Пауза на паузі

Для промисловості листопад мало чим відрізнявся від жовтня, оскільки виробництво ніби грало на паузі, згортаючи темпи й зусилля. Так трапляється, коли металургійна галузь, яка виконує головну індустріальну партію у виробничому оркестрі, втрачає інтерес із боку споживача на зовнішніх ринках. Експортні ціни на українську металопродукцію обвалилися в середині вересня і зберігали тенденцію до зниження. Але навіть при цьому металурги спромоглися наростити виплавку сталі в жовтні на 4,5 відсотка проти жовтня минулого року, що утримало загальний показник промисловості від від’ємного значення. Зрештою, якщо пауз не було б, то їх обов’язково вигадали б. Адже вертикально інтегровані компанії, які входять до потужних фінансово-промислових груп, «відтискають» на паузах найпотрібніше — власність. Криза — минуща, тяжіння до власності — вічне. Тож тимчасове уповільнення промислового розвитку й довготривале погіршення банківських активів, як на мене, унеможливить благополучне фінансування багатьох видаткових статей бюджету, зате не порушить приватизаційних планів потужних власників.

Про це зайве свідчать лише дві заявки на конкурс із продажу 25 відсотків акцій «Київенерго» — від ДТЕК, підконтрольної Рінату Ахметову, і «Полтаваобленерго», підконтрольної Костянтину Григоришину та Ігорю Коломойському. Останню заявку конкурсна комісія кваліфікувала як недбало оформлену і, зрештою, перенесла продаж пакета акцій «Київенерго» на 9 грудня. Якщо комусь кортить створити інтригу, то дарма. Як на мене, для цього знадобилося б завернути заявку ДТЕК. Саме ця компанія вважається найбільш імовірним покупцем столичних активів, саме її холдинг із кіпрською пропискою не мав конкурентів під час продажу 45,103 відсотка акцій «Західенерго». Голові Фонду держмайна України Олександрові Рябченку хочеться вірити, що держава не продешевить. Але напевно, що покупець при цьому не переплатить. Нагадаю, DTEK Holdіngs Lіmіted (Кіпр) дала за акції «Західенерго» 1 932,1 мільйона гривень, на 0,1 мільйона вище за стартову ціну.

Листопад показав: фінансова стабільність країни до такої міри крихка, що бюджет ощасливлять будь-які приватизаційні надходження. Його доходів хронічно не вистачає для покриття видатків. У грудні треба перекрити касовий розрив у приблизно 15 мільярдів гривень (!). Прем’єр-міністру Миколі Азарову вже не до стимулів ділової активності, бо грошей бракує на виплату пенсій та соціальне забезпечення. Саме цим пояснюється відмова уряду повертати підприємцям суми переплат податку на прибуток, належних відшкодувань ПДВ або наполегливі рекомендації підприємствам сплачувати податки вже в рахунок 2012 року. За місяць до кінця року нинішнього.

Листопад розпочинався несприятливою погодою для визрівання озимих і закликами погасити борги із заробітних плат, а закінчувався — «вимітанням» грошей із банківських рахунків. Депозити, зрозуміло, виганяли девальваційні очікування, їх або конвертували в долари США, або витрачали на насущні проблеми. В третій декаді місяця залишки на коррахунках банків сповзли до «плінтусних» 9 із гачком мільярдів гривень, що змусило ризикувати: з 30 листопада Нацбанк дозволяє комерційним банкам до 30 відсотків коштів для резервування зберігати на власному рахунку. Прямо кажучи, це кілька мільярдів гривень, які рушать у малопередбачуваному напрямі, хоча більш пристойна ліквідність банків — це яка-не-яка запорука більш прийнятних ставок за кредитами, котрих гостро потребують і на заводах, і на селі. Посушлива осінь таки примусить пересівати неабиякий клин озимих, а промисловість не подарує урядові погіршення ділового клімату. Втім, кліматом це вже можна називати лише умовно, адже за цим має стояти сталість, стабільність, рівновага, чого в листопаді не помічено.

Але календарне завершення старої пісні, так звана новорічна кода, буде оптимістичне: почуємо про зростання ВВП, до якого нікому немає діла.

...Листопад окропив резонансною хвилею протестів інвалідів-чорнобильців проти скорочення пільгових пенсій і погіршення соціального забезпечення. Цього місяця їм, справді, недоплатили щонайменше по кілька сотень гривень за рішеннями судів. Пам’ятаєте, щастя не в грошах, а в їхній кількості? Такої думки на сьогодні не тільки чорнобильці та афганці, а й аграрії, які відкладають на пізніше закупівлю добрив та сільськогосподарської техніки, і промисловці, які збиралися за рахунок відшкодованого ПДВ покрити борги із заробітних плат, і будівельники, котрі відкладають закладання фундаменту нового будинку, зрештою, геть усі, чий платоспроможний попит пригнічувався упродовж місяця. Не питання — чинна пільга чи ні, якщо суд уже висловився щодо цього однозначно. Але уряд не забезпечить виконання судових рішень доти, доки проголошені владою реформи не відчують підприємці, які створюють додану вартість. За падіння ділової активності й довільного трактування законів будь-яка чинна в країні пільга стане поперек горла. Заклики чиновників житлово-комунального господарства створювати ОСББ (об’єднання співвласників багатоквартирних будинків) тільки смішать, бо люди не бажають переплачувати податки, розлучатися з пільгами з оплати комунальних послуг, а НАК «Нафтогаз України» — з неринковими цінами на імпортні енергоносії. Місцеві бюджети ніяк не позбудуться дірок у бюджетах, які унеможливлюють своєчасні компенсації за користування пільговиками газом та електроенергією, комунальним і залізничним транспортом тощо. Це не означає, що держава має відцуратися від пільг, це вірна прикмета того, що уряду, як і раніше, бракує відповідальності в управлінні державними ресурсами. Мені можуть заперечити: адже подовжили мораторій на закупівлю автомобілів, оргтехніки та меблів для міністерств і відомств, особистим прикладом показавши, що бюджетні інтереси — над усе. І знову смішно. Хроніка державних закупівель доводить, що держструктури трясуть бюджет, як липку. Купують іномарки, приміром, від 392 тисяч до мільйона гривень за одиницю. Підручники — за цінами, що зашкалюють іноді за тисячу гривень. Біотуалети — за десятки тисяч. Ванни з бульбашками — за сотні тисяч гривень тощо.

На Харківщині зняли з посади одного з директорів ТЕЦ за спробу придбати за рахунок державних коштів автомобіль BMW X5, і подумалося: якщо вказувати на двері всім бажаючим шикувати за бюджетний кошт, то дуже скоро одержимо кадрову кризу.

Парадоксально, але гра на паузах посилює недовіру до мораторіїв так само, як і до їх скасування. Чиновники усвідомлюють завдання начальства, але не розуміють, як його обґрунтувати людям. З язика не сходила земельна реформа, але ніхто не міг пояснити, чому середня вартість нашого гектара не перевищує 500 доларів США, тоді як у Росії — 800, у Болгарії — 3100, у Румунії — 5000, у Франції — 12500. З телеекранів висвітлювали підготовку до Євро-2012, але не пояснювали, чому вартість здавальних об’єктів зростає щороку на сотні мільйонів гривень. Не тому, що хотіли щось приховати, бо й самі не знали. Відкрили в столиці красень-стадіон «Олімпійський» — і добре. Знову ж таки: підписав Президент довгоочікувані зміни в Податковий кодекс — і немає проблем.

Але так не буває. Уже грудневі звіти з податку на прибуток можуть обернутися низкою взаємних претензій здавальників пускових об’єктів і податківців. А нові зміни в Податковий кодекс принесуть користь підприємцям лише за умови, якщо податкова служба сама їх не порушуватиме. Адже одна річ — записати в законі, що за обороту більш як у 300 тисяч гривень стаєш платником ПДВ, і дещо інша — своєчасно отримати свідоцтво про набуття такого статусу. Може статися, що й оборот зросте, і податок з обороту сягне 20 відсотків, а за відсутності свідоцтва його не відшкодуєш. І тоді лишатиметься приховувати прибутки, піднімати ціни на свою продукцію, «хімічити» з якістю продукції, яка дуже не подобалась Миколі Азарову цього місяця. Єдино, що втішає, про інвалідів-чорнобильців подбає віце-прем’єр Сергій Тігіпко. Він осучаснить пенсійні виплати та віднайде 1 мільярд 900 мільйонів гривень для їх підвищення на 25 відсотків. Віднайти гроші пропонується в офшорних зонах, список яких буде розширено завдяки оподаткуванню операцій, які через них проходять. Список уже побачили, але ані Кіпру, ані Ліхтенштейну там немає. Тобто двері пропонуватимуть відчиняти не ключем, а пальцем, і не факт, що за ними є гроші для Пенсійного фонду.