«Необхідно мінімізувати каральний прес на суспільство. Адже в окремих випадках правоохоронці навіть свідомо йшли на порушення законодавства для покращення статистичних даних», — повідомив нещодавно на колегії МВС, присвяченій підведенню підсумків роботи відомства за дев’ять місяців, уже екс-міністр Анатолій Могильов. Чи буде виконане керівниками ГУМВС України в областях таке прохання, невідомо. За інформацією правозахисників, поки що статистика невтішна. Адже з початку року від насилля в міліції постраждало близько 900 тисяч громадян, 32 особи загинули в РУВС. Найбільше таких злочинів зафіксовано в Донецькій, Київській, Харківській областях та в Криму.
«Спочатку вартові порядку поклали мене на підлогу, потім роздягли догола. Вони зв’язали мені руки та ноги, а потім прикріпили дроти до моїх пальців на руках і ногах. Вони включили генератор на вулиці, дроти проходили через вікно на першому поверсі — дроти, багато дротів, які були прикріплені до мене. Я був мокрий. Коли приїхала «швидка допомога», вони витерли піну з мого рота», — це жахливе свідчення громадянина України Олександра Рафальського наведено у звіті міжнародної правозахисної організації Amnesty Іnternatіonal. Чоловік стверджує, що зазнав тортур в одному з відділів міліції у 2001 році. Правоохоронці в такий спосіб намагалися примусити його до зізнання в убивстві — злочині, за який він досі відбуває довічне ув’язнення. Правозахисна організація дійшла висновків, що навіть через 10 років проблема тортур в українській міліції залишається невирішеною.
Прикладом цього є історія, яка трапилася нещодавно з мешканцем Чернівців Дмитром Г. Правоохоронці затримали чоловіка за підозрою у незаконному заволодінні транспортним засобом. Протягом трьох днів над ним знущалися працівники міліції. Принаймні про це стверджують його рідні. З їхніх слів, чоловік провів ніч у кайданах, прикутий до стільця. Правоохоронці змушували написати явку із зізнанням, застосовували психічне насилля над ним. Крім того, погрожували, що родина не знає і не дізнається про його місцезнаходження. Перебуваючи в стресовому стані без їжі та води, усвідомлюючи, що життю загрожує смертельна небезпека, Дмитро підписав явку з повинною. Нині він перебуває у СІЗО.
На жаль, такі випадки в країні не поодинокі. За інформацією Української Гельсінкської спілки з прав людини (ГСПЛ), в 2010 році в країні під час утримання під вартою загинула 51 людина. Найрезонансніший випадок — смерть 19-річного студента Ігоря Індила в одному з київських райвідділів міліції. Розслідування справи не завершили й досі. В свою чергу, секретаріат Уповноваженого Верховної Ради з прав людини заявляє, що в тому році вони отримали п’ять тисяч скарг за катування та інші види жорстокого поводження працівниками міліції. Однак у МВС своя статистика. В листі до правозахисної організації Amnesty Іnternatіonal від липня 2011 року відомство зазначило, що в 2010 році прокуратура розглянула лише 40 випадків смерті затриманих. У 16 із цих випадків порушили розслідування.
Правозахисники вже вкотре закликають українську владу створити незалежний орган для розслідування випадків порушення прав людини з боку правоохоронців і притягнути винних до кримінальної відповідальності.
