Футбол, терикони та радянське минуле

Експозиція — на 20-му поверсі офісно-торговельного центру «Green Plaza». Звідси на всі чотири боки відкривається панорама індустріального міста, і це — ніби самостійний твір сучасного мистецтва. В кімнаті з вікном на всю стіну — «Повний місяць» Сергія Браткова. «Дістаньте гаманець, витягніть гроші й, затиснувши їх у руці, виходьте. Повний місяць дає гроші, а гроші — це здоров’я, кохання, подорожі, відпочинок на яхті серед Тихого океану. Океан заспокоюється за гроші, за гроші співають птахи», — декламує голос із динаміка.

Доведення ідеї до абсурду — не єдиний прийом сучасних митців. Інша тенденція — спроба шокувати публіку, змусити її замислитися над реаліями життя. В цьому сенсі неперевершеним «культурним шоком» став перфоманс іспанця Сантьяго Сьєрра «Ветеран війни в Афганістані, що стоїть у кутку» (на знімку). Героєм «живої картини» став справжній «афганець», полковник у відставці. «Це волонтер, його арт-праця оплачена, — стверджує буклет виставки. — Він відвернувся від нас. Чи це суспільство відвернулося від нього — з його проблемами і жахливими снами про війну».

«Сподіваємося, своїм проектом ми хоч щось змінимо на сучасній сцені мистецтва», — каже один із кураторів виставки Андрій Логінов. Він представив у Донецьку знімки, що натякають на радянське минуле регіону: занедбана скульптура в колишньому піонертаборі, напівзруйнований Палац культури тощо. Творча група «Сині носи» створила картини з... ковбаси та чорного хліба (на знімку). А який це має стосунок до Донецька? Кажуть, художники творили з місцевих матеріалів!

Франца Родвальта, що живе в Німеччині, а народився у Казахстані, надихнули терикони. Художник зробив три роботи, в яких породні відвали постають у вигляді морозива кольору асфальту, Олімпу з килимовою доріжкою, місця для посадки літаючої тарілки. «Я збирався робити в Донецьку щось інше, — каже художник. — А коли побачив терикони, зрозумів: ось символ! Приємно було працювати на цій висоті й оглядати місто. Воно швидко розвивається, молодь тут оптимістична. Знаки Донецька — терикони, водойми, спорткомплекс, висотні будівлі та невеликі старі будинки. Приємно, що ці будиночки не приховуються. Це сучасний мегаполіс, відкритий новому».

Індустріальний центр та столиця футболу — таким побачили Донецьк Ігор Гусєв та Ната Трандафір. Інсталяція «Мартен-пенальті» зображує водойму з промисловим пейзажем на далекому березі та місяць, розмальований під футбольний м’яч. А Лідді Шекнеффт створила відеоінсталяцію «Затемнення»: зелене поле та тіні гравців, що пересуваються по ньому. А бельгієць Вадим Востерс показав відео, де він із прожектором, що працює від генератора, освітлює вночі будівлю Опери та пам’ятник Солов’яненку. Комусь це нагадало Діогена або Прометея. «Чуєте, як голосно він працює?» — раптом звернув увагу художник на роботу дизеля, перериваючи політ фантазії глядачів.

Проект «Donetsk goes contemporary» гідний уваги, бо акції сучасного мистецтва у краї нечасті. Однак, зауважимо: тоді як місто намагається знайти нові символи, не пов’язані з радянським минулим та індустріальною «специфікою», учасники виставки вихопили старі ознаки: терикони, труби, радянські пам’ятники, футбол. На бульварі Пушкіна, де у вихідні художники продають картини, в очах мерехтить від натюрмортів із квітами, степових та лісових пейзажів. Це — поетична мрія про шахтарський край. А сучасне мистецтво — проза життя, побачена крізь призму іронії, жорстокості, захоплення і навіть ностальгії.