між «Укрвинпромом» та Мінагрополітики, де домовились, що «в будь-якому разі необхідно обов’язково зберегти право України на подальше використання шести найбільш «чутливих» для національних виробників найменувань: 1. Шампанське України; 2. Коньяк України; 

3. Кагор; 4. Портвейн; 

5. Мадера; 6. Херес».

Потім було скріплено підписами й тристоронній меморандум — між «Укрвинпромом» та Мінагрополітики і Міністерством економіки. Врешті-решт, у березні цього року у Брюсселі було підписано узгоджений протокол — представники виноробної промисловості Європейського Союзу визнали історичну спадщину, культурні традиції нашої виноробної промисловості і погодилися, що «Україна може використовувати кириличні транслітерації деяких чутливих географічних зазначень ЄС (зокрема, «Херес», «Порто», «Мадера», «Кагор», «Коньяк» та «Шампанське») на внутрішньому ринку в межах міжнародного права».

Виноробів України ці позиції цілком влаштовують, бо при здійсненні експорту вітчизняні виробники не використовують назв, які стали нині каменем спотикання. Адже ніколи Україна не направляла на експорт під назвою «шампанське» чи «коньяк» свою продукцію за межі держави — в ЄС. Водночас Україна має право використовувати терміни «коньяк України», «шампанське України», як це значиться у Законі України «Про виноград та виноградне вино».

— Перспектива розвитку вітчизняного виноградарства та виноробства великою мірою залежить від тих положень, які прописуються офіційною переговорною групою в проекті угоди про Зону вільної торгівлі з ЄС, — коментує ситуацію В. Кучеренко. — Цей документ — він є закритим від представників громадських професійних організацій. Певне, важко знайти приклад будь-якої держави, де б представники ключових галузей не були допущені до переговорного процесу. А це, відповідно, і незрозуміла ситуація, тому що, як відомо, скрізь, в інших країнах — позиція галузевих об’єднань є першочерговою для винесення на міждержавні міжурядові переговори.

До речі, корпорацію «Укрвинпром» наприкінці листопада прийнято до складу Європейського комітету виробників вина — організації, що об’єднує національні асоціації країн Євросоюзу. Нас давно визнав світ — ми входимо як корпорація до складу Міжнародної федерації вин та алкогольних напоїв, тісно співпрацюємо з Міжнародною організацією виноградарства та виноробства.

Вітчизняні винороби дуже здивовані, чому, незважаючи на неодноразові доручення уряду, рішення парламентських слухань щодо відстоювання національних інтересів українських товаровиробників державу спонукають відмовитися від своєї історичної спадщини, навіть в обмін на будь-який перехідний період. Тим більше Україна має право на реалізацію своєї продукції під власними родовими назвами на своїй території. Хоча б за визнаним у світі grandfather low. Це так зване дідівське право, за яким підприємство, яке до 15 квітня 1994 року випускало певну продукцію з цією назвою, має можливість виробляти її і в подальшому. А якщо ми відмовляємося — виникає запитання: чому? Чиї інтереси відстоюють ті наші переговорники, які про це заявляють? Це їх інтереси, а не державні. А в меморандумах була чітко зазначена позиція, під якою підписалася ціла галузь, але якої переговорна група не дотримується. А це свідчить про одне — про здачу національних інтересів. Адже у них є політично аргументований, виважений документ, узгоджений з виробниками. Бо держава — це не тільки виробники, а й споживачі, громадяни... А не лише чиновники, які можуть інколи залежати від тих чи інших чинників.

А якщо хтось хоче інтереси здати... То що від цього отримає галузь? А які збитки держави? Скільки робочих місць завтра звільниться? А що від цього матиме бюджет? І в чому їх інтерес?

Адже наші сусіди (Росія, Грузія, Вірменія) продовжують виробляти свої Шампанське і Коньяки. Здавалося б, аргументів щодо захисту інтересів вітчизняних виробників виноробної продукції ми маємо більш ніж достатньо. Проте зовсім не зрозуміло, чому до участі у 8-му засіданні Діалогу Україна—ЄС, який учора—позавчора проходив у Брюсселі та Варшаві і у порядку денному якого значилося питання — чи матимуть право українські підприємства виробляти виноробну продукцію з цими звичними для наших споживачів назвами, до складу української делегації, невідомо з яких міркувань, не увійшов представник корпорації «Укрвинпром», яка постійно і досить результативно відстоює позиції вітчизняних виноробів.

— Незабаром Україна прийматиме Євро-2012. Ми б хотіли, — наголошує Володимир Кучеренко, — щоб іноземні туристи справді споживали якісну українську продукцію. Приїхали в Україну — будь ласка, куштуйте українські вина, українське шампанське, український коньяк. Відчуйте смак цієї держави, цієї землі... Врешті-решт, і так можна переконати, що наша традиційна виноробна продукція — на рівні кращих світових зразків!