На Вінниччині, з ініціативи облради, працюють над підготовкою важливих документів — Стратегією розвитку територіальної громади на період до 2020 року. Їх матиме кожна місцева громада. До участі в цій справі залучили людей різного віку — від учнів до пенсіонерів. Наприклад, члени садівничого товариства «Сальник-2» Калинівського району добиваються надання їхній території статусу населеного пункту. Ця думка є головною у проекті розвитку цієї невеликої громади. Робота з його підготовки тривала довго, аж поки до неї не долучився військовий пенсіонер.

Як село, тільки без сільради

— Поки що ми, як ті яблука, що загубилися під деревами в листі, — каже одна з членів товариства Олена Іванівна. — Насправді ми є, але нас ніхто не бачить. Не маємо можливості зареєструватися, на території проживання, набагато дорожче від жителів інших населених пунктів сплачуємо за електрику. А все тому, що наша територія не має статусу села. Хоча насправді давно вже набула його. Ми, як село, тільки без сільради. Тим часом у документах, як і багато років тому, наш «Сальник-2» значиться дачним містечком.

Більше двадцяти років тому, у середині 1980-х, біля села Сальник Калинівського району жителям Вінниці наділили ділянки для садівничих господарств. Здебільшого їх отримали робітники підприємств, учителі, медичні працівники, військові. Неспроста це товариство дотепер називають «пролетарським».

Нині переважна більшість із них уже на заслуженому відпочинку. Для декого дачний будиночок став місцем постійного проживання. Загалом таких 780 осіб. Вони залишили свої міські квартири дітям чи внукам, а самі, щоб не тіснитися у «панельках» чи «хрущовках», перебралися ближче до природи. Є тут і молоді сім’ї. Разом із батьками мешкають 19 дітей. Вони обрали місцем проживання територію товариства від безвиході. На міську квартиру зібрати гроші непросто, а на невеликий будиночок стягнулися.

— Раніше ми жили в гуртожитку, — каже жінка, в якої двоє дітей. — Потім нас звідти попросили. Грошей вистачило тільки на дачний будиночок. Так і живемо. Скоро дитині в школу, а в неї нема реєстрації. Ми з чоловіком так само, як то кажуть, між небом і землею. Ходили в сільську раду, а там пояснюють, що не мають права реєструвати дачників.

Не скрізь на території товариства є дороги з твердим покриттям. Без доріг ще якось можна обійтися. А ось без природного газу складніше. Його заміняє електрика. Однак платити за неї доводиться дорожче, ніж платять жителі сусіднього села.

Електрика кишені вивертає

Якщо в сусідньому селі Сальник за користування електрикою люди сплачують не більше 28 копійок за кіловат, то їхнім сусідам із «Сальника-2» доводиться платити приблизно в 2,5 разу більше. «Ця електрика нам усі кишені вивертає, — бідкаються мої співрозмовники. — Трансформатори, дроти, стовпи — все це на нашому утриманні. Обслуговування входить у тариф. Тому так дорого доводиться платити».

Без електрики тут, як без рук. З допомогою електрики і світять, і помешкання обігрівають, і їжу готують. Дві підприємницькі структури протягом деякого часу добре «нагріли» руки на місцевих абонентах. Скориставшись ситуацією, диктували свої умови. Хто не приставав на них, тому відключали електрику.

Ситуація змінилася після того, як головою ради садівничого товариства обрали Юрія Московчука. Колишній військовий, коли придбав будиночок, сам зіткнувся із проблемами, з яких не могли виплутатися члени товариства.

— Як і всіх, мене одразу «дістала» електрика, — каже Юрій Антонович. — Точніше, часті відключення. Спробував з’ясувати причину, але що далі шукав істину, то більше стикався із плутаниною.

Районні електромережі, з’ясовується, до електричного господарства «садівників» не мають жодного стосунку. Все воно — на утриманні товариства. Але ж самотужки люди не можуть обслуговувати такий об’єкт. Тут і з’явилися комерсанти зі своїми умовами.

— Чому б не передати електрогосподарство підприємству «Районні електромережі»?

— Не так усе просто, — каже співрозмовник. — Щоб це зробити, треба сплатити 25 відсотків вартості об’єкта. За попередньою оцінкою, електрогосподарство коштує від півтора до п’яти мільйонів гривень. Більше того, в разі його взяття на баланс підприємство районних електромереж так само змушене буде сплатити податок на прибуток. Як бачите, робити це невигідно ні одній, ні другій стороні. Де вихід? Треба, щоб товариство стало територією села, тобто приєднати його цілісним майновим комплексом. Тоді електрогосподарство стане комунальною власністю громади. Громада, у свою чергу, зможе передати його районним електромережам без усяких податків. Платити їх не будемо ні ми, ні вони. Бо це не передбачено законом.

Тим часом рада товариства вже підписала договір із Калинівським підприємством «Районні електромережі» на постачання електрики. Комерсантів усунули від участі в цій справі.

Візьмемо сусідів під крило

Тільки-но члени товариства побачили, наскільки активним і діловим є їхній новий сусід, Юрія Московчука обрали головою ради товариства. Хоча зробити це було непросто. Не тому, що чоловік не погоджувався. За довгі роки на території дачного масиву утворилося аж 63 окремі товариства. З кожним із них треба було узгодити кандидатуру. Тому вибори тривали не день і не два. Коли, нарешті, закінчилися, новообраний голова перше, що зробив, об’єднав усі товариства в єдину цілісну організацію.

Болюче для всіх питання — про приєднання території дачного масиву до села Сальник — винесли на перші збори. Ніхто не був проти приєднання, бо люди, як вони самі кажуть, давно хочуть мати такі права, як усі. Їх більше хвилювало: як поставляться до цього сільрада і громада села. Чи підтримають таку ініціативу?

— Депутати сільради не відмовили в позитивному вирішенні питання про розширення меж нашого населеного пункту, — каже сільський голова Сальника Микола Вовк. — Але одного лише депутатського рішення недостатньо. Бо це питання належить до компетенції усієї громади. Сход села має його вирішувати.

Загальні збория громади Сальника запланували на січень наступного року. За прогнозом сільського голови, його земляки підтримають ініціативу дачників. Чимало людей за довгі роки існування дачного селища подружилися між собою. Як розповіли в Сальнику, дехто навіть створив сім’ї, дітей одружив.

— Якщо відверто, то більше плюсів від такого об’єднання все-таки матимуть дачники, — продовжує сільський голова. — Вони зможуть реєструватися за місцем проживання, сплачуватимуть за електрику за такими само тарифами, як платять у селі, зможуть порушити питання про газифікацію своїх будинків із використанням коштів бюджету громади, а також державних грошей. Сільрада, у зв’язку з розширенням меж села і збільшенням кількості населення, матиме можливість виплачувати повну ставку двом нашим працівникам —землевпоряднику і касиру. Нині вони отримують тільки половину окладу.

Сільському голові імпонує активність, з якою сусіди взялися протягом останнього часу за вирішення низки питань. «Я розумію, що в них тепер, як то кажуть, справжній бойовий командир, — усміхається співрозмовник, маючи на увазі нового голову ради товариства полковника у відставці Юрія Московчука. — Знаю, що вони своїми силами відремонтували частину доріг. Планують облаштувати зони відпочинку. Дуже важливим питанням для дачного масиву, на мою думку, є утилізація сміття. Його можна побачити там скрізь...

Тридцять тисяч гривень зібрали члени садівничого товариства на виготовлення проектної документації і генерального плану приєднання території дачного масиву для села. Для них це нині найважливіше. Всі з нетерпінням чекають, коли в селі зберуться на сход для обговорення цього питання. Дачники також братимуть у ньому участь. «Прийдемо всі, як один, обов’язково!»

— Питання зміни меж сільських територіальних громад належить до компетенції обласної ради, — уточнює сільський голова Сальника Микола Вовк. — Тому результати референдуму й рішення сесії сільради передамо на розгляд обласної ради. Але спершу треба провести сход села.

Вінницька область.

На знімку: колишній військовий Юрій Московчук презентує проект надання статусу населеного пункту садівничому товариству «Сальник-2».

Фото Василя БАБІЯ.

КОМЕНТАР

Сергій Татусяк, голова Вінницької облради:

— Я був приємно вражений активністю членів товариства «Сальник-2». Про їхній проект дізнався під час засідання «круглого столу» на тему: «Стратегія розвитку територіальних громад області». Цей захід облрада проводить у районах області. На одному з них виступив Юрій Московчук. Коли слухав, подумав: те, про що говорить промовець, хвилює не тільки моїх земляків. Скільки в нашій державі таких товариств! Проблеми в них однакові. Буду відстоювати позицію членів цього товариства. Буду голосувати за підтримку їхнього проекту на сесії облради. 

Ми поставили завдання, щоб кожна територіальна громада мала свою стратегію розвитку на період до 2020 року. З цією метою облрада разом з громадською організацією «Відкрите суспільство» розробила методичний посібник, як правильно формувати такий документ. Презентуємо методичку на місцях, одночасно беремо участь в обговоренні тих проектів, які пропонують громади. Перша така презентація відбулася в Калинівському районі. На ній одразу три громади запропонували свої плани розвитку територій. Залучаємо до участі в підготовці таких документів людей різного віку — від учнів до пенсіонерів. Адже їм не байдуже, яким буде в майбутньому їхній населений пункт. Навіть оголосили конкурс на кращу творчу роботу: «Яким хочу бачити своє село чи селище». Участь у ньому беруть учні шкіл, коледжів, технікумів, училищ. Отримали перші роботи. Мені довелося ознайомитися з тим, що пропонують учні Стрижавської загальноосвітньої школи Вінницького району. Не міг не звернути увагу, як нестандартно, оригінально діти бачать вирішення деяких проблем територіальної громади!

На основі документів, які будуть розроблені й прийняті на місцях, підготуємо загальнообласну Стратегію розвитку територіальних громад.