Куди йде «аква віта» і чому боротьба з марнотратством не приносить результатів?
 
Марнотратність — абсолютно негативна риса, хоча б в якій сфері діяльності, поведінки людини вона проявлялася. Ми безмірно виражаємо почуття, даємо обіцянки, недбайливо, нерозважливо витрачаємо відпущені нам дні й роки, природні копалини, електроенергію, газ, воду. Але нерозсудливість у споживанні електроенергії та газу в останні роки бентежить: традиційна природна сировина для них явно висихає, забезпечення цими енергоносіями побутових і промислових споживачів обходиться дедалі дорожче. Облік витрати електроенергії й природного газу ведеться дуже скрупульозно, відносини постачальників зі споживачами-боржниками припиняються різко й безапеляційно. Марнотратність же відносно води нікуди не поділася. Хоча державна політика спрямована на боротьбу з нею, на ділі проходження офіційному курсу більше нагадує створення декорацій.
Річки, що розливаються вулицями і залиті підвали багатоповерхівок — звична для Донецької області картина. Як і подача води за графіком, тобто в суворо відведений час по кілька годин на добу, як відсутність води на верхніх поверхах, а в літній період — і в приватному секторі багатьох населених пунктів. Водопровідні труби пролягають під землею й після десятиліть експлуатації зазнають корозії. Більша частина водопровідних ліній — у горезвісних «хомутах», заміна особливо зношених ділянок проводиться фрагментарно, що поліпшує ситуацію на оновленому відрізку, але погіршує її в інших місцях.
«Коли підбиваємо підсумки, стає страшно...»
Горлівський відділ комплексного використання водних ресурсів (КВВР) Донецького регіонального управління водних ресурсів веде моніторинг водоспоживання Горлівки, Дзержинська, Єнакієвого, Сніжного, Тореза, Шахтарська і Шахтарського району (для сільськогосподарського зрошення й риборозведення в районі), моніторинг підприємств—постачальників питної води.
«У минулому, 2010 року, порівняно з 2009 роком, втрати води на території довіреного мені відділу збільшилися на 13,89 мільйона (!) кубометрів, — розповідає начальник підрозділу Анатолій Романенко (на знімку). — У басейні річки Сіверський Донець втрати збільшилися на 8,5 мільйона кубометрів, у басейнах річок Приазов’я — на 5,39 мільйона «кубів». Причому обсяги втрат води, відпущеної промисловим підприємствам, за рік змінилися незначно: у басейні річки Сіверський Донець вони збільшилися на 0,039 мільйона кубометрів, а в басейнах річок Приазов’я зросли на 0,013 мільйона кубометрів».
Втрати води, відпущеної житлово-комунальному господарству, у басейні Сіверського Дінця зменшилися на 3,88 мільйона кубометрів, водночас у басейнах річок Приазов’я — збільшилися на 5,376 мільйона кубометрів. «Дуже спантеличує те, що втрати обсягів води, що постачаються з каналу «Сіверський Донець — Донбас» Горлівському районному управлінню експлуатації каналу КП «Компанія «Вода Донбасу», збільшилися на 12,380 мільйона кубометрів. Не приховаю: навіть фахівців, котрі віддали роки життя роботі в управлінні водних ресурсів, ці цифри, а головне — тенденція, що чітко простежується, неухильного збільшення їх, — як громом приголомшують», — зізнається співрозмовник.
«Коли підбиваємо підсумки, — стає страшно, — зізнається фахівець відділу Валерія Процко. — Деякі міста «втрачають» понад дві третини річного забору води!»
Лічильники брешуть?
Офіційно основними причинами втрат мільйонів кубометрів води називають зношеність трубопроводів, аварійні ситуації на загальних водоводах, неукомплектованість аварійних бригад, ушкодження комунікацій, несанкціоновані врізання в трубопроводи. Однак Анатолій Іванович і його колеги як основні версії таких колосальних втрат води висувають використання водопровідних систем, які відслужили свій термін, і... неточність контрольно-вимірювальних приладів. Примітно, що фахівці не знають, яку з них поставити на перше місце.
«Не можуть такі мільйони кубометрів розтікатися по вулицях і дворах, заповнювати підвали багатоквартирних будинків! — упевнений Анатолій Романенко. — Річ тут, швидше, у погрішностях обліку спожитої води підприємствами, установами, населенням. Споживачі шукають для себе вигоду. Але за рахунок чого? Загальновідомо: дефіцит прісної води на Землі з кожним роком катастрофічно збільшується. Уже нині для багатьох народів він є основною причиною вимирання, змушує їх до міграції. За прогнозами вчених, у не надто віддаленому майбутньому вода стане, без перебільшення, на вагу золота. За території, на яких вона є, будуть вести війни. Чому в нашій країні у водокористуванні панує злочинна марнотратність?»
«Умільці» виявилися хитрішими
Облік споживання води промисловими підприємствами давно ведеться за допомогою спеціальних приладів. Постачальники живильної вологи пропонують установлювати аналогічне обладнання й приватним споживачам. Але народ давно зрозумів: у багатоповерхівках це справді вигідно, у приватному секторі — на шкоду собі. Як правило, під час так званої інвентаризації водокористування, у кожному дворі записується не менше однієї й не більше двох соток оброблюваної землі. Але багато хто з господарів обробляють і ділянки біля дворів, що не береться до уваги. Під час розрахунків за сотки лий воду хоч добу безперервно — сума від цього не зміниться. Зовсім інша справа — оплата по водоміру. Тієї суми, що платив при розрахунках за «сотки», не вистачить навіть на скромний полив протягом місяця. Тому «приватники» так неохоче йдуть на установку водомірів.
Багато хто з домовласників виявився ще «мудрішим». Встановили прилади обліку, але так, що враховується лише вода, що надходить у будинок. Отже, тим паче молодці: і з водолічильником, і з квітня по вересень, поливаючи город і сад, платять сущі копійки! Якщо ж у контролера, який буває раз на рік, виникнуть запитання, — відповідь під рукою: «Поливаю з колодязя!». Тільки відром робити це вже нікого не змусиш, а мотор для подачі води з колодязя на шланг — аж ніяк не енергоощадне обладнання. Але контролерів водоканалу ця тема зовсім не цікавить. До речі, наш контролер до цього літа й на лічильник не дивилася, просила хазяїнів самих сказати, скільки там «накрутило».
Скаржників на таких «умільців» у водоканалі не вітають. Керівник відділу реалізації одного з водоканалів заявила авторові статті таке: «А як на мене: хто як уміє — законно, незаконно — так нехай і користується». Погодьтеся, більш ніж дивна філософія для посадової особи, яка має дбати про повну оплату спожитої води. Логічно допустити, що на підприємствах і в установах «економів» не менше, ніж на приватних подвір’ях.
Донецька область.
Фото автора.