М’ясний ринок продовжує дивувати різкими стрибками цін

Цього разу стрибок неприємний — вгору. За даними Хмельницького обласного управління статистики, м’ясо та м’ясопродукти потрапили у список харчів, що найбільше подорожчали з початку року. І хоча загальний індекс споживчих цін по області є дуже скромним, він становить менше 104 відсотки, і цей показник навіть нижчий від загальноукраїнського, проте реальна вартість харчів не перестає дивувати покупців. Ще влітку сало на базарних рядах можна було купити по десять гривень за кілограм і навіть дешевше. Нині його вартість доходить до 35 гривень за кілограм. Як таке збільшення у кілька разів вкласти у кілька відсотків, що пропонує прокрустове ложе статистики, незрозуміло. Так само важко знайти відповідь на запитання, чому так подорожчав цей продукт.

Зранку — товар привізний, під обід — свій

Кожен українець вже від народження є неабияким експертом з питань сала, проте навіть дуже добрі господині губляться перед «сальною» пропозицією. Від них тільки й чути розмови про те, що справжнього домашнього сала на базарі вже не знайти. Замість нього — гори такого, що не мають ні смаку, ні аромату і нагадують мило. Продавці намагаються переконати кожного, що кабанчик домашній, проте покупці вже навчились відрізняти український товар від привізного. Та й реалізатори добре знають, хто чим торгує. Хоча інформація не є офіційною, проте розповідають, що кожного дня на ринок завозиться кілька десятків імпортних тушок. Такий товар трохи дешевший від тих поросят, що заготовачі привозять із навколишніх сіл. Тому на базарі вже склалось неписане правило: зранку продається хоч дешевший, але гірший товар. І лише потім на прилавки виставляється «домашнє» сало та м’ясо. Усе це можна було б розцінити як хитрощі місцевого торгового «менеджменту», якби ситуація не відображала загальні тенденції на м’ясному ринку, на який дедалі важче пробитись вітчизняному виробнику.

Хоча в області постійно наголошують на позитивних тенденціях у тваринництві. Так, голова ОДА Василь Ядуха, виступаючи перед аграріями краю напередодні професійного свята, зазначив, що серед інших областей Хмельниччина посідає друге місце за кількістю поголів’я великої рогатої худоби, а також четверте місце з виробництва молока. Тільки протягом цього року чисельність великої рогатої худоби зросла на три тисячі голів, овець і кіз — на тисячу, а птиці — на півтора мільйона. Водночас обсяг реалізації м’яса збільшився на 26 відсотків.

Цифри, начебто, оптимістичні. Та це лише на перший погляд. Бо, скажімо, про свинарство не згадувалось взагалі. І не дивно. Тут похвалитись нічим. Та й взагалі, якщо вдатись до детальнішого аналізу, стає зрозумілим, що не все так добре у тваринництві.

Не всякою цифрою будеш ситий

Обласне управління статистики малює зовсім іншу картину. На початок жовтня в господарствах усіх категорій утримувалось корів на піввідсотка менше, ніж торік, а кількість свиней скоротилась на тринадцять відсотків. І це при тому, що свинарство завжди вважалось такою галуззю, яка може значно скоріше віддавати вкладені інвестиції, ніж, скажімо, молочне скотарство. Щоправда, за цей же час у господарствах справді виробили понад 48 тисяч тонн м’яса у живій вазі, і це дещо більше, ніж торік. Але ж не забуваймо, що м’ясо м’ясу різниця. І якщо на прилавках стало більше курячих стегенець, то свинячий окорок від цього не подешевшає.

Крім того, не варто забувати, що все вирощене у «цифрах», це ще не те, що продано з торговельного прилавку. Так, загальний обсяг реалізованої аграрними підприємствами продукції зріс майже на п’ятдесят відсотків, і це можна вважати справжньою перемогою для виробничників, бо, врешті-решт, що більше продавали, то більше змогли заробити. Та варто поглянути на структуру цих продаж, щоб зрозуміти, що споживачеві ранувато святкувати перемогу. Частка продукції рослинництва в загальній вартості проданого становила понад дві третини, а тваринництва — лише 26 відсотків. А ще рік тому це співвідношення мало дзеркально протилежний характер, бо тоді молочно-м’ясна частка була ледь не втричі більшою.

Легко зрозуміти, що не кожною цифрою будеш ситий. Хоча б як ми пишались нашими валовими приростами, важливим залишається те, скільки і чого реально продано і спожито. Тому, якщо простежити далі ланцюжок продаж і споживання, то з’ясується, що переробні підприємства закупили від усіх категорій сільськогосподарських виробників лише 7,6 тисячі тонн живої ваги худоби та птиці. А це майже наполовину менше від торішнього. Не дивно, що переробникам доводилось самим рятуватись, і вони виростили самостійно ще майже шість тисяч тонн живої ваги, практично наздогнавши аграріїв. Якщо й далі йти таким шляхом, то скоро селяни взагалі можуть залишитись без роботи.

Чому ж свинарству, яке завжди вважалось однією з найвисокорентабельніших галузей, що вміє швидко віддавати вкладені гроші, так важко виживати в наших умовах?

Тіньова шкварка: несмачна, але вигідна

Час від часу галузь переживає свій бум. Як правило, він спостерігається одразу за тим, як ціна на свинину доходить до максимуму. Тих же, хто готовий планомірно і постійно займатись цією справою, вкладати кошти в її розвиток, не так вже й багато. Агрохолдинг VІTAGRO — один з небагатьох, хто наважився на серйозні інвестиції. У селі Свіршківці вони витратили півтора року на реконструкцію старих корівників. Час і гроші витратили недарма: у новому свинокомплексі одразу з’явилось до восьмисот свиноматок. Компанія пішла й на те, щоб закупити датських породистих поросят, а це також чималі витрати. Разом із тваринами у Свіршківці приїхали і нові технології — підлога з підігрівом, автоматичний душ, дозована подача збалансованого корму і води у годівницях... Все це дасть змогу вже за кілька місяців отримати перший приплід. І поки поросята підростатимуть, у сусідньому селі завершуватиметься будівництво відгодівельного комплексу.

За таких масштабів капіталовкладень і організації виробництва  можна не сумніватись, що компанія швидко почне отримувати прибутки від свинарства. Якщо тільки вітчизняний ринок не принесе якихось несподіваних сюрпризів. Та, на жаль, подібні господарства не стали правилом для галузі. Навіть у тих хазяйствах, що вже не перший рік займаються вирощуванням свиней, не перестають дивуватись різким коливанням цін. Причому не тільки на вироблену продукцію.

Керівник СТОВ «Старт» у Теофіпольському районі Герой України Василь Петринюк, який також може похвалитись вмілою організацією роботи саме в цій галузі, не перестає з року-в-рік повторювати: «Доти, поки ціновою політикою керуватиме  тіньовий бізнес, а не держава, доти не можна буде говорити про рентабельність не тільки свинарства, а й будь-якого аграрного виробництва. І поки селянин миритиметься з тим, що продаватиме закупівельникам кілограм живої ваги менш як за шістнадцять гривень за кілограм, а вартість м’яса на ринку доходитиме до шістдесяти гривень, доти він буде бідним, м’ясо дорогим, а покупець — неспроможним купити цей продукт».

А поки що м’ясний ринок залишається переповнений не так товаром, як парадоксами. Бо українці змушені купувати те сало, що нагадує мило і яке їм зовсім не смакує. «Скоростиглі» свині, яких і продавці вже встигли охрестити хортами, швидко забивають наші прилавки. А підсмалений соломою кабанчик, у якого сало на добру долоню, не може конкурувати із цим привозним товаром. Прикро, але тіньова шкварка виявилась набагато рентабельнішою, ніж чесне ведення господарства. Якщо держава не хоче втрутитись у ситуацію, то ми й надалі жуватимемо тільки її.

Хмельницька область.

Професіонали майстерно зачищають кістки, залишаючи їх «голими». Але й на такий продукт знаходиться свій покупець.

Фото автора.