У владних кабінетах часто наголошують, що потрібно орієнтуватися на створення економічно і політично послідовної держави. Так ось: послідовність дій має бути і в земельній сфері, і в регулюванні валютного ринку, і в енергетиці. Ще влітку в уряді почалися розмови про можливий дефіцит блакитного палива. Прем’єр Арсеній Яценюк тоді палко закликав заощаджувати газ і масово переходити під час холодів на обігрів  електроенергією. Але згодом з’ясувалося, що підвищене енергоспоживання не здатні забезпечувати ні мережі, ні обсяги генерації (теплоелектростанції самі залежать від дефіцитних нині газу і вугілля, а на гідроелектростанції теж невеликі надії, адже через спекотне літо води в річках обмаль).

Непослідовність й у тому, що відключення влітку в Києві гарячої води призвело до ажіотажу довкола бойлерів у столичних супермаркетах. Тепер, з загостренням проблеми з електроенергією, накуплені громадянами нагрівачі можуть стати просто непотрібним приладдям. Далі така звістка: Кабмін виділяє 900 мільйонів гривень на перехід на альтернативні джерела енергії. Зокрема, якщо замість газового котла придбати альтернативний, держава планує компенсувати громадянам 20% витрат. Але, з огляду на останні події, якщо замість газового котла купити електричний, теж можна «пролетіти». Чи не надійніше придбати одразу на твердому паливі? Тобто, хочу сказати, що в цьому питанні у країні немає послідовності. Згадаймо, як ще нещодавно полюбляли звітувати можновладці у регіонах про підключення до газогону чергового населеного пункту. Як урочисто під прицілом теле- та фотокамер смажили у сільській хаті на плиті, до якої щойно пустили газ, яєчню.

Врешті, не здивуюся, коли голови райдержадміністрацій звітуватимуть, скільки хат у тому чи іншому населеному пункті вдалося перевести на тверде паливо. Точніше, на дрова, бо, як з’ясувалося, з вугіллям, яке нині возимо з далекої Африки, теж проблеми.

Увесь минулий тиждень з новин тільки й чути було, що Україна за підтримки ЄС намагається підписати з Росією домовленість на поновлення імпорту природного газу. У Брюсселі, у рамках тристоронніх перемовин, Україна погодилася оплатити борг перед «Газпромом» за попередні поставки в 3,1 мільярда доларів по 268,5 дол. за тисячу кубів. Саме така ціна діяла у першому кварталі нинішнього року. Начебто узгоджено графік оплати: 1,45 млрд. дол. має надійти з України на рахунки «Газпрому» вже до кінця жовтня. Решту боргу, тобто 1,65 млрд. дол., належить сплатити до кінця року. Нібито попередньо домовилися надалі купувати російський газ у зимовий період по 385 доларів за тисячу кубів. Тепер залагоджують деталі, але саме вони можуть стати причиною того, що вентиль залишатиметься перекритим. РФ наполягає, що ціну на газ надалі має встановлювати російський уряд, а поставки збирається відновити після повного погашення Києвом боргів. Українська сторона, схоже, хоче газ одразу і щоб домовленості у 385 доларів були «залізно» зафіксовані документом. Подальші перемовини планують продовжити вже завтра. Не вдаватимемося в подробиці. У підсумку зрозуміло одне: щоб розрахуватися з боргами і придбати необхідні обсяги газу, країні потрібно відшукати понад п’ять мільярдів доларів. Майже непідйомна для вітчизняного бюджету за теплу зиму сума! Звідси й наша переговорна тактика: ми розуміємо, що невирішеність українського питання загрожує стабільності поставок російського газу взимку до об’єднаної Європи також. Варто лише пригадати 2009 рік, коли Москва перестала давати країнам ЄС блакитне паливо, мотивуючи своє рішення тим, що Україна вдається до несанкціонованого відбору з труби спрямованого до Євросоюзу транзитного газу. Звісно, і сама об’єднана Європа ситуацію розуміє — там хочуть зимувати без «сюрпризів». Тож від ЄС щодо розрулювання проблеми перші пропозиції вже озвучують. Канцлер Австрії Вернер Файман заявив, що його країна може надати проміжне фінансування для України російського газу з листопада по лютий. Зі свого боку, і ми просто так не відсиджуємося, вже звернулися до Євросоюзу, МВФ і Світового банку з закликом протягнути руку допомоги для оплати російського газу. До дискусії підключилася й директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду Крістін Лагард. Вона зазначила, що «Україна, найімовірніше, матиме потребу в додатковому фінансуванні, однак кошти мають надходити до держави не по лінії МВФ, а від усіх партнерів України». Тобто ситуація напередодні перемовин, якщо говорити дипломатичною мовою, дає змогу сподіватися на позитивне вирішення питання.

Минулого тижня нарешті розпочався опалювальний сезон. Він запізнився, бо економили газ. Зазвичай про його настання громадяни дізнавалися на дотик — по гарячих батареях. Традиційно старт відбувався 15 жовтня. Цього року в передвиборний період країні сповістили про потепління в оселях з радіо- та телеповідомлень. Мовляв, Петро Порошенко розпорядився це зробити (не в кожній державі, погодьтеся, президент розпочинає опалювальний сезон). Варто додати, що до виборів було більш-менш тепло у тих помешканнях, які встигли підключити. Чи протримається так до весни — питання. Навіть якщо ми істотно, як рекомендують в уряді, скоротимо споживання газу, за підрахунками його необхідно буде 26,7 мільярда кубів. У сховищах є 16,5 млрд. Надходження газу з Росії, вочевидь, під питанням. Не виключені ускладнення і з реверсними поставками блакитного палива з об’єднаної Європи, на які так розраховує «Нафтогаз». Адже у Москві можуть перекрити газовий вентиль країнам ЄС, які нібито перепродують Україні російський газ.

Україна вже не входить до десятки світових виробників сталі. Минулого тижня оприлюднено такі дані: у вересні порівняно з цим місяцем торік її продукування в нашій державі скоротилося на 37% — до 1,7 мільйона тонн, і Україна опустилася на 11-ту сходинку рейтингу. Тим часом, ледь не основним джерелом валютних надходжень є аграрний сектор. Експорт сільгосппродукції навіть обігнав металургійний. Прикро, що позитивна тенденція спостерігається не лише за рахунок зростання продажів за кордон вирощеного, а й через скорочення реалізації на зовнішні ринки металу.