План дій щодо проведення земельної реформи та створення прозорого ринку земель сільгосппризначення вже затверджено відповідним розпорядженням уряду.
Згідно з документом Мінагрополітики та Держземагентство до серпня наступного року мають розробити і подати законопроект стосовно скасування безоплатної приватизації земельних ділянок. Дедалі більше про це говорять і у Верховній Раді. Народний депутат Валерій Бевзенко не раз наголошував, що «ми знову ж таки ринок землі відносимо до якогось базару. Ми не розуміємо взагалі, що таке ринок як такий, тому що в жодній країні з ринковою системою економіки земля не роздається у власність людям безоплатно — тільки у нашій країні». З’ясовується, й у Мінагропроді також не проти скасування. Міністр Микола Присяжнюк на одному із засідань Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин зазначив: «А те, що роздали землі, будемо так говорити, так вирішено було Верховною Радою і всіма ... А ... припинити безоплату передачу — будь ласка, внесіть закон... У нас в міністерстві на балансі стоїть 710 підприємств сільськогосподарського значення. З них 300 не мають директорів, у 200 підприємствах немає печаток... І вони всі в забороні на приватизацію. І сьогодні для нас важливо... ефективно його продати... ніж в певній мірі неефективно розпаювати».
Тобто агроформування, які залишилися нерозпайованими, владі вигідно продати як цілісний майновий комплекс, ніж розпаювати. А щоб не виникало зайвих питань у нинішніх і колишніх працівників цих підприємств, то краще, як видно, позбавити громадян права на безоплатну приватизацію ділянок. Задля цього слід переписати статтю 121 Земельного кодексу, яка поки що залишається чинною. Згідно з нею кожен громадянин, зокрема, може безоплатно приватизувати:
для ведення особистого селянського господарства — не більше 2,0 гектара;
для ведення садівництва — не більше 0,12 гектара;
для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах — не більше 0,25 гектара, в селищах — не більше 0,15 гектара, в містах — не більше 0,10 гектара;
для індивідуального дачного будівництва — не більше 0,10 гектара;
для будівництва індивідуальних гаражів — не більше 0,01 гектара.
Слід сказати, що ще далеко не всі громадяни сповна реалізували надане їм законодавством право. В усіх і не вийде ним скористатися. Можна порахувати: якщо кожен громадянин нашої країни безоплатно приватизує по 2 гектари для ведення особистого селянського господарства, то й усіх земель сільгосппризначення України не вистачить. Тому, варто зазначити, рано чи пізно безоплатну роздачу земель таки скасують. Тому що запровадження ринку сільгоспугідь й одночасно збереження безоплатної приватизації — нонсенс.
Скасують, незважаючи на кількамільйонну армію громадян, які залишилися за бортом безоплатної приватизації. Хоча це можна вважати несправедливістю. Адже не реалізували своє право здебільшого незаможні верстви населення. Хоча, приміром, рішення про приватизацію присадиби сільрада видає безплатно, у когось не знайшлося коштів на оформлення документів. Хтось постраждав через бюрократичні перепони, хтось просто відкладав довготривалі походи по кабінетах на потім. Напевне, сповна використали свій шанс спритніші, хто ближче до влади.
Якщо б, приміром, міністр уявив себе на хвильку колишнім працівником нерозпайованого сільгосппідприємства, який живе нині на одну пенсію та сподівається поліпшити свій фінансовий стан за рахунок орендної плати від паю — у нього, певне, була б інша думка з цього приводу. Але, як з’ясувалося, реформа по-українськи не може бути до всіх справедливою.
