В Україні зареєстровано 1 мільйон 200 тисяч хворих на цукровий діабет, із яких 184 тисячі — інсулінозалежні, серед них — 8 тисяч дітей. Для цих людей інсулін — ліки життя.

Останніми роками інсулінова тема в нашій країні, як то кажуть, на слуху. І пов’язана вона, на жаль, з низкою сандалів, в яких головним фігурантом виступає вітчизняний завод «Індар». Сьогодні кажуть про націоналізацію підприємства. І це спричиняє низку запитань: що, навіщо й кому це вигідно?

Українці могли б пишатися власним виробництвом інсуліну, адже цим може похвалитися далеко не кожна держава. Але приводів більше для тривоги, ніж для гордості. Ще недавно споживачі препаратів, вироблених на «Індарі», скаржилися на їхню незадовільну якість, на побічні ефекти, які вони спричиняють. А Олексій Лазарєв, котрий у той час керував підприємством, усіляко спростовував таку інформацію, стверджуючи, що вітчизняний інсулін анітрохи не гірший за імпортний, і вимагав захистити українського виробника від таких нападок і критики. Нині Лазарєвим займаються слідчі органи — порушено кримінальну справу. Схоже, в діяльності колишнього керівництва інсулінового заводу пріоритетними були особисті інтереси, а не інтереси хворих людей.

Уже не секрет, що в 2009 році колишній директор «Індара» Олексій Лазарєв заробляв на махінаціях із закупівлею субстанції для виробництва інсуліну, повідомляє інтеренет-портал Ord-ua. іnfo. Нібито потім екс-керівництво через свої фірми перепродувало цю сировину власному заводу в рази дорожче. Потім на «Індарі» цю низькоякісну субстанцію очищали «на папері» і з неї виробляли «високоякісний» вітчизняний інсулін. До того ж лабораторія якості продукції була своя. Вона діяла просто на заводі.

Представники ЗАТ «Індар» заявляли, що підприємство створює інсулін із своєї сировини. І начебто за обсягом продукції це виходило: випускали більше, ніж можна отримати з імпортної сировини. Додатковий обсяг давала переробка прострочених інсулінів, які потім продавали через аптеки як нові. Кажуть, за фактом торгівлі такими препаратами було порушену кримінальну справу, але потім її спустили на гальмах.

Нині Олексій Лазарєв, передає УНН, посилаючись на його адвоката, перебуває за кордоном, і намагається повернути свої втрачені позиції. І, схоже, йому допомагають. Його ім’я фігурує у зв’язку з тим, що український завод із виробництва інсулінів хочуть повернути в державну власність нібито для того, щоб приватизувати на користь транснаціональної корпорації «Елай-Лілі», повідомляє «Ура-інформ». І нібито між цією компанією і профільними лобістами є домовленість про відновлення на посаді екс-керівника О. Лазарєва.

У зв’язку з цим голова Міжнародної діабетичної асоціації в Україні Людмила Петренко заявила, що хворі на цукровий діабет удадуться до масових акцій протесту в разі повернення на «Індар» колишнього директора.

Обурення цих людей зрозуміти нескладно: вони турбуються про свої здоров’я і якість життя. А от мотивація в колишнього керівника інсулінового виробництва, схоже, була інша.

— Директор «Індара» через перереєстрацію захопив це підприємство й зареєстрував на себе як на власника марку інсуліну. Він «кинув» дуже серйозних іноземних інвесторів. Наприклад, є польський інвестор, який є другим у світі виробником кращого інсуліну. Той вклав великі гроші, викупив акції заводу. А колишнє керівництво перереєструвало підприємство й «кинуло» інвестора, — цитує екс-керівника Державного комітету підприємництва і регуляторної політики Олександру Кужель інформаційно-політичний портал «Четверта влада».

Олексій Лазарєв фактично залишив «Індар» без майна. Організувавши безліч міні-клонів заводу, куди переводилися активи підприємства.

Із 2008-го по 2010 рік усе майно заводу було переоформлено на такі от «індарчики», а саме на ТОВ «Трудовий колектив заводу «Індар», ТОВ «Імексмедінвест», ПП «Сучасне правове забезпечення», повідомляє UKR. net. Із 2011 року реалізація всієї продукції здійснювалася через спеціально створену Лазарєвим структуру — ТОВ «Торговельний дім «Індар», на яку було оформлено всі контракти на поставку інсулінів за державні гроші. За фактом крадіжки майна і зловживання службовим становищем проти О. Лазарєва порушено кримінальну справу.

Екс-керівник вітчизняного інсулінового заводу фактично його розорив. За великим рахунком, там нема чого вже націоналізувати.

— На відкритому засіданні комітету ми відзначали, що виникало дуже багато нарікань на адресу попереднього керівництва, яке багато років керувало лише у власних інтересах. Ми говорили про те, що субстанція для Бразилії коштує 6 доларів, а для України — 12 доларів. Крім того, ті побічні явища, які виникали в людей, що вживали інсулін виробництва «Індар», пов’язані з тим, що, ймовірно, субстанція не відповідає технологіям. Тому претензій до попереднього керівництва багато, і цього ніхто не забув, — зазначила голова Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Тетяна Бахтеєва.

Нинішній інвестор намагається відродити підприємство. Він уже вклав у нього чималі кошти: виплатив істотну заборгованість працівникам, закуповує нове обладнання, уже затверджено план реконструкції заводу. Загальна сума інвестицій до кінця першого кварталу 2012 року становитиме 10 мільйонів євро. Протягом жовтня завод з виробництва інсулінів ЗАТ «Індар» виконав поставки препаратів інсуліну на загальну суму понад 12 мільйонів гривень. Станом на другий квартал цього року сплаченое в держбюджет і позабюджетні фонди податків на суму 4 мільйони 242 тисячі гривень. А за час роботи попереднього керівництва заводу в першому кварталі року до держбюджету надійшло лише 30 тисяч гривень податку на прибуток.

Та й нарікань на якість вироблених вітчизняних інсулінів немає. Нещодавно в парламенті під час години питань до уряду про це заявив міністр охорони здоров’я Олександр Аніщенко.

І, незважаючи на це, постає питання про націоналізацію заводу. Глава підкомітету з питань приватизації, націоналізації та банкрутства Комітету Верховної Ради з питань економічної політики Михайло Чечетов висловив свою думку з цього приводу в інтерв’ю УНН.

— Президент нікому не дозволить жартувати із власністю... Для того, щоб розігнати інвесторів, ми повинні переступити закон і на догоду певній економічній або політичній кон’юнктурі міняти власників. Усе має бути за законом, — прокоментував цю ситуацію народний депутат.

Ніхто не приховує, що в держбюджеті немає коштів, щоб втримати вітчизняне інсулінове виробництво на плаву. Саме тому можливий сценарій повторного його продажу іншому власникові. А де гарантія, що схожа схема не стане правилом і так не почнуть чинити і з іншими підприємствами, в які вже вкладено іноземні інвестиції? За державний рахунок підприємство націоналізують, спишуть негативні активи, а потім знову віддадуть на приватизацію. А це, без сумніву, негативно позначиться на інвестиційній привабливості України. Потік інвестицій в економіку нашої країни і так останнім часом знизився. Інвестори бояться йти на наш ринок з низки причин. А якщо держава почне націоналізацію підприємств, якими володіють іноземні акціонери, то цей страх переросте у відмову від співробітництва.