За оцінкою ООН, кожна десята людина на планеті має інвалідність. В Україні, відповідно до офіційної статистики, проживає більш як 2,5 мільйона людей з обмеженими фізичними можливостями. Це люди, яких доля не балує здоров’ям, а наше суспільство — увагою й нормальним ставленням. Вони постійно мають доводити соціуму й державі, що не гірші за інших, що можуть працювати, вчитися й приносити користь. Вони долають високі бар’єри недовіри, скептицизму, байдужності й навіть презирства, інтегруючись у суспільство здорових громадян.
Ставлення до громадян з особливими потребами останніми роками стало змінюватися. Їх помітили й визнали. На законодавчому рівні одержали соціальну й економічну рівноправність.
Сьогодні державна політика України спрямована на те, щоб сприяти працевлаштуванню людей з інвалідністю і руйнувати міфи щодо їхньої неконкурентоспроможності на ринку праці. Про це нещодавно заявив перший заступник міністра соціальної політики Василь Надрага.
— Люди з інвалідністю демонструють бажання працювати й тим самим підвищують не тільки власний добробут, а й роблять вклад в економіку держави, — зазначив він.
Однак, крім цього, люди з особливими потребами відкрито висловлюють громадянську позицію, захищають свої права, вимагають від держави їх дотримання. Ця осінь ознаменована масовими акціями протесту інвалідів-«чорнобильців». Вони вимагають виплат пенсій у розмірах, встановлених українськими законами й судами.
