Закон про статус гірських населених пунктів в Україні виконується лише на 20 відсотків, вважає голова Старосамбірської районної ради на Львівщині Володимир Горбовий. І пропонує альтернативу: прийняти закон про розвиток гірських територій.

— 30 років тому у Старосамбірському районі Львівської області проживало 100 тисяч населення, нині — 78. Працездатних — 45 тисяч. Відкинемо вісім тисяч школярів і дві тисячі дошкільнят. Решту — пенсіонери, — підраховує Володимир Горбовий, голова Старосамбірської райради. — Район старіє. Молодь виїжджає на заробітки. А тепер візьмемо приміські райони біля Львова. Всі вони перевалили за 100 тисяч, хоч 30 років тому мали по 60-70 тисяч. Люди самі голосують, де їм краще жити.

— Вас учетверте обрали головою Старосамбірської райради. Хто краще за вас може знати проблеми краю? Як нині виживають жителі гірського і одночасно прикордонного району Львівщини?

— Це для мене самого загадка. Реструктуризація економіки після здобуття незалежності для гірських районів відбулася не в кращу сторону. В усі часи були хвилі міграції: і за Австро-Угорщини, і за Польщі, і в роки СРСР. І тепер багато людей виїхало за кордон. Нині міграційні хвилі приводять до зникнення багатьох населених пунктів з карти України. Для прикладу можу навести село Мшанець. Двадцять років тому в прекрасній школі тут навчалося 200 учнів, сьогодні — чотири. Без війни, без голоду, без епідемії зникають цілі села.

Усі наші біди з двох причин: перша — ми гірський район, друга — ми ще розташовані на кордоні з Польщею. Прикордонну смугу з Європейським Союзом я називаю лінією вимирання. Всі села біля кордону закінчуються тупиком. Шансів на розвиток вони не мають. Щоправда, якщо будувати невеличкі пункти пропуску, території оживають. Починається життя, розвивається економіка, появляється близько тисячі робочих місць. У нас лісистий район. Ми провели цікаве дослідження, де найбільше самовільно вирубують дерев. Виявляється, біля пунктів пропуску найменше нищать деревину. Люди мають альтернативу: або красти ліс, або переїхати через кордон і заробити на прожиття.

— У 1995 році був прийнятий Закон «Про статус гірських населених пунктів». На ваш погляд, наскільки ефективним він виявився?

— На жаль, прийнятий парламентом закон діє тільки в тій частині, яка стосується виплати бюджетникам і пенсіонерам двадцяти відсотків надбавок за проживання в гірських районах. Решта прийнятих рішень залишились на папері.

— Про що конкретно йдеться?

— Насамперед мали виділяти кошти на облаштування територій. По-перше, на прокладання доріг в горах, які в нас дуже важко будувати і утримувати. А нема доріг, не буде інвестицій. Хто до нас піде? По-друге, на інформаційні технології, засоби зв’язку. Ви знаєте, як в горах працюють мобільні телефони. Ще мали виділяти кошти на попередження природних катаклізмів — паводків, зсувів. У районі потрібно провести великий комплекс заходів, щоб унеможливити стихію. Мали подбати про надходження інвестицій, зацікавити ділових людей перспективами розвитку бізнесу. На жаль, прийнятий закон про статус гірських населених пунктів створив несприятливий інвестиційний клімат.

— Чому?

— Згідно з цим законом усі жителі гірських населених пунктів мали б отримувати зарплату на 20 відсотків більшу, ніж в інших регіонах. Який підприємець піде працювати в гори, щоб платити собі на шкоду більше, ніж в низинних районах? Закон не зацікавив людей діла, скоріше навпаки.

— Які ще негативні наслідки прийнятого закону?

— У гірських районах несподівано з’явилося дуже багато нових пенсіонерів — це працівники правоохоронних органів, чиновники та інші підприємливі люди, які перед виходом на відпочинок реєструються у селах району і отримують на 20 відсотків більшу пенсію.

— На скільки побільшало чужих пенсіонерів?

— Ми такої статистики не ведемо, але навантаження на Пенсійний фонд району досить відчутні. Прийнятий закон, з одного боку, дає можливість жителям гірських районів отримувати більшу платню та пенсію, з другого — не сприяє розвитку самих територій.

— Який вихід?

— Потрібно прийняти закон про розвиток гірських територій. Не може лише окреме село розвиватися. Потрібно чітко прописати пільгові умови для підприємців, які хочуть мати бізнес у горах. Люди діла повинні прагнути потрапити до нас, а не тікати з гір.

Другий пакет законів має відношення до прикордонних територій. Україна стала членом Світової організації торгівлі. Важлива преференція — це прикордонна торгівля. Товари, які вироблені в прикордонній зоні, не обкладаються ні митами, ні квотами. Якщо б Україна з Польщею прийняли відповідні закони, у 30-кілометровій зоні почався б економічний бум. Основний чинник нашої економіки — це люди, завдяки яким можуть активно розвиватися прикордонні території. Умови нині такі: якщо в Україні дієш по закону, то в Польщі ти — контрабандист, і навпаки.

Маємо хороший світовий досвід, як Туреччина розмістила свої підприємства на кордоні біля аеропортів і зробила свою продукцію конкурентоспроможною. У нас уже є свої напрацювання, підготовлений пакет конкретних пропозицій, аби достукатися до державних мужів. Поки що, коли приїжджаю в парламент з нашими пропозиціями, часто чую: нам це нецікаво.

— На скільки відсотків виконується закон про статус гірських населених пунктів?

— Менше, ніж на 20 відсотків. Закон повинен стимулювати розвиток територій. Не подачки потрібно давати людям, а стимулювати бізнес. У жодній країні держава не дає людям подачки в кишеню. На дотаціях ще ніхто не розбагатів. Повинні створюватися умови для сприятливого економічного клімату.

— Ви, як заступник голови ради Асоціації рад Львівщини, знаєте ситуацію в інших гірських районах краю — у Сколівському, Турківському. На ваш погляд, які потрібно зробити кроки для розвитку карпатського краю?

— Ми ще об’єдналися в асоціацію гірських районів Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей і хочемо добитися одного, щоб і Україна, і Європа підходили до карпатських територій як до екосистеми. Ми вийшли з пропозицією до всіх сусідніх країн прийняти єдину карпатську програму розвитку, а не фінансувати лише один, наближений до свого кордону, анклав. Я не один рік усіх переконую: гірський і прикордонний край потребують окремого законодавчого підходу.

Розмову вів Богдан КУШНІР.

Львівська область.

Фото надано прес-службою Асоціації рад Львівщини.

Голова Старосамбірської районної ради Володимир Горбовий (третій праворуч) на кордоні з Польщею тримає перерізаний колючий дріт.