Хепі-енд чи просто енд?

Перша — досить різка заява Президента України Віктора Януковича під час спільної прес-конференції із Президентом Литви Далею Грібаускайте про те, що євроінтеграцію можуть «поставити на паузу». Друга — поява у деяких ЗМІ інформації з посиланням на джерело в секретаріаті ЄврАзЕС про те, що Віктор Янукович візьме участь у 32-му засіданні Міждержавної ради ЄврАзЕС 19 грудня. Цього дня у Києві заплановано проведення саміту Україна—ЄС, де очікувалося парафування Угоди про асоціацію з Євросоюзом.

Невже такі дії влади означають, що тепер ми «дружимо» зі східними наддержавними утвореннями (Митний союз, ЄврАзЕС, СНД), у яких беззаперечний один лідер — Росія? У Міністерстві закордонних справ на численні запити журналістів відповіли дуже дипломатично: з одного боку, повідомили, що Міністерство не готує жодних візитів Президента на 19 грудня, а з другого — вустами заступника міністра Павла Клімкіна, зазначили, що Україна не мала принципового наміру парафувати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом на саміті Україна—ЄС, який заплановано на 19 грудня. Чесно кажучи, було дивно почути таке висловлювання, бо ще в травні цього року міністр закордонних справ Костянтин Грищенко на прес-конференції у Львові заявив: «Ми працюємо, щоб завершити угоду про асоціацію до кінця цього року, тобто під час польського головування у ЄС». Потім, включно до кінця вересня, схожі переконання лунали з вуст більшості українських та європейських посадовців, причетних до зовнішньої політики нашої держави.

Звичайно, нескладно помітити, що «похолодання» між Києвом та Брюсселем сталося після вироку Юлії Тимошенко. Різкі заяви за ці останні півтора місяці, які лунали з обох столиць, з поодиноких перетворилися на численні, що, зрештою, погіршило й перспективи України наблизитися до ЄС, і Євросоюзу знайти ще одного надійного партнера на континенті. Європейці звинувачували українську владу в порушенні прав людини, політичних переслідуваннях опозиції, а наша влада вказувала, що ті грубо втручаються у внутрішні справи держави, а це неприпустимо.

Однак зараз усіх цікавить інше питання: чи буде хепі-енд у відносинах між Києвом та Брюсселем? Непряму відповідь на це запитання можна знайти в словах радника Президента Ганни Герман, яка в інтерв’ю УНІАН сказала буквально таке: «Треба зважати на ту обставину, що зараз визначальний етап переговорів України з ЄС та Російською Федерацією. І так буває у подібних випадках, що на дипломатичній шахівниці доводиться робити несподівані ходи. Й не завжди можна і треба їх пояснювати. Як усе це має сприймати суспільство? Треба просто вірити Президентові. Вірити, що він робить усе, аби вибороти для своєї країни найкращі умови, і що Президент зробить крок у той бік, який найбільше відповідатиме національним інтересам України».

Немовби почувши слова пані Герман, президент Польщі Броніслав Коморовський напередодні візиту до України таки зробив несподіваний хід, заявивши: «Є справи важливі й найважливіші. Проблема відносин між владою і опозицією, яка справді є проблемою в аспекті справи Юлії Тимошенко, — важлива. Але найважливішими, очевидно, є зміни України в багатьох сферах, у тому числі, в контексті відносин «влада — опозиція». На які ще поступки згодні піти наші західні сусіди, щоби не втратити союзника, покажуть найближчі кілька тижнів. Тож найцікавіше попереду.