Дефіцит питної води на Запоріжжі становить 500 тисяч кубометрів на добу. Він особливо відчувається на півночі та південному заході області. Але ні на державному, ні на обласному рівні немає належного фінансування для вирішення цієї нагальної проблеми.

Криниця таки не висохне

Село Верхня Криниця Василівського району ще з весни залишилося без води. А вся справа в тому, що єдина в цьому населеному пункті (на 420 осель) свердловина, яка використовувалася без усякого ремонту півстоліття, вийшла з ладу. Рівень води впав зі 126 до 132 метрів, і насос, не розрахований на таку глибину, дав збій. Довелося шукати кругленьку суму та залучати для ремонту фахівців із сусіднього райцентру. Однак вода в колонках тоді не з’явилася, бо не вдалося витягти старий фільтр зі свердловини. Треба було бурити іншу. От тільки на це необхідно було 282 тисячі гривень...

Селяни тим часом купували воду, яку доставляв автоцистернами Василівський цех водоканалу. Бочка коштувала 250 гривень. Але ж та вода — технічна, вона годиться лише для того, щоб напоїти худобу та помитися. До того ж її треба в чомусь зберігати. Хто мав гроші — викопав собі басейн (басейнами в запорізьких селах називають вириті в землі та забетоновані резервуари для зберігання води). Та тільки шість з «хвостиком» тисяч гривень на таку розкіш знайшлися далеко не в кожного, тим паче що переважна більшість мешканців Верхньої Криниці — люди непрацездатного віку. Потерпаючи від спраги, селяни змушені були збирати та використовувати дощову воду, а дехто, в кого власний транспорт, навіть їздили по неї в райцентр і набирали з колонок.

Урешті-решт спеціальна районна комісія визнала становище з водопостачанням села надзвичайним, згодом її висновки підтвердила вже обласна комісія. І тоді голова Запорізької ОДА підписав розпорядження про виділення двохсот тисяч гривень із резервного фонду на буріння нової свердловини у Верхній Криниці. Ще 26 тисяч надійшли з районного бюджету, решту коштів громада знайшла сама.

Хай там як, цей населений пункт таки отримав воду.

Не було, немає і не буде

А от що робити мешканцям інших сіл, де споживають виключно привозну воду? А їх, за підрахунками, на Запоріжжі майже дві з половиною сотні. Для того, щоб помитися, випрати одяг, напоїти худобу, людям доводиться запасати її на місяці вперед, збирати дощову й талу снігову. Раніше, коли існували колгоспи та радгоспи, з водопостачанням було легше, та й обходилося воно значно дешевше. Тепер — інакше: щоб одержати бочку води, треба викласти досить кругленьку суму. Подекуди, щоправда, фермери та агрофірми завозять мешканцям сіл воду в рахунок оплати за користування земельними паями, однак паї є не в усіх.

На багатьох селянських подвір’ях викопані криниці, але та рідина, якою вони наповнені, — солона, гірка й надзвичайно жорстка. Нею навіть руки як слід не вимиєш.

— Усе життя прожила я ось у таких нелюдських умовах, — розповідає 79-літня жителька с. Замістя Чернігівського району Меланія Сиплива. — Ні помитися, ні напитися, бо владі це не болить.

— На нас просто махнули рукою, — бідкається інший мешканець Замістя Василь Скидан. — На Євро-2012 влада знаходить мільярди, а на спраглих громадян у неї грошей немає. А якщо подумати, то чи ж до Євро нам із такими проблемами?

Погодьтеся, претензії та образи людей цілком зрозумілі.

Підземні джерела «втікають»

Мало того, що з водозабезпеченням в області такі серйозні проблеми, то ще й рівень артезіанських вод щороку знижується на півтора—два метри. Подібне явище спостерігається в Кам’янсько-Дніпровському, Михайлівському, Василівському, Веселівському, Оріхівському, Токмацькому та Великобілозерському районах. Свердловини доводиться поглиблювати, багато які з них можуть будь-коли вийти з ладу. Як свідчать фахівці, без підземних вод ризикує залишитися третина області. Ця біда з’явилася з пуском у 1970-х роках Запорізького залізорудного комбінату. Видобуток руди тут ведеться з великих глибин, шахти розсікають Бучацький, Сарматський, Нижньокрейдовий водоносні горизонти, з яких використовують воду. Вода, яка могла б бути у водогонах, стікає в шахти, її потім відкачують уже забруднену від контакту з рудою і шахтною технікою та зливають в Утлюцький лиман.

Про якість краще не питати

Із 949 населених пунктів області в 427 змушені користуватися умовно питною водою, тобто неякісною. Так оцінюють ситуацію в Міністерстві охорони здоров’я України. Запорізький регіон вважається одним із тих, де найнапруженіше становище з якістю води. Як і в інших промислових областях, тут відбувається активне забруднення водних об’єктів несанкціонованими викидами підприємств у водойми та колектори господарсько-побутових стоків, а також стічними водами звалищ твердих побутових та промислових відходів.

До того ж точно не відомо, настільки запорізька вода погана, бо в Україні її якість контролюється лише за 28 показниками, тоді як у Євросоюзі — за 63.