Київрада прийняла в комунальну власність «дар» підприємців-забудовників Вадима Столара та Вагіфа Алієва — споруду біля станції метро «Театральна», що по вулиці Богдана Хмельницького, 7. «Меценати» також пообіцяли надати 10 млн. грн. на її добудову.
За це проголосували 73 із 108 зареєстрованих у залі депутатів. З мотивацією: приймемо незавершений об’єкт, а потім вирішуватимемо, що з ним робити — добудовувати чи зносити. Утім, голова КМДА Олександр Попов уже заявив: у приміщенні, розрахованому на продаж ковбаси, розташується Музей історії Києва. До цього могла додуматися лише людина, яка ніколи не була в музеї, не прочитала жодної книжки...
Але у таких начальників усе «чьотко»: пани Столар і Алієв зареєстрували ТОВ «Музей міста Києва», статутний фонд якого становить понад 47 млн. грн. У їхній заяві до КМДА йдеться про подарунок місту цього ТОВ, причому його статутний капітал складається з вартості земельної ділянки на вул. Б. Хмельницького, 7, площею 8,5 га — (8,8 млн. грн.), та вартості об’єкта незавершеного будівництва — 28 млн. грн. Інші кошти статутного фонду передбачені на завершення будівельних робіт. Депутати доручили КМДА здійснити заходи щодо отримання «дару» з коштами статутного капіталу ТОВ «Музей міста Києва» і перереєструвати його на територіальну громаду. А КМДА має забезпечити добудову. Я не здивуюсь, якщо з часом КМДА викупить у ТОВ «Музей міста Києва» цей об’єкт за 47 млн. грн. Кого дурите, панове?
...Об цю споруду впродовж п’яти років трощила списи величезна кількість людей, виносили вердикти суди, біля неї місяцями тривали акції протесту, а високопосадовці заявляли, що вона незаконна, і вимагали її демонтувати. Київрада навіть скасувала своє ж рішення про землевідведення. Що цілком логічно, бо такої кількості порушень законодавства, як тут, ніде не знайти. Але цікаво: що більше наші керманичі, зокрема прем’єр Микола Азаров, кілька градоначальників Києва, депутати всіх рівнів, вимагали припинення будівництва, то активніше воно велося. Утім, торік зажевріла надія: новий голова КМДА Олександр Попов кілька разів обіцяв демонтувати будинок. І раптом круто змінив рішення, заявивши, що після тривалих переговорів із забудовниками йому вдалося досягти компромісу: вони... дарують цю потворну коробку киянам...
Свідками чого ми стали? Адже сам Попов у листі до Азарова твердив, що будівля — «потенційно високонебезпечна». І що — вона раптом стала «високобезпечною»? Дехто каже, мовляв, що ви хочете від провінціала Попова? Ці його хитання — банальна безглуздість, яку допускають керівники такого штибу. Не згодна, бо вбачаю у цьому злочинну неповагу до історії міста, киян, котрих він відверто та цинічно обдурив, незважаючи на мотиви, якими керувався.
Поясню. Оскільки порушення низки законів забудовниками не викликає сумніву, то вони повинні були знести будівлю, відновити сквер, облаштувати територію, на якій споруджена, власним коштом. Вартість демонтажу, за оцінками експертів, становить близько 50 млн. грн. Але КМДА, Київрада обрали інший варіант — забудовник дарує будинок місту! Така логіка щонайменше дивна: зазвичай за порушення законодавства передбачена кримінальна відповідальність. Натомість київські начальники наділили зловмисників статусом... меценатів. То відтепер забудовники можуть порушувати закон, будувати без дозволів скільки завгодно, і де завгодно, а КМДА — у разі потреби — йтиме їм назустріч?
І насамкінець: уже зневірені учасники акцій протесту щодо ідеї Попова — ознайомлювати відвідувачів з історією столиці у незаконній будові — згодні, щоб там справді був музей, але з назвою: «Музей київських корупціонерів». А при вході пропонують встановити портрет мало не головного героя цієї історії — Олександра Попова.
