Пригадую 2009 рік. Учителі тоді переконували дітей, що таки потрібно регулярно вчити усі предмети, оскільки ЗНО — не вчитель, який, погладивши по голівці, підвищить бал...
Того року багато медалістів не підтвердили власних високих досягнень. Виникає запитання: чи не краще ліквідувати медалі? Якщо учень — медаліст, то він повинен максимально успішно оволодіти усіма дисциплінами. А також бути відмінним спортсменом. Чи реально знати всі предмети на вищому рівні?
...Не часто дитина з чудовими математичними здібностями може бути відмінним лінгвістом і навпаки. Вчителі прагнуть «підтягнути» оцінки, щоб «не псувати дитині майбутнє». До речі, діти дуже чітко й до того ж швидко відчувають, що їх «тягнуть» з якогось предмета. Дехто говорить про це, червоніючи, інші — користуються моментом.
У такому разі є два варіанти розвитку подій: перший — коли учень все-таки прагне достойно навчатися; другий — коли дитина перестає мучитись над предметом, який не до душі, з думкою «все одно стоятиме високий бал». В обох випадках виховна складова неприваблива, хоча перший таки кращий, бо тут виявляється сила духу людини. Другий варіант розвиває споживацькі очікування від майбутнього.
Торік цікавилась результатами вступу до ВНЗ дітей, яких знаю не один рік. Дівчинка-медалістка не потрапила до жодного обраного університету. Чи не виникла у батьків думка про те, що вчителі просто обманули їх? Коли «на-гора» вийшли її справжні знання, то тут вже нікому нічого не пред’явиш. Час минув. Ще й доля дитини поламана, оскільки віра у власні сили похитнулась. Що чекає її в майбутньому? Настрої, в яких переважатиме «життя несправедливе і тому мені трапились складні завдання», або «я нічого не варта, бо всі вчаться там, де хотіли, а я ні», отже, все купується і продається...
Чи не доцільніше проводити щорічні іспити в школах, починаючи з 4 класу так, щоб їх приймали люди, далекі від цієї школи? Отож дитина змалку розумітиме, що знання та вміння перевірятимуться реально. Досвід такого підходу є. В одній із шкіл дитина, якій рідна вчителька поставила відмінний бал, іспит склала на «незадовільно» і мусила проходити випробування повторно. В іншому випадку всі діти підтвердили той рівень знань та вмінь, на який були оцінені вчителькою.
Результати цьогорічних моїх випускників радують тим фактом, що всі, хто того прагнув і отримав достатньо високі бали, вчаться на бюджеті. Рівень ЗНО підтвердив рівень балів атестата. Вважаю це найвагомішим власним досягненням.
Кожен прагне стати студентом вищого навчального закладу. А для складання ЗНО потрібні знання, здобуті в школі протягом не одного року. До речі, вважаю, саме бал з математики свідчить про регулярність роботи дитини в ЗОШ.
Маю, можливо, і крамольну думку: не слід тягнути ледаря до атестата. За кордоном цілком нормально сприймають те, що людина не має документа про повну середню освіту. Вона там зайнята некваліфікованою працею. І це правильно.
Тут і виховна складова, оскільки поступово люди привчатимуться до систематичної праці та відповідальності за власний вибір шляху в житті. На сьогодні ця відповідальність перекинута на плечі батьків. І коли бачиш, як 22-річний легінь іде з мамою вступати до магістратури, то стає гірко від думки про його майбутнє і майбутнє його країни.
Щодо обмеження кількості напрямів і ВНЗ. Може, слід дозволити п’ять напрямів. Адже хороший математик може цікавитись і фізикою, і біологією, і географією, і правом (де логіка мислення не завадить, як і добра пам’ять), і літературою або малюванням. Або дозволити студентам міняти напрями навчання через рік-два після початку.
Часто чую, як деякі наші університети, після закінчення прийому, оголошують додатковий набір на певні спеціальності. Можна було б вступну кампанію розвести трохи в часі. Спершу приймати до найпрестижніших, другою хвилею — до менш престижних закладів. Свого часу це практикувалося: у різний час приймали абітурієнтів НаУКМА та університет імені Т. Шевченка. Обидва ВНЗ набрали своїх студентів. А вже після цього до тих дітей, які не пройшли, але отримали пристойні бали, підходили з пропозиціями про вступ (правда, на контракт) представники інших закладів.
Бережани
Тернопільської області.
