Майже трикратне подорожчання імпортної бавовни-сирцю на світовому ринку за останній рік «поставило хрест» на планах влади та інвесторів оживити бавовняні комбінати України. Оскільки доставляти сировину для переробки за десятки тисяч кілометрів від місця її виробництва виявилося вочевидь збитковою справою, дедалі більше вітчизняних підприємств повертаються до ідеї виробляти тканини з місцевої сировини. Підвищення попиту віднедавна позначилося й на оптовій вартості овечої вовни — в Херсонській області за той же рік вона підвищилася з 3—5 до 16—20 гривень за кілограм. Це дає вівчарям півдня України шанс на виживання, хоча поки що задовольнити зростаючий попит вони фізично не можуть — їм просто нема кого стригти.
Якщо в 1990 році поголів’я овець на Херсонщині перевищувало 994 тисячі, то навіть після винятково сприятливого нинішнього літа й осені їх кількість «не дотягує» і до 71 тисячі, зазначають у Головному управлінні агропромислового розвитку облдержадміністрації. З огляду на зростаючий попит і на вовну, і на екологічно чисту, не перенасичену холестерином баранину, багато селянських господарств готові знову взятися за розведення овець, але в них немає «стартового капіталу». І тут не обійтися без підтримки влади, що начебто обіцяна, та тільки залишається на папері. За програмою селекції тваринництва і птахівництва від Мінагропроду України за кожну племінну вівцю її господарям належить по 600 гривень держбюджетної дотації. А за фактом вівчарі не одержали ні копійки, через що збільшувати отари не в змозі — навіть найбільші з них нині не перевищують п’яти тисяч голів.
— В обласному бюджеті на нинішній рік передбачено 2,5 мільйона гривень на фінансування реконструкції та будівництва тваринницької інфраструктури, є певні кошти й на пільгові кредити для придбання великої рогатої худоби під п’ять відсотків річних. Однак такі місцеві програми не можуть замінити національні — адже можливості обласного й державного бюджетів не порівняти, — підкреслила в розмові з нашим кореспондентом заступник начальника Головного управління агропромислового розвитку Херсонської ОДА Надія Ланкіна.
Херсонщина є «ядром» для розведення асканійської тонкорунної породи мериносів, чию  вовну визнано однією з найкращих у світі, нарівні з руном австралійських баранчиків. Однак господарства Каховського, Чаплинського і Каланчацького районів області, які дивом зберегли породу в скрутні пострадянські роки, сьогодні не мають коштів на збільшення поголів’я — адже й овець, котрі пасуться в степу, треба охороняти від вовків і двоногих хижаків, лікувати й узимку підгодовувати комбікормами, що  теж коштують чималих грошей. Розчарувавшись у можливостях дочекатися ефективної підтримки від держави, вівчарі покладаються лише на ринкові механізми — а може, ціни на вовну та м’ясо почнуть покривати видатки на утримання самих овець. Поки що тенденція обнадійлива, але чи збереже вона стабільність, не беруться пророчити навіть аналітики.
Вл. інф.
Херсонська область.
Фото з сайту www.miradro.com