Якоїсь літньої неділі я думала: куди поїхати на фестиваль, якщо вони — у трьох різних куточках області і всі цікаві? Вибрала один, але шкодувала, що не могла бути на інших. Фестивалить Тернопільщина у теплу пору практично щонеділі. Не менш барвисті зимові фестивалі: на Маланку до села Горошова з’їжджаються гості з України й з-за кордону. А ще творчі звіти районів в обласному центрі, виступи на столичних сценах... А це і кошти, і велика організаторська праця. Як вдається це поєднати в умовах економічної кризи? На ці та інші запитання «Голосу України» відповідає начальник управління культури Тернопільської облдержадміністрації, заслужений працівник культури України Григорій Шергей.
— Григорію Платоновичу! Понад двадцять мистецьких фестивалів —не забагато?
— Фестивальна карта області справді насичена. Кілька років тому з начальниками райвідділів культури ми вирішили децентралізувати фестивалі, а відповідно, і кошти, що виділяються з облбюджету. Домовились: кожен район матиме свій фірмовий фестиваль. Вони були й до того, але небагато. Скажімо, на фестиваль «Дзвони Лемківщини» у Монастириську, збираються лемки з України й зарубіжжя. Гусятинський район мав пісенний фестиваль «Медобори», Шумський — фольклорно-етнографічну «Братину», Борщівський — аж два: «У Борщівському краї цвітуть вишиванки» і «Борщів»... Ми переконалися: фестивалі, що мають історичну, культурну «прив’язку» до місцевості, з кожним роком розвиваються, насичуються цікавими ідеями. Фестиваль «Братина», що проводиться у селі Стіжку Шумського району на Трійцю, «прив’язаний» до старовинного «Данилів граду». Він починається із Літургії у церкві Святої Трійці на горі, де службу правлять лише раз у рік. Фестиваль «У Борщівському краї цвітуть вишиванки» бере витоки з відомої на весь світ борщівської вишивки. Вдало, на мою думку, стартував фестиваль патріотичної пісні у Чортківському районі. Не сумніваюсь, він матиме гідне продовження, адже тут народився автор «Червоної калини» Степан Чернецький.
— Бачила новий фестиваль «Я люблю Васильківці» у Гусятинському районі. Це цікаве поєднання: відомі столичні артисти, місцеві професійні і самодіяльні колективи, майстри народної творчості з різних куточків України...
— Там, мабуть, задумали щось на кшталт Сорочинського ярмарку. Думаю, фестиваль має майбутнє, адже уродженець Васильківців, відомий аграрій, Герой України Іван Гута любить своє село і не шкодує коштів на його відродження. Я за те, щоб фестивалі були і в містах, і в селах. Це підтягує громади. Добрий приклад — село Чагарі Гусятинського району. Воно отримало друге дихання завдяки земляку, відомому меценату Михайлові Мацієвському, що задумав збудувати тут культурно-просвітницький центр: Співоче поле, дендропарк, сільську філармонію... А ще відновлює ставки, встановив скульптури — справжні мистецькі шедеври. Дивлячись, як дбає про рідне село земляк, люди почали впорядковувати свої обійстя, дбають про благоустрій. У День Незалежності над кожною хатою — Державний прапор. Є у Чагарях і фестиваль — «Купальські забави». Взагалі, приємно, що вихідці з Тернопілля, що мають певні досягнення у бізнесі, не забувають свої корені, допомагають землякам, підтримують культуру. І не лише в організації фестивалів. Скажімо, Дмитро Фірташ у рідному Синькові Заліщицького району з нуля споруджує будинок культури, Віктор Анін в Обичі Шумського району закінчує клуб для односельців.
— Не у кожному селі є такі меценати. Як бути їм?
— Держпідтримка галузі є. Маємо розуміння наших проблем на рівні області. Нарешті прийнято закон про культуру. Створюється мережа базових об’єктів культури, що буде затверджена на рівні Кабміну. Маємо впевненість, що заклади культури не будуть огульно закривати. Внесення об’єктів до цієї мережі і виключення з неї — лише з відома Мінкультури. Всі існуючі заклади автоматично ввійшли до базової мережі, для включення нових об’єктів є певні критерії. І це правильно. Але не можу погодитися з принципом розподілу коштів у розрахунку на одного жителя. Тут є певні парадокси. Скажімо, населення Донеччини майже вп’ятеро більше, ніж на Тернопільщині, й коштів на утримання культури туди йде більше, хоч закладів культури там менше. Насиченість об’єктів культури на Тернопільщині — одна з найвищих в Україні. Фінансування музичних шкіл, шкіл естетичного виховання також здійснюється не на одного учня, як у системі освіти, а на одного жителя. А на педагогів поширюються всі пільги, які мають їхні колеги у загальноосвітніх школах. Отже, 50 відсотків коштів райбюджету, виділених на культуру, йдуть на школи естетичного виховання. У кожному районі десь 80 бібліотек, 50—60 клубів — їм дістаються крихти. Вважаю, для підтримки галузі треба знайти справедливішу формулу фінансових розрахунків.
— Донедавна багато працівників культури мали 0,5 і навіть 0,25 посадового окладу. Ця тенденція зберігається?
— Літ п’ятнадцять тому, коли так робилося через фінансові труднощі, думалось, що це тимчасово... А в законі про культуру чітко записано: з 1-го січня наступного року всіх працівників перевести на повну зайнятість. Зараз третина їх, переважно в селах, має неповний оклад. За нашими розрахунками, області додатково треба буде ще 19 млн. грн. В основному тягар ляже на місцеві бюджети. Чи потягнуть це сільради? Не хотілося б втрачати кадри: понад 80 відсотків працівників культури області мають фахову освіту. І їхню роботу видно: 325 колективів носять звання народних, аматорських, зразкових — це найбільше в Україні. Ми зберегли проведення творчих звітів районів на головній сцені області у палаці культури імені Курбаса. А це стимулює: треба оновлювати репертуар, купувати інструменти, шити костюми...
— Керівники області казали: кожен заклад культури зробимо теплим. Це просто гарний заклик?
— Чому ж? Газовідводи найчастіше — за кілька метрів від будинку культури чи клубу, тож кошти потрібні не такі великі. Ставимо за мету опалити передусім приміщення, де працюють люди, відбуваються репетиції. Допомагають сільгосппідприємства, місцева влада. Робимо ставку не лише на газ, встановлюємо каміни на дровах, торфобрикетах. Опалити невеликий клуб не проблема. Складніше — великі будинки культури. Але цього року перелік теплих закладів культури поповнився ще майже на сто одиниць.
Бесідувала Любов ЛЕВИЦЬКА.
Тернопільська область.
