Рекламні видання пістрявіють оголошеннями комерційних структур, які пропонують населенню неймовірно вигідні умови кредитування — без застави, довідок про доходи, поручителів, під мінімальний відсоток, до того ж у великих сумах і на тривалі терміни. Людям варто б замислитися над змістом такої доброчинності, але...
За даними фахівців у сфері фінансових послуг, сьогодні в Україні діє близько півтора десятка компаній, які під виглядом діяльності, пов’язаної з видачею населенню позичок під мінімальні відсотки, насправді займаються залученням грошей громадян для реалізації різного роду «програм». Вони активно використовують назви солідних банків і здійснюваних ними програм кредитування, але насправді жодного стосунку до цих установ не мають, а тільки вводять людей в оману. На території Луганської області сьогодні активно діють представництва семи таких структур. Кожна з них щомісяця укладає договори в середньому зі ста новими клієнтами. Загалом з початку 2011 року до цих «програм» приєдналося близько 10 тисяч жителів регіону. Навряд чи люди звернули увагу на той факт, що, рекламуючи себе, компанії жодного слова не кажуть про хоча б якісь платежі, обіцяючи тільки грошові позики. І саме за позичками до них звертаються люди, котрі гостро потребують грошей. На жаль, факти виплати цими фірмами кому-небудь і яких-небудь коштів невідомі.
Принцип організації діяльності цих структур нагадує щось середнє між «касою взаємодопомоги» і «фінансовою пірамідою». Одне слово, щоб одержати гроші в борг, потрібно попередньо здійснити низку платежів — вступний внесок (від 500 грн. до 10 тис. грн.), а потім щомісяця платити поточні внески (від 400 до 16 тис. грн.). Вкладникам пояснюють: їх засоби акумулюють грошовий фонд, з якого мають виплачувати позики тим чи іншим учасникам «програми». Із вкладників формуються групи, у яких періодично проводяться розіграші права одержання позики. Хто більше заплатить, той швидше одержить. Процес внесення грошей розтягується нескінченно. Нарешті людина усвідомлює абсурдність ситуації: виходить, що вона виплачує борг, який не робила. Адже грошей їй так і не дали. Клієнт припиняє виплати, вимагає повернути хоча б те, що заплатив фірмі, але йому відмовляють у проханні. Мовляв, грошей поки що немає, оскільки фонд ще не сформований. Крім того, клієнт добровільно уклав договір, а тепер в односторонньому порядку хоче його порушити. Це не за правилами. Зрештою, позичальник перетворюється на «ошуканого вкладника» і починає писати заяву до правоохоронних органів.
До речі, правоохоронці визнають, що викрити так звані компанії-адміністратори в протиправних діях дуже непросто. Річ у тім, що в українському законодавстві діяльність таких структур попросту не прописана.
Іншими словами, вони не є ні кредитними, ні фінансовими установами, не одержують ліцензії й не підлягають контролю з боку Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг. Немає сьогодні й законодавчого або нормативного акта, який захищав би інтереси споживачів їхніх послуг. Потенційні клієнти повинні розуміти, що з моменту укладання договору з фірмою вони вступають з нею в цивільно-правові відносини, які визначаються насамперед тим, що в договорі написано. А договірні документи ці фірми складають так, що правовим нормам вони не суперечать.
З огляду на те, що скарги на обман з боку фірм-адміністраторів набувають останнім часом масового характеру, Служба безпеки України розробила пропозиції Кабінету Міністрів, які стосуються внесення змін до Закону України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг». Передбачено, зокрема, ліцензування цієї діяльності, одержання цими компаніями статусу фінансових установ, їх залучення до участі у фондах із захисту внесків фізичних осіб тощо. А доки ці зміни в законодавство ще не внесено, населенню варто ще раз згадати зміст відомої приказки про безплатний сир. У мишоловці.
Луганська область.
