Обережно: дефіцит - як пластид

Сам факт, що Прем’єр-міністр Микола Азаров навідався до мешканців реального багатоквартирного будинку, аби вислухати їхні претензії та побажання —  подія неординарна. Адже йдеться про реформу комунального сектору, яка зачіпає не менш важливі сфери життєдіяльності — бюджетну, регуляторну, фінансову, енергетичну тощо. Мова про неефективне фінансування щонайменше четвертої частини бюджетних видатків. Зрештою, про найбільш наболіле: як прищепити громадянам із вкрай низьким рівнем доходів бажання самоорганізуватися? Адже навіть успішні співвласники, з якими спілкувався Микола Азаров, свідомі того, що добра справа гальмується через недостатній рівень доходів для оплати комунальних послуг, невідповідність тарифів собівартості послуг, через вкрай заплутану нормативно-правову базу для неприбуткових об’єднань, яким пропонують брати будинки на свій баланс. Приватизувавши державний житловий фонд, по суті — повітря, мешканці не мають доступу до інженерних споруд, дахів і прибудинкових територій, тож фактично залежать від ласки місцевих чиновників, зацікавлених у використанні територій у комерційних цілях. А ще — від диктату виробників теплової та електричної енергії, зацікавлених у зростанні комунальних тарифів. Виходить, що тому, хто має управляти житловим фондом, пропонують порозумітися з тим, хто управляє грошовими потоками — чи не даремно?

Прямо кажучи, ОСББ не мають можливостей серйозно впливати на боржників не тільки через їхню неплатоспроможність, а й тому, що будинки не обладнані елементарними лічильниками. Цього року столична влада планувала облаштувати засобами обліку теплової енергії 1000 будинків, а облаштувала менше 10. З’ясувалося, що через відсутність актів розмежування балансової власності та через повільне проходження документації в Укрдержбудекспертизі. Микола Азаров має рацію: корисна реформа не стоїть на місці — цього року в Донецькій області створили 308 ОСББ, у Миколаївській — 156, у Львівській — 126, за 10 — у Чернівецькій, Полтавській, Кіровоградській областях. Але дотепер рухалася реформа сама по собі. Й добре, що уряд створить консультативну раду, а в парламенті невдовзі розглянуть законопроект, спрямований на покращення діяльності ОСББ. Адже на виході з цієї реформи ми маємо одержати повноцінну систему управління житловим фондом, а не численні зловживання з коштами громадян, як це сталося торік у Росії.

Згідно із законом про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування розмір мінімальної пенсії довели до 800 гривень — про перерахунок подбає Пенсійний фонд. Підвищення пенсії інвалідам війни першої групи збільшиться з 392 до 400 гривень, другої групи — з 313,6 гривні до 320 гривень, третьої групи — з 235,2 гривні до 240, учасникам бойових дій — зі 196 до 200 гривень. Влада хоче, щоб її вірно зрозуміли: щоби дати -треба мати, а на більше немає грошей. Парадоксально, але в Пенсійному фонді це підтвердять. За словами його голови Бориса Зайчука, дефіцит балансу на фініші року сягне 31 мільярда гривень. Нагадаю, рік починали з дефіцитом у 34 мільярди гривень. Отже, мрії Міністерства соціальної політики про суттєве скорочення видатків Пенсійного фонду не справдилися. Отже, початок Пенсійної реформи вже поставив під загрозу більш важливий другий етап — створення накопичувальної системи пенсійного забезпечення. Але ж усе так гарно починалося — із шахтарських внесків і надходжень від малого бізнесу... Вони були, але їх поглинали спеціальні пенсії і видатки за виплатами, призначеними згідно із суддівськими рішеннями. На сьогодні 5,9 мільярда гривень оскаржується Пенсійним фондом, Кабмін вимушений обіцяти істотне підвищення чорнобильських пенсій усупереч наявному дефіциту у фонді та мінорним прогнозам на наступний рік, які зумовлюють кризові явища на зовнішніх ринках.

Почасти цим пояснюється намір уряду знизити очікування реального зростання ВВП наступного року до 4 відсотків (раніше очікували 5), але головно — через фінансові виклики, які постали перед країною вже у жовтні-листопаді цього року. Не треба забувати, що уряд і Нацбанк мають обслуговувати (щонайменше під 8 відсотків річних) колосальний зовнішній борг, який витягує з кишені країни, за підрахунками екс-міністра фінансів Віктора Пинзеника, кожну десяту гривню. І що дедалі зростаючий торговий дефіцит і поточного рахунку платіжного балансу вимагає дуже зваженого підходу до курсоутворення на валютного ринку, максимальної економії бюджетних витрат.

Уже зрозуміло, що цього року ми одержимо рекордно низьку інфляцію і позитивну динаміку економічного зростання. Але так само зрозуміло, що дякувати за це треба не тільки активності виробників, а й терпінню споживачів, платників податків, пільгових категорій населення — у тім числі. Тим паче, що їм задкувати нікуди — і позаду реформи, і попереду.