Погодьтеся, саме слово «зона» у нас викликає одразу якусь пересторогу. Люди ж, які мешкають у так званих чорнобильських зонах, відчувають ще й певний психологічний дискомфорт, вони ніби сидять на валізах, готові в будь-який момент зрушити з місця, хоча насправді час відселень давно закінчився і ніхто нікого, звісно, переселяти не буде. То чи не краще здолати цей синдром і зажити нормальним життям? У цьому й має допомогти мешканцям трьох регіонів — Рокитнівського району Рівненської області, Богуславського, що на Київщині, а ще місту Коростень та Коростенському району Житомирщини — нова програма ПРООН. Саме тут здійснюватимуть пілотні проекти, спрямовані на допомогу місцевим громадам у питанні аналізу екологічної, економічної та соціальної ситуації і розробки плану подальших дій та розвитку цих земель. Як повідомили в представництві ООН в Україні, запрацює програма з нового року.

Проект розраховано на два роки, а його бюджет становить 200 тисяч доларів. Переважно його профінансує Польща, водночас деякі витрати ляжуть і на європейську спільноту та місцеві громади. Як зазначив старший програмний менеджер ПРООН (Програми розвитку ООН) Сергій Волков, ідеться не про зону відчуження, а про території, які належать до третьої та четвертої зон радіоактивного забруднення, а отже, мають усі шанси на повноцінне життя. Останніх 25 років ці території мають статус радіоактивно забруднених, незважаючи на те, що в більшості населених пунктів радіологічна ситуація з часом значно змінилася. Так, за даними радіаційного контролю, проведеного у 2006 році, понад 50 відсотків населених пунктів зі статусом забруднених могли б позбутися визначення «зона». Водночас радіація визнається серйозною екологічною проблемою місцевими органами влади і населенням загалом, тоді як інші проблеми, такі як несанкціоноване скидання відходів, забруднення води, неефективне споживання енергії тощо, недооцінюються, хоча саме вони виходять нині на перший план. А населення тим часом вважає себе приреченим на коротший термін життя, що, в свою чергу, породжує безпечне ставлення до власного здоров’я.

 

Одне слово, як стверджують експерти, проблеми наші лежать не так у радіологічній площині, як в економічній та екологічній. Якби у людей з’явилося зацікавлення в завтрашньому дні, життя налагодилося б. Тому нова програма ПРООН якраз і має на меті навчити людей, що мешкають на забрудненій території, давати собі раду. Для цього спеціалісти збираються провести моніторинг територій, виявити їхні слабкі місця і навчити стратегічного планування на перспективу.

— Перевірятимемо, зокрема, питну воду, викиди в атмосферу підприємств і транспорту, наявність сміттєзвалищ та їхній вплив на довкілля і, звичайно ж, радіацію. Потім цю інформацію мають оприлюднити, щоб і місцеве населення, і потенційні інвестори могли ознайомитися з реальною ситуацією для ухвалення рішення, а також для отримання допомоги міжнародних донорів, — каже Сергій Волков. — Ми також очікуємо, що місцеві громади проаналізують дані й вирішать, чи варті ті незначні подачки від влади у вигляді субсидій, які, до речі, з кожним роком міліють, того, щоб території не могли залучати інші фінанси, а отже, розвиватися.

Голова державного агентства України з управління зоною відчуження Володимир Холоша також вважає, що споживацьке ставлення аж ніяк не може повернути до життя вражені радіацією території з депресивного стану, для цього потрібні реальні дії. До речі, наша сусідка, Білорусь, поступово позбавляється такого синдрому, саме переводячи території до нормального існування.

Чому саме Польща вирішила допомогти здійснити цей проект, поділився Надзвичайний і Повноважний Посол цієї республіки Генрик Літвін.

— У 90-ті роки Польща отримала дуже велику допомогу, зокрема від Євросоюзу. І тепер, коли наші справи пішли на краще, ми хотіли і маємо таку потребу — віддавати. А оскільки Україна є найближчим і добрим нашим сусідом, дуже хочеться допомогти саме їй. На 2012 рік ми підготували 3,5 мільйона доларів для України. Ці кошти мають піти на різні проекти. Це і малі гранти, які реалізуються завдяки співпраці посольства з окремими організаціями в Україні, це і досить серйозні програми, що здійснюються на рівні держав. Однією з таких і є наша допомога в подоланні наслідків Чорнобильської катастрофи, каже Генрик Літвін.

Водночас, як зазначив ще один гість із Польщі — радник президент Єжи Осятинський, не можна здолати наслідки, якщо місцева громада не матиме цілей і чітких механізмів та орієнтирів, як це зробити. А для цього треба подолати синдром жертв Чорнобиля і тоді можна дійти думки, що ми є головними у розв’язанні наших проблем.

Одне слово, потрібна не політика розпорошення коштів на пільги, а чіткі дії із вкладання цих грошей у соціально-економічне відродження та стійкий розвиток постраждалих регіонів. Лише так люди зможуть стати повноправними господарями на своїх територіях.