«Не їдьте у санаторій, поверніть путівку, для вас буде краще...»

— Ми з дружиною взяли путівки у військовий санаторій «Хмільник», — каже полковник у відставці киянин Дмитро Васильович. — День заїзду — 11 листопада. А напередодні, 10 числа, мені телефонує з Київського обласного військкомату людина, яка займається путівками, і каже: «Ви не їдьте туди, бо там щось таке робиться, санаторій закривають, тому буде краще для вас, якщо повернете путівки». Добре, що їх не послухав...

Спантеличений таким дзвінком, колишній офіцер-ракетник одразу зателефонував у Хмільник начальнику медичної служби санаторію. Номер телефону значився на путівці. Той також здивувався. «Незважаючи на те, що начальник медслужби запевнив мене, що санаторій працює і можемо приїжджати на лікування, я зробив ще один дзвінок — у приймальне відділення, — продовжує полковник у відставці. — Чергова повідомила те саме — санаторій працює і приймає людей на лікування».

На той час Дмитро Васильович уже взяв квитки на поїзд. «Ні квитків, ні путівок ми не здавали, і правильно зробили, — стверджує співрозмовник. — Лікування в санаторії дуже добре поставлено. Головне тут — радонові ванни. Вони нам дуже допомагають. По собі відчуваю».

— Раніше ми були в іншому санаторії, тут же у Хмільнику, — каже дружина офіцера Олена Василівна. — Там теж лікують радоном. Здавалося б, усе мало б бути так само. Але ні, тут, як виявилося, ефект лікування сильніший. Кажуть, саме в цьому місці, де військовий санаторій, чи не найсильніше джерело радону. Я вже порівняла і зробила для себе висновок. Відчуваю, що це справді так. Після сеансів лікування ніби заново на світ народжуєшся.

Третій лікувальний корпус, у якому поселилися Олена Василівна і Дмитро Васильович, заповнений тільки частково: із 140 місць зайнято лише 28.

— Військові чиновники замість того, щоб сприяти в отриманні путівок, роблять все навпаки, — продовжує полковник у відставці. — Не всі так зробили, як ми з дружиною. Дехто повірив і здав путівки. Коли я проаналізував і зіставив ще деякі факти, про які довелося почути від інших відпочивальників, а також від працівників санаторію, почав здогадуватися, звідки, як кажуть, ноги ростуть. Дехто діє за відомою схемою: хочуть все в санаторії добити до ручки, щоб потім продати, як кажуть, за миску вареників, тобто за безцінь. Інакше чому застерігають не їхати на лікування? А тут є що продавати! Погляньте, яке це райське місце! Корпуси розташовані у парку багатолітніх дерев. Тут не менше ста високих вічнозелених кипарисів, з яких сформовані алеї. Ялин ще більше. А скільки листяних дерев. Є й озеро з гарно вимощеними берегами. Правда, запустили його, не доглядають. Природа така чудова, що, здається, вона теж лікує.

Такої само думки інші відпочивальники. А ще вони надзвичайно гарно відгукуються про роботу лікарів і медичного персоналу. Кажуть, навряд чи є ще десь санаторій з таким уважним ставленням персоналу до відпочивальників. Тому ще більше дивуються, чому Міністерство оборони так занедбало свій унікальний лікувальний заклад.

Підполковник у відставці з Херсона Віктор Васильович за час свого лікування, він у санаторії з 2 листопада, мимоволі став свідком роботи декількох комісій. «Найбільше мене здивували перевіряльники з Києва, — каже Віктор Васильович. — Коли зайшли до нас у номер, один з них з неприхованою іронією запитав: «Вас тут ще й лікують?» Той, хто був з ним, теж не приховував зневажливого ставлення до умов, у яких перебувають відпочивальники. На що я їм зауважив: «Це ж ваше дітище, чому так недбало ставитеся до нього?» Після чого вони повернулися і пішли, нічого не сказавши у відповідь».

Нині з чотирьох корпусів працюють два — другий і третій. Четвертий закрили більше року тому. На дверях першого корпусу змушені були зняти замок влітку, коли ніде було розміщати відпочивальників. Людей було стільки, що в третьому корпусі для них навіть виділяли місця у маніпуляційних кімнатах.

— Ми згодні терпіти незручності, бо потребуємо лікування радоном, — продовжує Віктор Васильович. — Хоча так не має бути. Хто дав право міністерським чиновникам так зневажливо ставитися до колишніх захисників держави? А це вони довели санаторій до такого стану.

Пан Віктор розповів, що протягом 18 днів лікування відпочивальникам жодного разу не давали фруктів — ні наших, ні заморських. М’ясо було тільки у фрикадельках. «Із салатів щодня лише вінегрет, — каже співрозмовник. — На перше тільки борщ, борщ... Сьогодні (19.11.2011) вперше за час мого лікування подали гороховий суп із сухариками».

Розповів офіцер і про те, як рятуються від холоду: «Купуємо калорифери і так обігріваємо приміщення» — «А потім де їх діваєте?» — «Продаємо тим, хто приходить після нас».

Від офіцера з Харкова дізналися про те, що 18 листопада так само вперше за 15 днів його лікування відкрили двері клубу і організували вечір відпочинку. «У приміщенні холодно, але хоч трохи стало веселіше», — каже чоловік.

Тільки у жовтні працівники санаторію частково «вибили» борги із зарплати. Перед тим вісім місяців не платили зароблених грошей. «Певною мірою є в тому і наша вина, — каже лікар Олена Шмаль. — Деякий час ми відмовлялися від зарплати заради того, аби можна було сплатити кошти за використання природного газу. Без цього заклад повністю припинив би роботу. Однак і це не допомогло. Закінчилося тим, що ми без зарплати і санаторій у боргах, як у шовках».

Як розповіла одна з медсестер, з восьми тисяч гривень їй повернули п’ять, решту обіцяли виплатити до кінця року. «Гроші ми «вибивали» через прокуратуру», — кажуть медики. Недавно медпрацівники зібралися на майданчику біля воріт на акцію протесту. Вийшли з плакатами, на яких були вимоги повернути зароблені гроші, не відправляти у вимушені відпустки, дати можливість працювати на повну ставку, а головне — зупинити занепад оздоровниці, не закривати і не продавати медичний заклад. Інформація про те, що хтось накинув оком на санаторій і його територію, уже давно поширюється у колективі.

Новий начальник санаторію Юрій Цівігун пояснює причину невиплати грошей тим, що їх левову частку «з’їдає» стара котельня — щомісяця «набігає» приблизно п’ятсот тисяч гривень. На спорудження нової потрібно, за попередніми підрахунками, чотири мільйони гривень. Інформацію про це передали у Міноборони. До речі, після призначення новий керівник повернувся в Київ і там... залишився. Одні кажуть, що він на лікуванні, інші припускають, що не має наміру повертатися, мовляв, не хоче брати участі у можливому перепродажу закладу.

— Жодних намірів продати чи перепрофілювати санаторій «Хмільник» у Міністерства оборони нема, — уточнив директор військово-медичного департаменту Міноборони Рафік Камалов. — Навпаки, наше завдання відновити роботу закладу, причому на повну потужність. А в перспективі навіть збільшити її. Адже територія дуже велика. Тут можна спорудити ще декілька нових корпусів.

За інформацією пана Камалова, Міноборони уже перерахувало п’ятсот тисяч гривень на повернення заборгованої платні. Загальна сума боргу становить вісім мільйонів гривень. Решту коштів обіцяли повернути до кінця року. Хоча в колективі не всі вірять, що так воно станеться. Голова профкому санаторію Юрій Спийчук каже, що чітко контролюватимуть виконання цієї обіцянки. Якщо цього не станеться, поїдуть у Київ пікетувати будівлю Міноборони.