На Галичині традиційні виборчі технології не спрацьовують. Тут діють свої правила, які часто не піддаються ні аналізу, ні впливу — такого висновку дійшов не один політик, який спробував щастя у цьому загадковому краї. Ще рік до виборів, а ймовірні кандидати почали вивчати округи.
Олігархи проти партій
Сценарій майбутніх парламентських виборів, на перший погляд, доволі простий. З одного боку, кілька заможних галичан, чий бізнес виходить далеко за межі Львівщини, і які хочуть залишитися лояльними до влади, з другого — три найвпливовіші партії: «Свобода», «Фронт змін» та «Батьківщина».
Цей сценарій почав вимальовуватися після того, як регіонали за рік не змогли переломити ситуацію в області. Великі фінансові вливання з центру в економіку та розбудову Львівщини не змінили поглядів пересічних галичан. Щоправда, деяке протверезіння настало після перемоги «Свободи» на місцевих виборах. Манна небесна з неба не падає, обіцяних змін — не видно, лише лунають заклики на нові барикади.
Розмивати революційне галицьке середовище, найпевніше, доручать місцевим олігархам. Який вигляд це матиме на практиці, добре видно з трьох районів — Жовківського, Самбірського та Городоцького.
На Жовківщині вибори до обласної ради несподівано виграв колишній податківець і митник, який обіймав посаду заступника голови Держмиткому, а нині бізнесмен Тарас Козак. Виграв з відчутною перевагою у кандидатів «Свободи» і «Фронту змін».
Результати голосування стали шоком для політологів. Тарас Козак не мав особливого іміджу, не займався політикою, не розкручувався ні в пресі, ні на телебаченні. Приїхав на місяць на Жовківщину й переміг.
Бізнесмен Тарас Козак скористався простою як світ технологією конкретних справ. Приїжджав у село й питав авторитетних жителів: що треба? В одних селах просили дорогу відремонтувати, в інших — профінансувати іконостас чи провести газ. Кандидат та його команда не шкодували грошей.
Пізніше в коментарях жителі Жовківщини говорили: «Тарас щось зробив, а ці — нічого, просиділи чотири роки, а діла не видно».
Після перемоги Козака діти Жовківського району побували в цирку, а священики — в Єрусалимі. За рейтингом впливовості він нині випереджає іменитих політиків, скоріш за все, буде одним із імовірних кандидатів у депутати парламенту.
Що протиставити?
Такою само технологією хоче скористатися ще один підприємець Ярослав Дубневич у Городоцькому та Самбірському районах. Нині бізнесмен не сходить зі сторінок газет та екранів телебачення. Вручає призи переможцям спортивних змагань, привозить гуманітарну допомогу в дитячий будинок, коментує події місцевого життя. Одне слово — свій хлопець, який чомусь хоче бути ближче до жителів Городоцького виборчого округу. До виборів ще рік, але висновок напрошується один: Ярослав Дубневич готується до парламентських баталій.
До речі, автор цих рядків теж балотувався по Городоцькому виборчому округу. Побувавши лише на офіційних зустрічах, набрав 10 тисяч голосів, колишній гуманітарний віце-прем’єр Іван Васюник — три тисячі голосів. Нині своє щастя хоче спробувати у «бандерівському краї» бізнесмен Ярослав Дубневич. Протистояння обіцяє бути цікавим: чи змінилися симпатії виборців краю, який голосував за ідею, а не за людей діла.
На майбутніх виборах за мандати боротимуться переважно бізнесмени і політики. Можливо, у суперництво втрутиться кілька особистостей, яких нині називають моральними авторитетами.
Крім політичних партій на Львівщині спостерігається три центри впливу. Перший — Петро Димінський, почесний президент футбольного клубу «Карпати», один із власників телеканала «ЗІК», другий — Петро Писарчук, народний депутат України, засновник торгово-виробничого центру «Південний», третій — брати Богдан та Ярослав Дубневичі, власники низки промислових та аграрних підприємств. До речі, саме Дубневичам приписують, що вони лобіювали призначення Михайла Костюка на посаду голови Львівської ОДА. Усі три центри політичного та економічного впливу роблять ставку на владну команду, але на різних її представників.
Свою роль на майбутніх виборах намагатиметься зіграти й міський голова Львова Андрій Садовий. У ратуші господар міста не має на кого спертися. Жодне його рішення без підтримки «Свободи», яка здобула 55 депутатських мандатів із 90, не проходить. Конфлікти і суперечки роздирають міську владу. Андрію Садовому відводять роль святкового генерала, з якою той ніколи не змириться. В його руках потужний медіа-ресурс: телекомпанія «Люкс», канал 24, Інтернет-видання «Захід нет». Міського голову так і підштовхують залишити крісло й податися в парламент.
Хто переможе у протистоянні між бізнесменами і політиками на Львівщині, важко спрогнозувати. Галичани не забули, як у принципових питаннях люди діла часто голосували так, як веліла влада.
«У нас бізнес, що ми можемо зробити?», — бідкалися бізнесмени, — і «лягали» під чергову владну команду.
— Для чого ви йшли в депутати, коли знали, що не можете залишатися незалежними? — запитували бізнесменів галичани і не знаходили відповіді. Політики своїм виборцям обіцяють бути незалежними.
Чим здивувати
Набір обіцянок залишається стандартним: дороги, ремонт школи та клубу, матеріальна допомога бідним. Виборцеві пропонують подачки.
Жоден із тих, кого називають майбутніми кандидатами в депутати Верховної Ради, не дарує своєму виборцеві вудочку, щоб той міг сам ловити рибку.
На Львівщині у сільських районах дві біди — безробіття і масове пияцтво.
Якщо хтось із кандидатів запропонує свій рецепт від цих хронічних болячок — зможе схилити галичан на свій бік.
Кожен центр впливу має свій благодійний фонд. Чомусь ніхто не хоче зробити одне добре діло. Для початку бодай профінансувати лікування сільських хронічних алкоголіків. Потрібні копійки. Курс лікування одного хворого — близько тисячі гривень. В окрузі для перемоги треба заручитися підтримкою 100 сіл. По п’ять хворих з кожного села. Затрати — 500 тисяч гривень. Зате який буде резонанс, особливо серед жінок, які часто голосують емоціями!
Львівська область.
