Кому має належати українська земля? Які ціни можна очікувати на зернові та олійні в наступному сезоні? Чи приваблива галузь рослинництва для інвесторів? Хто надаватиме послуги зі збирання врожаю наступного року? Відповіді на ці та інші сільськогосподарські запитання намагалися дати організатори ІІІ Міжнародного конгресу «Зерновий Олімп». Треба сказати, слухачі зібралися вдячні — у залі було близько 300 керівників та фахівців аграрних підприємств, агрохолдингів, представників комерційних компаній, влади, фінансових установ, посольств, інформаційних агентств.
Запам’яталися кілька майже риторичних запитань, які під час конгресу поставив чоловік, котрий назвався Юрієм з Дніпропетровської області. Його короткий виступ дещо засмутив оптимістично налаштованих посадовців: «Усе зрозуміло... Реклама, яка йде з приводу земельної реформи — це жах. Якщо на німецькій виставці в Ганновері більшість українців і росіян — то вона не німецька, а україно-російська... Тобто коштів у селян вистачає купувати техніку і все інше. Тобто і без кредитів, без дотацій, без земельної реформи — усе нормально. Але є проблеми, які заважають нам працювати, і ми не знаємо, що нам робити завтра.
Перше — експорт зерна. Близько 10 мільйонів тонн перехідних запасів з минулого року залишилося. Зібрали рекордний урожай: я їхав з Моршина на Київ, практично не зібрана кукурудза, в багатьох місцях на елеваторах терикони лежать кукурудзи під сушарками і таке інше... Телефонують мені з Дніпропетровської області — елеватори не приймають ні кукурудзу, ні фуражну пшеницю, тому що заблоковані порти... Розуміє уряд, що нам необхідні ринки Азії, Африки, Європи, куди б ми могли постачати своє зерно, а не блокувати, що тепер зерно не продається? «Каргілл» — світовий зернотрейдер, але він (в Україні) займається продажем хімії і посівного матеріалу, а не купує зерно — те, що робив три роки тому.
Друге — скажіть, монополізація виробництва добрив — це нормально?
Третє — земельна реформа. Я розумію, що ніхто в уряді не усвідомлює, що будь-яка реформа проводиться там, де є підтримка. Приїдьте в наш район — Межівський Дніпропетровської області, подивіться, скільки там платять людям (на паї), чи люди задоволені... Люмпен — він скрізь є, я не хочу нікого образити, він готовий продати, подарувати тощо.
І четверте. Ухвалений закон про сівозміну як регулювання площ посівів... Є там (нагорі) якийсь агроном чи технолог з вміннями економіста, організатора виробництва, який розуміє, що закон про сівозміни — це не поліпшення, а породження корупції, що не потрібно зовсім Україні!?»
А журналісти під час конгресу цікавилися майбутнім короваєм. Посіви озимини — в якому вони стані? І головне — що треба господарствам зробити, щоб втрати були мінімальні — підживити, снігом загребти?
— Нині, — поінформував заступник міністра аграрної політики і продовольства Олександр Сень, — серйозно моніторимо практично кожне поле. Стан озимини досить складний. І без втрат тут не обійдемося.
Що треба зробити? Треба розуміти: кожне поле — воно виживе чи ні, до весни стежити за ним. А весною — підживити в обов’язковому порядку по талому снігу і захистити від хвороб. У цілому до ситуації ми підходимо так: сподіваємося на краще, готуємося до гіршого. Дбаємо про насіння — у страховий фонд, щоб осилити значно більший обсяг весняно-польових робіт.
Ми дуже сподівалися, що в листопаді підуть хоч якісь дощі. Це поліпшило б стан озимини — дощів немає. Попереду зима. Тому робити загальні прогнози досить важко. Тій озимині, яка є, тяжко буде перезимувати.
На конгресі побувала Галина КВІТКА.
