Ратифікувати Конвенцію Міжнародної організації праці № 155 1981 року про безпеку й гігієну праці та виробниче середовище, ухвалену на 67-й сесії Генеральної конференції Міжнародної організації праці, яка набирає чинності для України через дванадцять місяців після дати реєстрації її ратифікаційної грамоти.
м. Київ,
2 листопада 2011 року.
№ 3988-VІ.
Конвенція N 155
Конвенція 1981 року про безпеку та гігієну праці та виробниче середовище
Генеральна конференція Міжнародної організації праці, що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 3 червня 1981 року на шістдесят сьому сесію, ухваливши прийняти ряд пропозицій щодо безпеки та гігієни праці та виробничого середовища, що є пунктом шостим порядку денного сесії, вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції, ухвалює 22 червня 1981 року нижченаведену конвенцію, котра називатиметься Конвенцією 1981 року про безпеку та гігієну праці:
Розділ I.
Сфера застосування і визначення
Стаття 1
1. Ця Конвенція поширюється на всі галузі економічної діяльності.
2. Член організації, котрий ратифікує цю Конвенцію, після консультації, по можливості, на більш ранньому етапі із заінтересо ваними представницькими організаціями роботодавців і працівників може вилучати, частково або повністю, зі сфери її застосування окремі галузі економічної діяльності, такі як морське судноплавство або рибальство, щодо яких виникають особливі проблеми.
3. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, у своїй першій доповіді про її застосування, поданій відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці, перелічує окремі категорії працівників, котрі можуть бути вилучені відповідно до параграфа 2 цієї статті, викладаючи причини такого вилучення та зазначаючи заходів, яких ужито для забезпечення достатнього захисту працівників у вилучених галузях, і в наступних доповідях повідомляє про будь-яке розширення сфери застосування.
Стаття 2
1. Ця Конвенція поширюється на всіх працівників, котрі працюють у галузях економічної діяльності, до яких застосовуються її положення.
2. Член Організації, котрий ратифікував цю Конвенцію, після консультації, по можливості, на більш ранньому етапі із заінтересованими представницькими організаціями роботодавців і працівників може вилучати, частково або повністю, зі сфери її застосування окремі категорії працівників, щодо яких виникають особливі труднощі.
3. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, у своїй першій доповіді про її застосування, подаваній відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці, перелічує окремі категорії працівників, котрі можуть бути вилучені відповідно до параграфа 2 цієї статті, викладаючи причини такого вилучення, і в своїх наступних доповідях повідомляє про будь-яке розширення сфери застосування.
Стаття 3
Відповідно до мети цієї Конвенції:
a) термін "галузі економічної діяльності" охоплює всі галузі, де працівники працюють за наймом, зокрема державну службу;
b) термін "працівники" поширюється на всіх, хто працює за наймом, зокрема на тих, хто працює в державному секторі;
c) термін "робоче місце" означає всі місця, де працівникам треба бути або куди їм треба прямувати у зв'язку з їхньою роботою, і які прямо чи непрямо перебувають під контролем роботодавця;
d) термін "правила" охоплює всі положення, яким компетентний орган чи органи надали силу закону;
e) термін "здоров'я" щодо праці означає не тільки відсутність хвороби чи недуги; він охоплює також фізичні й психічні елементи, котрі впливають на здоров'я і безпосередньо стосуються безпеки й гігієни праці.
Розділ II.
Засади національної політики
Стаття 4
1. Кожний член Організації відповідно до національних умов і практики та після консультації з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників розробляє, здійснює та періодично переглядає узгоджену національну політику в галузі безпеки праці, гігієни праці й виробничого середовища.
2. Мета такої політики - запобігати нещасним випадкам і ушкодженню здоров'я, що виникають внаслідок роботи, в ході її або пов'язані з нею, зводячи до мінімуму, наскільки це обгрунтовано й практично здійсненне, причини небезпек, властивих виробничому середовищу.
Стаття 5
Під час проведення політики, передбаченої в статті 4 цієї
Конвенції, беруться до уваги, тією мірою, якою вони справляють вплив на безпеку та гігієну праці та виробниче середовище, такі основні сфери діяльності:
a) розроблення, випробування, вибір, заміна, монтаж, розміщення, використання та обслуговування матеріальних елементів праці (робочих місць, виробничого середовища, інструментів, механізмів та обладнання, хімічних, фізичних і біологічних речовин та агентів, трудових процесів);
b) зв'язок між матеріальними елементами праці й особами, які виконують роботу або контролюють її, а також пристосування механізмів, обладнання, робочого часу, організації праці й трудових процесів до фізичних і психічних властивостей працівників;
c) професійна підготовка, зокрема неодмінна подальша підготовка, кваліфікація і стимулювання осіб, зайнятих так чи інакше забезпеченням відповідного рівня безпеки та гігієни праці;
d) зв'язок і співробітництво на рівні робочої групи та підприємства і на будь-якому іншому відповідному рівні до національного рівня включно;
e) захист працівників та їхніх представників від дисциплінарних заходів внаслідок ужитих ними належним чином дій відповідно до політики, зазначеної в статті 4 цієї Конвенції.
Стаття 6
У ході розроблення політики, передбаченої в статті 4 цієї Конвенції, зазначаються відповідні функції та обов'язки державних органів, роботодавців, працівників та інших осіб у галузі безпеки та гігієни праці, при цьому враховуються як допоміжна роль таких обов'язків, так і національні умови та практика.
Стаття 7
У відповідні терміни переглядається становище в галузі безпеки й гігієни праці та виробничого середовища - цілком або лише деякі аспекти - з метою визначення основних проблем, виявлення ефективних методів їхнього вирішення й черговості вживання заходів, а також оцінки наслідків.
Розділ III.
Заходи на національному рівні
Стаття 8
Кожний член Організації за допомогою законодавства або правил
чи в будь-який інший спосіб, що відповідає національним умовам та практиці, і після консультації із заінтересованими представницькими організаціями роботодавців і працівників вживає заходів, потрібних для здійснення положень статті 4 цієї Конвенції.
Стаття 9
1. Втілення в життя законодавства й правил безпеки та гігієни праці та виробничого середовища забезпечується належною і відповідною системою інспекції.
2. Система контролю за втіленням у життя передбачає застосування належних санкцій у разі порушення законодавства й правил.
Стаття 10
Треба вживати заходів щодо консультування роботодавців і працівників для надання їм допомоги у виконанні юридичних зобов'язань.
Стаття 11
Для втілення в життя політики, передбаченої в статті 4 цієї Конвенції, компетентний орган чи органи забезпечують поступове виконання таких функцій:
a) визначення, якщо вид і міра небезпеки цього вимагають, умов, котрі регулюють проектування, будівництво та планування підприємств, введення їх в експлуатацію, значне їх переобладнання та зміну призначення, а також безпеку технічного обладнання, яке використовується в ході роботи, і застосування процедур, встановлених компетентними органами;
b) визначення виробничих процесів, речовин і агентів, контакт із якими треба заборонити, обмежити або поставити в залежність від дозволу чи контролю компетентного органу чи органів; беруться до уваги небезпеки для здоров'я, що виникають внаслідок одночасного контакту з кількома речовинами або агентами;
c) встановлення й застосування процедур, за якими роботодавці, а коли це потрібно, страхові установи та інші безпосередньо заінтересовані органи або особи, повідомляють про нещасні випадки на виробництві і професійні захворювання, а також подання щорічних статистичних даних про нещасні випадки на виробництві і професійні захворювання;
d) проведення розслідувань, коли нещасні випадки на виробництві, професійні захворювання чи будь-яке ушкодження здоров'я, що виникають у ході роботи або у зв'язку з нею, свідчать про серйозне становище;
e) щорічна публікація інформації про вжиті заходи відповідно до політики, зазначеної у статті 4 цієї Конвенції, про нещасні випадки на виробництві, професійні захворювання та про всі інші ушкодження здоров'я, котрі виникають у ході роботи або у зв'язку з нею;
f) застосування й розширення, з урахуванням національних умов і можливостей, систем вивчення хімічних, фізичних чи біологічних агентів з погляду небезпеки для здоров'я працівників.
Стаття 12
Відповідно до національних законодавства й практики треба вживати заходів з метою забезпечення того, щоб особи, які займаються розробленням, виготовленням, ввезенням, постачанням чи передачею механізмів, обладнання або речовин для професійного використання:
a) пересвідчувалися тією мірою, наскільки це обгрунтовано й практично здійсненне, що механізми, обладнання або речовини не становлять загрози безпеці й здоров'ю осіб, які правильно ними користуються;
b) подавали інформацію про правильний монтаж і використання механізмів та обладнання, а також про правильне застосування речовин і про небезпеки, пов'язані з використанням механізмів і обладнання, та про шкідливі властивості хімічних речовин, фізичних чи біологічних агентів або продуктів, а також інструктували щодо того, як слід уникати відомих небезпек;
c) проводили вивчення й дослідження чи будь-яким іншим
способом стежили за розвитком науково-технічних знань, потрібних для виконання положень пунктів a) і b) цієї статті.
Стаття 13
Працівникові, який залишив роботу і мав достатні підстави вважати, що вона становить безпосередню й серйозну небезпеку для його життя чи здоров'я, забезпечується відповідно до національних умов та практики захист від необгрунтованих утисків.
Стаття 14
Відповідно до національних умов і практики треба вживати заходів для сприяння внесенню питань безпеки та гігієни праці й виробничого середовища до програм освіти й професійної підготовки на всіх рівнях, зокрема до програм вищої технічної, медичної та професійної освіти, для задоволення потреб усіх працівників у галузі професійної підготовки.
Стаття 15
1. З метою забезпечення узгодженості політики, зазначеної в статті 4, та заходів для її проведення кожний член Організації, після консультації якомога раніше з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників, а також, у разі потреби, з іншими органами вживає відповідних до національних умов і практики заходів щодо забезпечення потрібної координації між різними органами та організаціями, уповноваженими здійснювати положення розділів II і III цієї Конвенції.
2. До цих заходів входить створення центрального органу, якщо цього вимагають обставини і дають можливість національні умови та практика.
Розділ IV.
Заходи на рівні підприємства
Стаття 16
1. Роботодавці повинні забезпечувати, наскільки це обгрунтовано й практично здійсненне, щоб робочі місця, механізми, обладнання та процеси, котрі перебувають під їхнім контролем, були безпечними і не загрожували здоров'ю.
2. Роботодавці повинні забезпечувати, наскільки це обгрунтовано й практично здійсненне, щоб хімічні, біологічні й фізичні речовини та агенти, котрі перебувають під їхнім контролем, були безпечними для здоров'я, коли вживано відповідних захисних заходів.
3. Роботодавці повинні, у разі потреби, надавати відповідні захисні одяг і засоби, щоб запобігти, наскільки це обгрунтовано й практично здійсненне, виникненню нещасних випадків чи шкідливих наслідків для здоров'я.
Стаття 17
У випадках, коли два або більше підприємства одночасно здійснюють діяльність на одному робочому місці, вони співпрацюють у справі застосування положень цієї Конвенції.
Стаття 18
Роботодавці повинні, коли це потрібно, вживати заходів у разі виникнення аварійних ситуацій та нещасних випадків на виробництві, зокрема належних заходів для надання першої допомоги.
Стаття 19
На рівні підприємства треба вживати заходів, відповідно до яких:
a) працівники в ході виконання роботи співробітничають з роботодавцем у справі виконання ним покладених на нього обов'язків;
b) представники працівників на підприємстві співробітничають з роботодавцем у галузі безпеки й гігієни праці;
c) представники працівників на підприємстві дістають належну інформацію про заходи щодо забезпечення їхньої безпеки та охорони здоров'я, вжиті роботодавцем, і можуть консультуватися зі своїми представницькими організаціями з приводу такої інформації за умови нерозголошення комерційної таємниці;
d) працівники та їхні представники на підприємстві дістають належну підготовку в галузі безпеки та гігієни праці;
e) працівники чи їхні представники або їхні представницькі організації на підприємстві наділяються відповідно до національних законодавства й практики повноваженнями розглядати всі аспекти безпеки й гігієни праці, пов'язані з їхньою роботою, і роботодавці консультують їх щодо цих аспектів; для цієї мети з обопільної згоди на підприємство може бути запрошено позаштатних технічних радників;
f) працівник негайно повідомляє свого безпосереднього начальника про будь-яку ситуацію, з приводу якої в нього є достатні підстави вважати, що вона створює пряму й серйозну загрозу його життю чи здоров'ю; доти, доки роботодавець, у разі потреби, не вжив заходів для її усунення, він не може вимагати, щоб працівники поновили роботу, де як і раніше зберігається пряма й серйозна небезпека для життя чи здоров'я.
Стаття 20
Співробітництво роботодавців і працівників та/або їхніх представників на підприємстві є основним елементом організаційних та інших заходів, яких вживають на виконання положень статей 16-19 цієї Конвенції.
Стаття 21
Працівники не несуть ніяких витрат у зв'язку із заходами з техніки безпеки та гігієни праці.
Розділ V.
Прикінцеві положення
Стаття 22
Ця Конвенція не переглядає будь-які чинні міжнародні конвенції чи рекомендації з праці.
Стаття 23
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилають Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.
Стаття 24
1. Ця Конвенція має обов'язкову силу тільки для тих членів Міжнародної організації праці, документи про ратифікацію яких зареєстрував Генеральний директор.
2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців від дати реєстрації Генеральним директором документів про ратифікацію двох членів Організації.
3. Надалі ця Конвенція набуває чинності для кожного члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації його документа про ратифікацію.
Стаття 25
1. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, після закінчення десяти років від дня, коли вона вперше набула чинності, може денонсувати її актом про денонсацію, надісланим
Генеральному директорові Міжнародного бюро праці і зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік від дати реєстрації акта про денонсацію.
2. Для кожного члена Організації, який ратифікував цю Конвенцію і протягом року після закінчення зазначених у попередньому параграфі десяти років не скористався передбаченим у цій статті правом на денонсацію, Конвенція залишатиметься чинною на наступні десять років, і надалі він зможе денонсувати її після закінчення кожного десятиріччя в порядку, передбаченому в цій статті.
Стаття 26
1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці оповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію і актів про денонсацію, надісланих йому членами Організації.
2. Оповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.
Стаття 27
Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй вичерпні відомості про всі документи про
ратифікацію і акти про денонсацію, зареєстровані ним відповідно до положень попередніх статей.
Стаття 28
У випадках, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона надає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції та розглядає доцільність внесення до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.
Стаття 29
1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачено іншого, то:
a) ратифікація будь-яким членом Організації нової,
переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від
положень статті 25, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови
набуття чинності новою, переглянутою конвенцією;
b) від дня набуття чинності новою, переглянутою конвенцією цю
Конвенцію закрито для ратифікації членами Організації.
2. Ця Конвенція залишається у будь-якому разі чинною за формою та змістом для тих членів Організації, які ратифікували її, але не ратифікували переглянутої конвенції.
Стаття 30
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.
