У селі Піддубці Луцького району 28 жовтня з ініціативи та коштом народного депутата України від Партії регіонів Анатолія Горбатюка встановлено пам’ятник на честь земляка — Героя Радянського Союзу Миколи Марачевича.

Помилка, що стала путівником у минуле

Навесні минулого року до 65-річчя Перемоги за фінансової підтримки народного депутата України від Партії регіонів Анатолія Горбатюка в Луцьку було випущено плакат, присвячений Героям Радянського Союзу, удостоєним високого звання за подвиги, звершені на Волині, народженим в області і тим, які проживали на її території. Це був підсумок тривалої пошуково-краєзнавчої роботи, здійсненої директором Волинського регіонального музею українського війська та військової техніки Ігорем Пасюком та помічником народного депутата Геннадієм Гульком.

Плакат розіслали в усі школи і клубні установи області, музеї, військові частини. Кілька таких плакатів потрапили і в Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років. Через деякий час звідти повідомили, що, на жаль, у плакат потрапили імена не всіх героїв, зокрема, там немає уродженця села Піддубці Луцького району Миколи Діонісовича Марачевича.

Читаючи це повідомлення, Анатолій Горбатюк пригадав, що колишній директор Піддубцівської школи Федір Тимченко розповідав про сім’ю Марачевичів, яку знали в селі на початку минулого століття. Але Перша світова війна майже вщент знищила Піддубці, і в вирі життя загубилася ця проста селянська родина. Нові пошуки Анатолія Горбатюка і краєзнавців незабаром дали результат. Завдяки цьому мешканцям Піддубців стала відома доля їх знаменитого земляка.

Через полум’я двох воєн

Як з’ясувалося, народився Микола Марачевич 25 березня 1905 року в селі Піддубці тодішнього Луцького повіту в селянській сім’ї. Після закінчення школи працював на залізничній станції Бобринець теперішньої Кіровоградської області. У 1919-му вступив добровольцем до Червоної Армії. Брав участь у громадянській війні у складі 174-го прикордонного полку. У 1930-му закінчив кавалерійську школу імені Будьонного. Подальшу службу проходив на Далекому Сході. У 1940—1941 роках Микола Марачевич — слухач курсів із вдосконалення керівного складу при Академії моторизації та механізації РСЧА. Після їх закінчення був направлений на посаду начальника відділення штабу 19-ї танкової дивізії 22-го механізованого корпусу Київського особливого військового округу, який з початком війни став Південно-Західним фронтом. 22 червня 1941 року корпус вступив у бій із фашистами на Луцькому напрямку.

Микола Марачевич — учасник танкової битви під Луцьком—Рівним—Бродами—Дубно. Після невдалих боїв і розформування 19-ї танкової дивізії направлений до штабу 22-го мехкорпусу Західного фронту заступником командира корпусу по тилу, а згодом призначений заступником командира 45-ї механізованої бригади 5-го механізованого корпусу Степового (з 20 жовтня 1943 року — 2-го Українського) фронту. Учасник Сталінградської битви.

Командир 45-ї механізованої бригади 5-го механізованого корпусу 6-ї танкової армії 2-го Українського фронту підполковник Марачевич візначився під час форсування річок Гірський Тікич та Південний Буг. Частини бригади перші форсували Дністер, а 19 березня 1944 року брали участь у визволенні міста Могилів-Подільський, що на Вінниччині. За мужність і героїзм, виявлені під час форсування Дністра і визволення Могилів-Подільського, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 травня 1944 року Миколі Діонісовичу Марачевичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У липні 1944 року його направили слухачем Московських академічних курсів удосконалення офіцерського складу, які закінчив у грудні 1945 року. В армії полковник Марачевич служив до 1953 року у складі військ Туркестанського військового округу. Був нагороджений медаллю «Золота Зірка», двома орденами Леніна, орденами Червоного Прапора, Олександра Невського, Великої Вітчизняної війни І ступеня, Червоної Зірки, багатьма медалями. Помер Микола Марачевич 7 квітня 1982 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві.

Повернувся на Батьківщину в граніті

Одразу, тільки-но стало відомо про місцеве коріння Миколи Марачевича, народний депутат України Анатолій Горбатюк загорівся ідеєю вшанувати відомого земляка, встановивши на сільському Меморіалі слави пам’ятник герою. Врочистості призначили на 28 жовтня — 67-ту річницю визволення України. На мітинг з нагоди відкриття пам’ятника прийшли жителі Піддубець, голова Луцької райдержадміністрації Володимир Демчук, голова обласної ветеранської організації Микола Капітоненко, уродженець села депутат обласної ради Петро Олешко, учні місцевої школи.

Врочистості вступним словом відкрив сільський голова Піддубець Борис Горбатюк, який відзначив ратний подвиг Миколи Марачевича та інших вихідців із Піддубців у Великій Вітчизняній війні. Народний депутат України Анатолій Горбатюк, який профінансував цей патріотичний проект, передав місцевій школі стенд, де розповідається про Миколу Марачевича.

Того ж дня на стадіоні села Піддубці відбувся футбольний турнір пам’яті Героя Радянського Союзу Миколи Марачевича. Найсильнішою серед чотирьох команд виявилися спортсмени села. Відтепер цей турнір стане традиційним.

Як розповів помічник народного депутата Геннадій Гулько, Героями Радянського Союзу стали п’ять уродженців Волині. Трьом із них — Івану Соколу (село Старий Чорторийськ Маневицького району), Василю Киричуку (село Словатичі Ківерцівського району) та Миколі Марачевичу (село Піддубці) на їх малих батьківщинах вже встановлено пам’ятники. Тож Анатолій Горбатюк має намір відновити справедливість і спорудити пам’ятники ще й вихідцю із селища Турійськ Анатолію Коломойцеву та Йосипу Бєлих, який народився в селі Комарів Турійського району.

Що ж до згадуваного вище плаката, то, за інформацією, наданою директором Волинського регіонального музею українського війська та військової техніки Ігорем Пасюком, до 83 розміщених там прізвищ героїв вже можна додати ще 25 віднайдених протягом останніх півтора року.

 

Волинська область.