Рекордний урожай рису приніс аграріям Херсонщини фінансові втрати
 
Як і очікувалося, нинішньої осені аграрії Херсонщини зібрали такий урожай рису, яким тут не могли похвалитися за всі роки української незалежності. Він виявився навіть вищий за найоптимістичніші прогнози, становлячи більш як 56 тисяч тонн! Але як у нас заведено, рекордний урожай вийшов рекордним... і за своєю збитковістю. Хоча собівартість вирощування цієї культури в нинішньому році істотно зросла, оптові закупівельні ціни на рис-сирець упали майже одразу після оприлюднення інформації про блискучі види на врожай. І тепер рисівники кажуть про те, що в наступному році площі під цю культуру доведеться значно зменшити, щоб не розоритися остаточно.
— За собівартості кілограма рису-сирцю в 2,4 гривні зараз його нереально продати оптом дорожче, ніж по 2,2—2,3 гривні. Після минулого вдалого року, коли закупівельні ціни сягнули 3,2 гривні за кілограм, чимало сільгосппідприємств придбали свої технологічні лінії, щоб самостійно лущити й шліфувати зерна для їхньої переробки в готову до вживання рисову крупу. Однак і вартість крупи в опті знизилася до 4,2—4,5 гривні за кіло, ледве дозволяючи окупити виробничі видатки, — нарікає член постійної депутатської комісії Херсонської облради з аграрних питань і екології Володимир Ляшенко. — Все через те, що в енергетиків та меліораторів з’явилася згубна звичка: в розпал сезону в однобічному порядку переглядати вартість води та електроенергії, без яких рис не виростити. Ще в 2009 році кубометр води для заповнення чеків, що надходить із Північно-Кримського каналу, відпускався по 0,2 копійки за кубометр, і з районними управліннями зрошувальних систем ще можна було «поторгуватися».  Нині ціна зросла всемеро — досягла 1,5 копійки за куб. Причому подорожчання відбувається в розпал польових робіт, і нас просто ставлять перед фактом: викладають на стіл договір і кажуть: «Або підписуй, або залишайся без води». Здається, за таких цінових «ножиць» агрофірми Херсонщини змушені будуть в 2012 році скоротити площі під рис більше, ніж наполовину. А отже, на внутрішньому ринку виникне його дефіцит, який доведеться заповнювати за рахунок ввезення великих партій імпортного рису, й витрачати на це валюту. Виходить, спершу ми, не покладаючи рук і недосипаючи ночами, «боролися за врожай». А сьогодні «боремося»... уже з урожаєм.
Найпростішим виходом для аграріїв сьогодні було б на кілька місяців «загальмувати» реалізацію врожаю, сподіваючись на подальше збільшення закупівельних цін. Однак ряснота, що «обрушилася» на них, не дає змоги це зробити. 
Більшості рисівницьких підприємств просто немає де зберігати таку величезну кількість рису, а на оренду додаткових складів бракує коштів. Тож левову частку «білого золота» їм все одно доведеться віддавати перекупникам за безцінь, хоч би як хотілося його «притримати» і згодом одержати більше.
Найприкріше, що від стрімкого падіння оптових цін на український рис пересічні українці особливо нічого не виграють. У Херсонській області, що є одним із центрів вітчизняного рисівництва, рисова крупа   вроздріб реалізується по 9—13 гривень за кілограм. Тобто на ціні виробника різні посередники в комерційному ланцюжку накручують ще одну, а то й дві ціни! А наївні херсонські покупці ще й дивуються: і чого це рис, привезений за  десяток тисяч кілометрів, з Таїланду або В’єтнаму, виявляється не набагато дешевшим за той, котрий виростили в нас під боком?
ДО РЕЧІ
У 2010 році площа рисових плантацій на Херсонщині становила 7,9 тисячі гектарів, з яких удалося зібрати 43,4 тисячі тонн білих зерен. Середня врожайність становила 55 ц/га. В 2011-му під рис відвели вже понад 8 тисяч гектарів, з яких намолочено 56, 23 тисячі тонн рису за середньої урожайності 69,2 ц/га. Торік собівартість кілограма рису-сирцю становила 1,7—1,8 гривні за кілограм, оптова закупівельна ціна на регіональному ринку — 3—3,2. Нинішнього року — 2,4 і 2,2—2,3 гривні відповідно.