Усього вдосталь і водночас чогось бракує

Статистика показала, що люди продовжують захищатися від ризиків, пов’язаних із огріхами вітчизняного реформаторства, скуповуючи американську валюту. Жовтневий викуп — не рівня вересневому (тоді придбали на 2 мільярди більше, ніж продали), однак проти середньорічного показника це також свого роду антирекорд. З другого боку — чимало обмінників не вбачають сенсу у витратах, які вимагають нові правила роботи, — зачиняються. Отже, запроваджена Нацбанком паспортизація при здійсненні валюто-обмінних операцій змушує сумніватися в оприлюдненому позитивному впливі на золотовалютні резерви. Як виходив долар у «тінь», так і виходить. Невтішне сальдо купівлі-продажу валюти обумовлене не одними апетитами тіньового ринку, а ще й потребами погашати валютні кредити, добра половина з яких кваліфікується як проблемні, а також суто житейськими потребами (на лікування, відпочинок, тощо). Водночас саме тіньовий сектор після того, як почав діяти Податковий кодекс, згорнувся їжаком стосовно будь-яких ініціатив, покликаних його вдосконалити.

У парламенті вже з’явилася низка законопроектів, які, справді, здатні прислужитися у боротьбі за «освітлення» ринку. Приміром, пропонується звільнити від ПДВ операції з поставки Нацбанку золота та інших дорогоцінних металів, що може зменшити попит на валюту. Бо така міра збільшить прибуток продавця на суму цього податку, отже, спонукатиме імпортерів чи ломбарди торгувати з державою, а не з приватниками. З громадян, які понесуть золото державі, пропонується не стягувати податок на доходи. Малоймовірно істотно зрушити обсяги резервів регулятора, в яких золота — кіт наплакав, але вже добре, що продавці можуть побачити бодай ціновий стимул. Той факт, що торік Нацбанк не одержав і п’яти кілограмів золота, промовисто вказує на його відсутність.

Законопроект знаковий, бо перегукується з іншим. Нацбанку можуть надати широкі повноваження з розробки, видобутку й використання дорогоцінних металів для поповнення золотовалютних резервів. То правда, що розробка лише одного Клинцівського родовища (на Кіровоградщині) здатна збільшити золотий запас на 30 тонн, що в діючих цінах тотожно 1,6 мільярда доларів США. Проте, як то кажуть, дай Боже, нашому теляті... Скептики перепитують: «Де гарантія, що Нацбанк справлятиметься з видобутком золота успішніше за професійних рудокопів, які за 20 років спромоглися «напісочити» не більше однієї тонни золота?!»

Про нього заговорили саме тому, що відчувають недобре через брак гривневих ресурсів у банків. Головно через це падають продажі боргових зобов’язань уряду — облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП). Фінансові негаразди на європейському ринку знижують попит на ОВДП навіть із боку банків з іноземним капіталом. Валютна виручка не рятує — за дев’ять місяців імпорт перекрив експорт уже на 4,3 мільярда доларів США. Такі тенденції уже підняли вартість кредитів для підприємств і громадян до непристойного рівня, обидві разом — примусили захищатися від девальвації і підприємства, і громадян, на яких вони працюють. Банкам бракує гривневої ліквідності, підприємствам — кредитів, і це гальмує темпи економічного розвитку. Переможні реляції глави Нацбанку Сергія Арбузова про низьку інфляцію і високий рівень ВВП — тішать, але не покращують реалій. Він каже, що очікується позитивний платіжний баланс за підсумками року. Якщо імпортний газ даватиме економію 6 мільярдів доларів, як запевняє Прем’єр-міністр Микола Азаров, то напевно. Але від того виграють лише споживачі, платоспроможність яких зростає, а не падає, великий, а не середній та малий бізнес. ВВП за підсумками 10 місяців зріс на 5,5 відсотка? Справді, він зумовлений інвестиційним попитом у банківській сфері, сільському господарстві, машинобудуванні та на будівництві й транспорті але не залишає по собі адекватних розмірів податкових надходжень, а відтак і нової якості соціального забезпечення.

Темний штрих звітного тижня — голодовки та протести чорнобильців і афганців у Донецьку й Харкові, яким скоротили пільгові пенсії. Якщо винести за рамки політичні інтриги, в сухому залишку — чиста економіка, яка полягає в штучному скороченні платоспроможного попиту споживачів товарів і послуг малого та середнього бізнесу. Адже великий бізнес торгує газом, металом і добривами, а малий та середній — товарами широкого вжитку і продуктами харчування.

Даруйте, забув: великий бізнес ще торгує грішми. Достатньо зайти у вагон метрополітену — всі стіни обвішані пропозиціями вигідно вам позичити на рік, на місяць, до «получки» тощо. Обсяги споживчого кредитування швидко наближаються до тих, які завели країну в кризу три роки тому, вони вже сьогодні дисонують монетарній політиці Нацбанку, вказуючи на суттєвий дисбаланс у виробництві й споживанні. До реального сектору економіки кредити не доходять, хоч вони є чи не єдиною підоймою для розвитку. Зростання промислового виробництва, до слова, як я і передбачав, уповільнилося ще дужче (до 4,7 відсотка проти відповідного періоду минулого року). Отже, якщо так торгувати грішми, як цього року, то вже наступного економічне зростання можна звести нанівець. Це по-перше. Якщо не переорієнтувати споживача на українську продукцію і виробника — на внутрішній ринок, то прірва між доходами найбагатших і найбідніших дедалі зростатиме. Це, по-друге. Якщо не відмовитися від прожиття в борг, то стабільність, про яку ведуть урядовці, завжди буде відносною. Це по-третє.