Як уже повідомляв «Голос України», в Черкасах на виїзному засіданні Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи розглянуто екологічні проблеми, зокрема водних ресурсів басейну Дніпра в межах Черкаської області. У роботі засідання взяли участь народні депутати України — члени комітету Микола Шершун, Сергій Глазунов, Володимир Скубенко та інші, представники профільних міністерств і відомств, науковці, керівники Черкащини.

Національну програму провалили

У виступах голови парламентського комітету Анатолія Семиноги, заступника голови Черкаської ОДА Сергія Рябцева, заступника міністра екології і природних ресурсів Івана Макаренка, директора Інституту водогосподарсько-екологічних проблем Анатолія Яцика, ректора Державної екологічної академії Мінприроди Олександра Бондара, голови Канівської райдержадміністрації Олексія Гики та інших учасників заходу найгострішим стояло питання оздоровлення головної водної артерії України — Дніпра-Славути. 

Утім, з гіркотою зазначали промовці, могутній, повноводний Дніпро, який напував живильною вологою пів-України, залишився тільки в піснях та спогадах наддніпрянців. Натомість після хрущовської водної гігантоманії наприкінці 50-х років минулого століття з великої саморегулюючої річки зробили каскад водосховищ. Або, як із болем сказав один еколог, «розкалюжили» Дніпро, «зґвалтували» його притоки. Річки Вільшанка, Тясмин та інші опинилися нижче від водосховищ і їх почали через насосні станції живосилом перекачувати у Дніпро. Сумні наслідки перетворення річки на «море» не забарилися. Порушена екосистема відповіла горе-підкорювачам природи обвалом берегів, обмілінням, цвітінням води, втратою природних нерестовищ, збіднінням рибних ресурсів. До цього додалися проблеми тисяч жителів наддніпрянських сіл, котрих із коренем вирвали з історично осілих місць і силоміць переселили у степ.

Особливо погіршало здоров’я Дніпра, коли на його берегах (також із подачі бездумного «реформатора» Хрущова), запрацювала «велика хімія», а її споживачем стало сільське господарство. Хімічні, машинобудівні, переробні підприємства-велетні, котрі не мали сучасних очисних споруд, застаріле комунальне господарство міст і містечок майже остаточно «поховали» Дніпро як чисту, життєдайну ріку. 

Наприкінці минулого століття екологи забили на сполох: потрібно негайно рятувати водні плеса водосховищ, інакше зовсім залишимося без води, хай навіть не завжди доброї якості. Природоохоронців почули, і в 1997 році на державному рівні було прийнято «Національну програму екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості води», розраховану до 2010 року. Здавалося б, потрібно було кинути всі ресурси на те, щоб за будь-яких труднощів виконати цю програму, «полікувати» Дніпро. Адже від його «самопочуття» залежать здоров’я, якість життя мільйонів українців.

Основною метою програми було визначено відновлення і забезпечення сталого функціонування екосистеми Дніпра, якісного водопостачання, екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і господарської діяльності та захисту водних ресурсів від забруднення та виснаження.

На жаль, виконання національної програми було пущено на самоплив і, врешті-решт, провалено. За запланованого фінансування основних заходів програми в сумі 533 мільйони гривень фактично було виділено 102 мільйони, що становить лише 19 відсотків. Отримали стовідсоткову фінансову підтримку лише роботи зі створення захисних лісових насаджень і полезахисних лісових смуг, на 25 відсотків — заходи з поліпшення якості питної води та охорони поверхневих і підземних вод від забруднення. А на виконання робіт щодо екологічно безпечного використання водних ресурсів за 13 років взагалі не було виділено жодної копійки!

Провал екологічної програми призвів до серйозних наслідків. Тільки на Черкащині не виконано невідкладні заходи з берегоукріплення річкової та озерної частин Кременчуцького водосховища у Канівському, Черкаському, Чорнобаївському та Чигиринському районах. Через підмив берегової лінії не раз виникали надзвичайні ситуації, «гасити» які доводилося в пожежному порядку. Не було проведено запланованих днопоглиблювальних заходів в акваторії Кременчуцького водосховища з метою запобігання масовій загибелі риби в зимовий період, особливо під час спуску водосховища. На папері залишилися русловиправні роботи для забезпечення безпеки судноплавства та запобігання абразії берегів.

Із 544-кілометрової берегової смуги Кременчуцького «моря» в межах Черкащини закріплено береги тільки на 98-кілометровій ділянці. Необхідно провести укріплення берегів ще на 123 кілометрах. Особливо критична ситуація склалася поблизу очисних споруд Канева, в районі села Пекарі (того самого, де цього року побудовано гелікоптерний майданчик з терміналом за більш як 100 мільйонів гривень!). Тут давно обвалюється правий берег водосховища. Руйнування загрожує не тільки очисним спорудам, а й 8-кілометровому напірному каналізаційному колектору, котрий прилягає до берегової смуги. Щоб уникнути екологічного лиха потрібно негайно укріплювати берег. Кошторис цих робіт — близько 28 мільйонів гривень. Що й казати, це значно менше, ніж витратили на елітний «вертодром». Однак і ці кошти ще потрібно «знайти».

Так само необхідно терміново фінансувати прокладання об’їзної дороги поблизу Чигирина — там, де Тясмин насильно перекачують у Дніпро. Захисна дамба насосної станції перебуває в аварійному стані, і є реальна загроза її прориву та затоплення водами Дніпра понад 16 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь, 26 населених пунктів, включаючи міста Сміла та Чигирин.

Яку воду п’ємо?

Не вдалося через невиконання програми реконструювати чи побудувати нові очисні споруди в тих населених пунктах, де скидають забруднені стічні води до басейну Дніпра. Утім, у райцентрах Корсунь-Шевченківський, Городище та Драбів досі взагалі немає жодних комплексів очисних споруд!

Продовжують потерпати від неякісної води жителі мальовничого Корсуня-Шевченківського. Річка Рось, яка напуває не тільки це місто, а й Умань, забруднюється стічними викидами з міст Київської області: Тетієва, Сквири, Узина, Рокитного, Таращі, Богуслава, Кагарлика. Погано очищені стоки з цих населених пунктів транзитом потрапляють у район питного водозабору Корсуня-Шевченківського.

— Цього року, — наголосив Сергій Рябцев,— за результатами досліджень проб річкової води, близько 17 відсотків зразків не відповідали гігієнічним нормативам за санітарно-хімічними показниками та близько 10 відсотків — за мікробіологічними. Якість води жодної із поверхневих водойм річок Дніпро та Рось не відповідає чинним гігієнічним вимогам. А на сьогодні користувачів цього водного ресурсу в області понад 400 тисяч осіб.

Особливої гостроти набуло на Черкащині забезпечення питною водою жителів сіл та райцентрів. За даними моніторингу якості води з джерел нецентралізованого водопостачання, більше половина досліджених проб не відповідали вимогам за вмістом нітратів, чверть — за мікробіологічними показниками. У дев’яти містах та селищах міського типу області якість питної води з місцевих джерел за фізико-хімічними показниками не відповідає нормативним документам. Зокрема, в Чигирині водомережа міста була побудована в 1961 році з азбестових, чавунних та сталевих труб і вже давно вичерпала свій ресурс. У зв’язку з відсутністю у місті станції знезараження та очищення вода, що подається в оселі чигиринців, є умовно питною.

Попри штрафи та прокурорські приписи постійно скидають брудні стоки в річку Золотоношка та Суха Згар підприємства Золотоноші. Через заплавні території неочищені води потрапляють до Кременчуцького водосховища і завдають великої шкоди його екосистемі.

Хто господар — невідомо

У семи няньок, як відомо, дитина без ока. Так і з Кременчуцьким «морем». Господарюючих і контролюючих суб’єктів тут чимало, а хто конкретно відповідає за стан його берегової смуги, за водне плесо — невідомо. Тому й «розгулялися» на берегах, заплавах, островах водосховища «любителі» жити та відпочивати на природі. Набудували без будь-яких дозволів «хатинок», кемпінгів, ресторанів, де кому заманеться.

Та нагальних екологічних проблем басейну річки Дніпро в межах Черкащини залишається ще чимало, наголошувалося на засіданні. Тут гостро стоїть питання щодо втрати нерестовищ, зменшенням видового складу риб, негосподарським ставленням до водних живих ресурсів. За 20 років рибопродуктивність Кременчуцького водосховища впала вдвічі, а середньорічний вилов зменшився втричі. Натомість кількість користувачів, які отримують квоти на вилов, зросла майже всемеро і становить 72 рибопромислові організації.

— Щоб навести лад на Дніпрі, — повідомив голова Черкаської обласної ради Валерій Черняк, — ми створили в області комісію з питань перевірки дотримання вимог земельного та водного законодавства в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища. За результатами роботи комісії, котра виявила сотні порушень, було внесено протест прокурора Черкаської області, який розглянуто депутатами обласної ради, та скасовано попереднє рішення 2001 року про надання права сільським та селищним радам ухвалювати рішення щодо надання в користування земель під водним плесом, котрі є об’єктами загальнодержавного значення. Ми й надалі робитимемо все від нас залежне, щоб ліквідувати незаконно збудовані споруди в межах прибережної захисної смуги та на островах. Клопотатимемо також перед Кабінетом Міністрів України про допомогу в розробці проектної документації на встановлення меж водоохоронної зони, прибережної захисної смуги водних об’єктів, водосховищ басейну Дніпра.

Надто актуальним залишається також для області стан атмосферного повітря, забезпечення діяльності територій та об’єктів природно-заповідного фонду, наявність непридатних, невідомих та заборонених до використання пестицидів, які досі зберігаються на 116 складах. А органи місцевого самоврядування не вживають дієвих заходів, спрямованих на впровадження сучасних методів та технологій у сфері поводження з побутовими відходами, в тому числі організації роздільного їх збирання.

Анатолій Семинога за-пропонував: у зв’язку із завершенням терміну дії Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості води її необхідно поновити на рівні закону України, а також ухвалити нову загальнодержавну програму охорони навколишнього середовища. Під час доопрацювання проекту закону України про державний бюджет України на 2012 рік та підготовки проектів держбюджету на наступні роки передбачати в повному обсязі кошти на запобігання руйнуванню берегів Кременчуцького водосховища в межах Черкаської області та на заходи з розчистки водних об’єктів.

— Дніпро на всіх один, — наголосив голова профільного комітету Верховної Ради, — і ми повинні піклуватися про нього, берегти його, щоб майбутні покоління не дорікали нам за безгосподарність, низьку екологічну свідомість. Навпаки, щоб вони подякували нам за добру роботу, за збереження національної святині.

Лідія ТИТАРЕНКО, Яків ГАЛЬЧЕНКО.

Черкаська область.

Фото Лідії ТИТАРЕНКО.

Учасники виїзного засідання (зліва направо): академік УААН А. Яцик, сільський голова села Нетеребка Корсунь-Шевченківського району, голова обласної асоціації органів місцевого самоврядування Марія Прутас, заступник міністра екології и природных ресурсов України Іван Макаренко, ректор екологічної академії Олександр Бондар, голова Канівської райдержадміністрації Олексій Гика.

Анатолій Семинога дає інтерв’ю черкаським журналістам.